23 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42019110360000014 від 05.03.2019.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор у кримінальному провадженні - заступник керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - речі та документи, вилучені 19.07.2021 під час обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор вказував на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
ОСОБА_6 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
На переконання прокурора, слідчий суддя під час розгляду клопотання дійшов помилкового висновку про те, що вилучені за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , речі та документи, не є тимчасово вилученим майном.
Крім того, апелянт зазначав, що оскаржувана ухвала надійшла до органу досудового розслідування лише 09.09.2021, а тому, строк апеляційного провадження спливає 14.09.2021.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі, підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто у відсутності прокурора, та дані про направлення і вручення йому копії оскаржуваної ухвали у матеріалах провадження відсутні.
Як зазначив прокурор у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали йому вручено 09.09.2021, тоді як подано апеляційну скаргу 14.09.2021, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів не убачає підстав для розгляду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019110360000014 від 05.03.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
19.07.2021 у кримінальному провадженні № 42019110360000014 від 05.03.2019 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 364 КК України, та у видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесенні до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2021 задоволено клопотання слідчого, та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за Міністерством оборони України.
Згідно даних протоколу обшуку від 19.07.2021, у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: ноутбук «АСЕК» чорного кольору з/п: НХМ81Еи012327088206600; зарядний пристрій до ноутбука; флешка зеленого кольору без написів та кришки; флешка металева срібного кольору без написів; копія рахунку-фактури № 46 від 16.01.2019, на 1 арк.; копія зведеного акту № 1/А2167 від 06.02.2019, на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 1/А2167, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 343 від 25.01.2019, на 1 арк.; два аркуші паперу з таблицею; копія повідомлення-підтвердження до акту № 2/А2167, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 643 від 05.02.2019, на 1 арк.; два аркуші паперу з таблицею; копія повідомлення-підтвердження до акту № 3/А2167, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 934 від 13.02.2019, на 1 арк.; два аркуші паперу з таблицею, на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 4/А2167, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1134 від 15.03.2019, на 1 арк.; копія зведеного акту № 5/А2167 від 20.03.2019, на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 5/А2167, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1734 від 25.03.2019, на 1 арк.; копія зведеного акту № 6/А2167, на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 6/А2167, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1934 від 05.04.2019, на 1 арк.; копія зведеного акту № 7/А2167, на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 7/А2167, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 46 від 16.01.2019, на 1 арк.; копія акту № 1/А2167, на 2 арк.; копія акту № 1/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 343 від 25.01.2019, на 1 арк.; копія акту № 2/А2167, на 2 арк.; копія акту № 2/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 643 від 05.02.2019, на 1 арк.; копія акту № 3/А2167, на 2 арк.; копія акту № 3/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 934 від 15.02.2019, на 1 арк.; копія акту № 4/А2167, на 2 арк.; копія акту № 4/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1134 від 15.03.2019, на 1 арк.; копія акту № 5/А2167, на 2 арк.; копія акту № 5/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1734 від 25.03.2019, на 1 арк.; копія акту № 6/А2167, на 2 арк.; копія акту № 6/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1934 від 05.04.2019, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1934 від 05.04.2019, на 1 арк.; акту (копія) № 7/А2167 на 2 арк.; копія акту № 7/1, на 1 арк.; Копія накладної на списання від 23.01.2019 на 3 арк.; Аркуш паперу з рукописними цифрами; Копія додатку до акту від 07.01.2019 № 1; 1/1; 1/2 на 1 арк.; Копія акту списання № 1 від 07.01.2019 на 2 арк.; копія акту № 1/1 від 07.01.2019 на 2 арк.; Копія додатку до акту від 14.01.2019 № 2; 2/1; 2/2 на 1 арк.; копія акту № 2/2 від 14.01.2019 на 1 арк.; копія акту № 2/1 від 14.01.2019 на 1 арк.; копія акту № 2 від 14.01.2019 на 1 арк.; копія додатку до акту від 21.01.2019 № 3; 3/1 на 1 арк.; копія накладної на списання від 23.01.2019 на 3 арк.; копія додатку до акту без номеру та дати на 1 арк.; копія видаткової накладної № 2 від 22.02.2019 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 2 від 22.02.2019 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 1 від 18.02.2019 на 2 арк.; копія видаткової накладної № 1 від 18.02.2019 на 2 арк.; копія видаткової накладної № 1 від 18.02.2019 на 2 арк.;
