іменем України
02 грудня 2021 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/2741/17
Головуючий у першій інстанції - Олійник В. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1106/21
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Онищенко О.І.,
секретар: Бивалькевич Т.В.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3
Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2
Оскаржується рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 травня 2019 року, повний текст складено 10 червня 2019 року.
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності її та ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/3 частку вказаного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
Позовна заява мотивована тим, що вона та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2001 року, який в подальшому було розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 22 січня 2014 року.
20 січня 2005 року ОСОБА_2 отримав у дарунок 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Обставини договору дарування нею оспорювались в судовому порядку, однак їй було відмовлено. За час шлюбу вона та відповідач за спільні кошти та спільними зусиллями значно покращили спірний будинок: провели заміну підлоги у чотирьох кімнатах на нову дерев'яну, ремонт стелі у трьох кімнатах, встановили нові стіни із гіпсокартону, дев'ять металопластикових вікон, одні двійні та три одинарні двері, у ванній кімнаті встановлено унітаз, на підлогу покладено кахельну плитку, побудовано нову котельню із встановленням нового котлу опалення, нової колонки для гарячого водопостачання, на підлогу покладено кахельну плитку, побудовано веранду площею 24,2 кв.м «а1», гараж площею 25,7 кв.м «Г», сарай площею 9,5 кв.м «к», альтанку площею 5,8 кв.м «н», убиральню площею 1,2 кв.м «У1», цегляний ганок «а4», яму вигрібну із залізобетонних кілець «Я», яму вигрібну бетонну «Я1», залізобетонну огорожу «№10», огорожу з металопрофілю «№11», ворота металеві «№8», металеву хвіртку «№9». Площа спірного будинку на час дарування становила 87,1 кв.м, вартість 2/3 частини будинку - 14103 грн, у 2013 році площа становила 130,1 кв.м, інвентаризаційна вартість (з урахуванням зносу) - 84139 грн.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визнано 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 , до якої відноситься: передня 2-1, площею 12,2 кв.м., житлова кімната 2-2, площею 14,3 кв.м., житлова кімната 2-3, площею 13, 5 кв.м., житлова кімната 2-4, площею 10,6 кв.м., коридор 2-5, площею 4,4 кв.м., ванна 2-6, площею 3,6 кв.м., кухня 2-7, площею 7,5 кв.м., приміщення 2-8, площею 0,5 кв.м., у надвірних будівлях-погріб «П1», альтанка «Н», вбиральня «У1», ганок «а4», яма вигрібна «Я», яма вигрібна «Я1», огорожа №10, огорожа №11, ворота №8, хвіртка №9 - об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 (одну третю) частку спірного житлового будинку з надвірними будівлями , залишивши право власності на 1/3 частку спірного житлового будинку з надвірними будівлями за ОСОБА_2 ; вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що оскаржуване рішення є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що будинок на час придбання перебував у задовільному стані; в будинку була самовільно побудована котельня; перестеляна підлога, але з використанням старої дошки; проведений поточний ремонт. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу покращення будинку не є належними доказами, оскільки ці особи бували в будинку лише один раз на рік - в день народження сина. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що позивачкою не надано доказів про те, що покращення будинку відбулося за рахунок спільних коштів подружжя. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилась внаслідок умов, передбачених СК України, з урахуванням частини, яка належала одному з подружжя на праві особистої приватної власності, тобто частка позивачки, за наявності підстав, мала бути меншою половини належної йому частки, тобто менше 1/3.Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що житлова площа будинку не збільшилася. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що ним було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, однак судом не застосовано даний строк, хоча з моменту розірвання шлюбу до подання позову вже пройшло більше 3 років та колишня дружина не заявляла раніше вимог про суттєве поліпшення майна.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 травня 2019 року залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 червня 2021 року задоволено частково касаційну скаргу ОСОБА_2 , постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 січня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 вересня 2001 року (а.с.11 т.1), який рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 22 січня 2014 року розірвано (а.с.12 т.1).
З копії договору дарування частини житлового будинку від 20 січня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 прийняв у дар від ОСОБА_6 2/3 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих будівель та споруд, по АДРЕСА_1 (а.с.6 т.1). Власником 1/3 частини вказаного будинку є ОСОБА_3 .
Згідно акту конкретного користування між співвласниками в домоволодінні по АДРЕСА_1 , станом на 08 вересня 2008 року, ОСОБА_3 належить в житловому будинку «А»: житлові кімнати «1-1», «1-2», веранда «а», що складається з веранди «1-3», санвузол «1-4», ванна «1-5», коридор «1-6», кухня «1-7»; загальна площа квартири АДРЕСА_2 становить 61,4 кв.м; також належить ганок «а3», гараж «Е», сарай «Ж», сарай «З», сарай «И», погріб «П», хвіртка №3, ворота №5. ОСОБА_2 належить: в житловому будинку «А»: кухня «2-1», площею 14,2 кв.м, житлова кімната «2-2», площею 19,0 кв.м, житлова кімната «2-3», площею 14,6 кв.м, житлова кімната «2-4», площею 11,6 кв.м, веранда «а1», що складається з коридору «ІІ», площею 2,9 кв.м, веранди «ІІІ», площею 8,9 кв.м, комора «ІV», площею 4,2 кв.м. Загальна площа квартири АДРЕСА_3 становить 75,4 кв.м; також належить ганок «а2», сарай «Д», погріб «П1», вбиральня «У1», ворота з хвірткою №2, огорожа №4, колодязь «К». В загальному користуванні власників знаходиться огорожа №7, огорожа №6 (а.с.47 т.1).
За повідомленням інженера з інвентаризації нерухомого майна від 16 серпня 2013 року №9 в домоволодінні АДРЕСА_1 самовільно побудовані частина веранди «а1» площею 2,6 м2, гараж «Г», сарай «К» (а.с.7 т.1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що майно, яке належало відповідачу, за час шлюбу істотно збільшилося за рахунок спільних затрат подружжя.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
З урахуванням приписів ст.. 186 ЦК України різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.
Згідно з технічним паспортом на спірне домоволодіння станом на 12 серпня 2013 року (а.с.8-10 т.1) та станом на 25 жовтня 2004 року (а.с.78-83 т.1) частина будинку, яка була подарована відповідачу, як на час дарування, так і на час розірвання шлюбу між сторонами мала три жилі кімнати. В ході розгляду справи сторонами не заперечувалося, що за час шлюбу в будинку жилі кімнати не добудовувалися.
Матеріали справи не містять доказів того, що за час шлюбу сторонами був проведений капітальний ремонт жилого будинку.
Поточний ремонт житла не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що збільшення вартості домоволодіння відбулося за рахунок побудованих господарських споруд та проведення поточного ремонту у жилому будинку, що не дає підстав для визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що при розгляді справи ним було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, однак судом не застосовано даний строк, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у 3 роки і обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності, а не з моменту розірвання шлюбу, як помилково вважає відповідач.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п.4 ч.1 ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31 травня 2019 року - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об'єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на частку нерухомого майна - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складений 03 грудня 2021 року.
Головуючий: Судді: