Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/6206/21
03.12.2021 м.Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Левко Т.Ю. ознайомившись із матеріалами позовної заяви Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Пийтерфолвівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки,
Керівник Берегівської окружної прокуратури Гіряк Д. в інтересах держави в особі: Пийтерфолвівської сільської ради, звернувся до суду з позовом до відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки.
В своїх позовних вимогах позивач просить: визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області №2305-сг від 22 грудня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки», згідно якого ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку (кадастровий номер - 2121281200:01:001:0106) площею 1 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами контур 464 на території Великопаладської сільської ради Берегівського (Виноградівського) району Закарпатської області; витребувати у ОСОБА_3 (рнкпп - НОМЕР_1 ) на користь Пийтерфолвівської сільскої ради (код ЄДРПОУ - 04349165) земельну ділянку, кадастровий номер - 2121281200:01:001:0106, площею 1 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, вартістю 417300 грн, що розташована за межами контур 464 на території Великопаладської сільської ради Берегівського (Виноградівського) району Закарпатської області; стягнути з ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_3 на користь Закарпатської обласної прокуратури сплачений судовий збір в розмірі 9664,5 грн.
Звернення до суду прокурора мотивовано тим, що спірна земельна ділянка вибула з володіння (власності) держави внаслідок порушення закону набувачем земельної ділянки та органу уповноваженого від імені держави на розпорядження цією земельною ділянкою - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області. Повернення у власність держави земельної ділянки є умовою позбавлення безпідставних переваг ОСОБА_2 та відновлення можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя вважає, що заява не відповідає вимогам ч.5 ст.175 ЦПК України, а саме: у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Пунктами 5, 8 частини 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що саме в позовній заяві зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначенням доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 185 ЦПК України.
Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Аналіз частини третьої статті 56 ЦПК України у взаємозв'язку з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру"дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.
Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Аналіз частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
У даному випадку прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Пийтерфолвівської сільської ради, оскільки до матеріалів позову не надано доказів щодо нездійснення або неналежним чином здійснення сільською радою відповідних повноважень, віднесених до їх компетенції. Не обґрунтовано, в чому полягає неможливість представництва в суді законних інтересів держави органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Пийтерфолвівською сільською радою.
Позовна заява містить посилання на те, що сільська рада повідомила прокурора, що не буде звертатися з позовом до суду через відсутність коштів на сплату судового збору.
Однак суддя констатує, що Пийтерфолвівська сільська рада на даний час існує як юридична особа, є розпорядником коштів місцевого бюджету, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді.
Крім цього посилання прокурора, як на підставу звернення до суду, на бездіяльність органу місцевого самоврядування, нічим не обґрунтовано.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав. Зокрема, Європейський суд у низці справ роз'яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої співмірної посадової особи може розглядатися як порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції» від 12.04.2006 року). Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони почуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції» від 07.06.2001 року). Підтримка прокуратурою однієї зі сторін, безумовно, може бути виправданою за належних обставин, наприклад, зокрема, коли захисту потребують державні інтереси.
Саме лише посилання у заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для прийняття судом цієї заяви та ухвалення рішення по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після встановлення судом правових підстав для представництва.
Відповідно до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З врахуванням викладеного та відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України позовну заяву Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Пийтерфолвівської сільської ради, слід залишити без руху, надавши термін для усунення зазначених недоліків.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 56, 175, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Пийтерфолвівської сільської ради до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , про визнання наказу недійсним та витребування земельної ділянки - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі не виконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Ю. Левко