копія видаткової накладної № 1 від 18.02.2019 на 2 арк. на суму 261430,48; копія витягу з наказу № 1774 від 09.06.2018, на 1 арк.; один аркуш паперу з рукописними записами; копія видаткової накладної № 2 від 22.02.2019. на 1 арк.; рукописний рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 , на 1 арк.; рукописний рапорт без адресату, на 1 арк.; копія акту прийому-передачі посади заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу, на 15 арк.; копія витягу з наказу № 1661 від 14.06.2019, на 1 арк.; заявка без підпису на ім'я в.о. директора ДНДІСЕ на 1 арк.; З (три) аркуші паперу формату A4 з рукописними записами; рапорт без підпису на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 , на 2 арк.; копія рахунку-фактури № 46 від 16.01.2019, на 1 арк.; копія акту № 1/А2167, на 2 арк.; копія акту № 1/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 343 від 25.01.2019, на 1 арк.; копія акту № 2/А2167, на 2 арк.; копія акту № 2/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 643 від 05.02.2019, на 1 арк.; копія акту № 3/А2167, на 2 арк.; копія акту № 3/1, на 1 арк.; копія рахунку фактури № 934 від 15.02.2019, на 1 арк.; копія акту № 4/А2167, на 2 арк.; копія акту № 4/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1134 від 15.03.2019, на 1 арк.; копія акту № 5/А2167, на 2 арк.; копія акту № 5/1, на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1734 від 25.03.2019 на 1 арк.; копія акту № 6/А2167 на 2 арк.; копія акту № 6/1 на 1 арк.; копія рахунку-фактури № 1934 від 05.04.2019 на 1 арк.; копія акту № 7/А2167 на 2 арк.; копія акту № 7/1 на 1 арк.; копія меморіального ордеру № 11 на 2 арк.; копія меморіального ордеру № 11 у 2 примірниках всього на 4 арк.; аркуш паперу з рукописними надписами (таблиця); рукописний рапорт на командира військової частини НОМЕР_1 на 2 арк.; телеграма від 23.08.2018 № 34114/4891 т на 2 арк. з додатками на 4 арк.; лист директора ТОВ «Укрпродакорд ОР» на командира в/ч НОМЕР_1 на 1 арк.; відомість без підписів на суму 40301,45 у 4-х примірниках всього на 4 арк.; аркуш паперу з рукописними записами з одного боку і заявою без підпису з другого; аркуш паперу з питаннями та відповідями з одного боку та листом, адресованим ОСОБА_11 з другого боку; копія довідки-рахунку до договору від 04.10.2018 № 286/18/116 на 3 арк.; копія акту № 3 від 21.01.2019 на 1 арк.; копія акту № 3/1 від 21.01.2019 на 1 арк.; копія акту № 4 від 23.01.2019 на 1 арк.; 5 аркушів паперу А4 з рукописними записами; копія акту № 5927 від 13.06.2019 на 19 арк.; копія довідки-рахунку № 5938 від 13.06.2019 на 1 арк.; копія акту № 5933 від 13.06.2019 на 1 арк.; копія акту № 5933 від 13.06.2019 на 1 арк.; копія довідки № 5650 від 06.06.2019 на 4 арк.; копія довідки № 5650 від 06.06.2019 на 4 арк.; копія довідки № 5648 від 06.06.2019 на 1 арк.; копія довідки № 5638 від 13.06.2019 на 1 арк.; копія довідки № 5648 від 06.06.2019 на 1 арк.; копія акту № 5934 від 13.06.2019 на 1 арк.; копія бухгалтерської довідки № 5932 від 13.06.2019 на 1 арк.; копія довідки № 5937 від 13.06.2019 на 1 арк.; копія довідки № 5935 від 13.06.2019 на 3 арк.; копія видаткової накладної № 2 від 18.01.2019 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 3/2167 від 20.01.2019 на 1 арк.; копія повідомлення-підтвердження до накладної № 3/2167 на 1 арк.; копія повідомлення-підтвердження до накладної № 3/2167 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 3/2167 від 20.01.2019 на 1 арк.; копія акту прийому-передачі № 23 на 1 арк.; копія акту прийому-передачі № 23 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 4/2167 від 27.01.2019 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 4/2167 від 27.01.2019 на 1 арк.; копія повідомлення-підтвердження до накладної № 4/2167 від 27.01.2019 на 1 арк.; копія повідомлення-підтвердження до накладної № 4/2167 від 27.01.2019 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 1 від 25.01.2019 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 1 від 25.01.2019 на 1 арк.; копія акту прийому-передачі без номеру у 2-х примірниках, всього на 2-х арк.; копія видаткової накладної № 1 від 18.01.2019 на суму 675555,21 на 1 арк.; копія видаткової накладної № 1 від 18.01.2019 на суму 273564,88 на 1 арк.; копія акту від 24.07.2020 № 14.09 на 7 арк.; копія витягу з наказу № 114 від 12.01.2019 на 1 арк.; копія рахунку фактури № 46 від 16.01.2019 на 1 арк.; копія акту № 1/А2167/1 на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 1/А2167/1 на 1 арк.; копія рахунку фактури № 343 від 25.01.2019 на 1 арк.; аркуш паперу з