242/5103/21
2/242/1440/21
Іменем України
29 листопада 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Шахта імені М.С.Сургая» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
01.10.2021 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову зазначив, що перебував у трудових відносинах з ДП «Шахта імені М.С.Сургая». У день звільнення 17.12.2020 р. розрахунок проведено не було. Відповідач остаточно провів розрахунок по заробітній платі 16.07.2021 р. Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 24.05.2021 р. на його користь з відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду. Просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 35554,32 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів за період з наступного дня після ухвалення рішення Вугледарським міським судом Донецької області від 24.05.2021 р. по цивільній справі № 223/167/21 за його позовом до ДП «Шахта імені М.С.Сургая» і до дня фактичного розрахунку по заборгованості із заробітній платі 15.07.2021 р., моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. та судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 04.10.2021 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Заперечення відповідача.
Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що із позовною заявою не згоден у повному обсязі, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Станом на 23.11.2021 р. заборгованість із заробітної плати відсутня. Заробітна плата виплачена у повному розмірі 16.07.2021 р. Дійсно, належні звільненому працівникові суми у день звільнення виплачені не були, але вина підприємства у такій бездіяльності відсутня, оскільки численні борги на підприємстві, у тому числі із заробітної плати, утворились через несплату ДП «Держвуглепостач№ заборгованості за поставлене ДП «Шахта ім..М.С.Сургая» вугілля. Крім того, постановою ДВС було накладено арешт на грошові кошти ДП «Шахта ім..М.С.Сургая», що призвело до остаточного блокування фінансово-господарської діяльності та унеможливило здійснення будь-яких платежів. З наведеного вбачається, що відсутня одна із складових зазначеного порушення - вини, що виключає застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.117 КЗпП України. Що стосується вимог щодо відшкодування моральної шкоди, то рішенням суду на користь позивача вже було стягнуто моральну шкоду по справі № 223/167/21. Просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, звільнений 17.12.2020 р.
Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 24.05.2021 р. з ДП «Шахта ім..М.С.Сургая» на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість із заробітної плати у розмірі 69219,94 грн, допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 23.11.2020 р. по 27.11.2020 р. в розмірі 2437,08 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 18.12.2020 р. по 23.05.2021 р. у розмірі 51356.24 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність вини з несвоєчасної виплати заробітної плати, оскільки вина відповідача встановлена рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 24.05.2021 р.
Таким чином, період, за який слід стягувати середній заробіток, - з 24.05.2021 року (за рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 24.05.2021 р.) по 15.07.2021 р. (день остаточного розрахунку) включно.
Середньоденний заробіток позивача становить 987.62 грн. згідно рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 24.05.2021 р.
Загалом, з 24.05.2021 р. по 15.07.2021 р. включно норма тривалості робочого часу в робочих днях за даний період становить 37 робочих дні. Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку становить: 37 днів х 987,62 грн. = 36541,94 грн.
Надаючи оцінку встановленій сумі середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує, що на ДП «Шахта ім..М.С.Сургая» борги утворились через несплату ДП «Держвуглепостач» заборгованості за поставлене вугілля. Крім того, було накладено арешт на грошові кошти відповідача, що містились на відкритих рахунках у банківських установах.
Як наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц: встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п.п. 71-72).
Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. […] оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач (п.п. 81, 86). […] зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.п. 91, 91.1-91.4). Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (п. 89).
Враховуючи викладене, а також висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за можливе зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.177 ЦПК України, на 50 % та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 18270,97 грн., що буде в повній мірі відповідати дотриманню балансу та принципу розумності, справедливості та пропорційності.
Суд звертає увагу, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити.
Виведена сума, на переконання суду, відповідатиме меті відшкодування, передбаченій ст. 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, та ґрунтуватися на задекларованих п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальних засадах цивільного законодавства, як от справедливість, добросовісність та розумність.
Що стосується позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то у її задоволені слід відмовити, оскільки рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 24.05.2021 р. дана вимога вже була розглянута.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Судовий збір підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 Кодексу Законів про працю України заробітна плата повинна сплачуватись двічі на місяць. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Що стосується вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, зазначені в 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вимогу про стягнення заборгованості по заробітній платі пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 463,08 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного підприємства «Шахта ім..М.С.Сургая», код ЄДРПОУ 40695853, розташоване за адресою: Донецька область, м.Вуглерад, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім..М.С.Сургая» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 24.05.2021 р. по 15.07.2021 р. в сумі 18270 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 463 (чотириста шістдесят три) грн.. 08 коп.
В задоволені решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення було складено та підписано 29.11.2021 року.
Суддя