таблицею на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 2/А2167 на 1 арк.; копія рахунку фактури № 643 від 05.02.2019 на 1 арк.; два аркуші з таблицею; копія повідомлення-підтвердження до акту № 3/А2167 на 1 арк.; копія рахунку фактури № 934 від 13.02.2019 на 1 арк.; два аркуші з таблицею; копія повідомлення-підтвердження до акту № 4/А2167 на 1 арк.; копія рахунку фактури № 1134 від 15.03.2019 на 1 арк.; аркуш паперу з таблицею; копія повідомлення-підтвердження до акту № 5/А2167 на 1 арк.; копія рахунку фактури № 1734 від 25.03.2019 на 1 арк.; копія акту № 6/А2167 на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 6/А2167 на 1 арк.; копія рахунку фактури № 1934 від 05.04.2019 на 1 арк.; копія акту № 7/А2167 на 2 арк.; копія повідомлення-підтвердження до акту № 7/А2167 на 1 арк.
Постановою слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 від 20.07.2021 речі та документи, вилучені у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42019110360000014 від 05.03.2019.
21.07.2021 слідчий другого відділу Управління з досудового розслідування військових кримінальних правопорушень Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим заступником керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна - речей та документів, вилучених 19.07.2021 під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання слідчого.
Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні клопотання, слідчий суддя виходив з того, що у даному провадженні слідчим суддею було надано дозвіл на виявлення та вилучення майна - речей та документів, на які слідчий просить накласти арешт, а тому вказане майно не є тимчасово вилученим.
З такими висновками частково погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що слідчим при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Обгрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на вилучені речі та документи, слідчий у клопотанні зазначив, що арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.
Однак, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами речі та документи, вилучені 19.07.2021 під час проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим у клопотанні не доведено таку мету накладення арешту на вилучене майно, як збереження речових доказів.
Надані суду матеріали не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучені в ході проведення обшуку речі та документи, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, зокрема були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Посилаючись у клопотанні на те, що вилучене майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також зазначаючи, що незастосування арешту вказаного майна може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі, слідчим у клопотанні не наведено та до матеріалів клопотання не долучено доказів на підтвердження вказаних обставин.
На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Звертаючись із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно, слідчий не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , речі та документи, не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні слідчого про арешт майна, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відмову у його задоволенні.
Разом з тим, як убачається із мотивувальної частини ухвали слідчого судді, дійшовши обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання, слідчий суддя мотивував такий висновок невідповідністю вилученого за адресою: АДРЕСА_1 майна статусу тимчасово вилученого.
Колегія суддів не погоджується з таким обгрунтуванням, оскільки, як убачається із положень ст.ст. 167-173 КПК України, арешт майна не ставиться в залежність із наявністю або відсутністю у майна статусу тимчасово вилученого.
Та обставина, що вилучені речі та документи входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2021 про дозвіл на проведення обшуку, сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт такого майна.
Однак, у даному випадку посилання слідчого судді, як на підставу для відмови у задоволенні клопотання, на те, що вилучене за адресою: АДРЕСА_1 майно не є тимчасово вилученим, не впливає на суть та результат прийнятого рішення, а тому колегія суддів вважає, що вказана обставина не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
За обставин, викладених у клопотанні слідчого, колегія суддів не убачає підстав для накладення арешту на вилучене за адресою: АДРЕСА_1 майно, а тому викладені в апеляційній скарзі доводи прокурора є безпідставними.
Крім того, як убачається із даних наявного у матеріалах судового провадження повідомлення про завершення досудового розслідування, складеного виконувачем обов'язків керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_8 від 12.10.2021, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019110360000014 від 05.03.2019 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, завершено, та стороні захисту надано доступ до матеріалів кримінального провадження у порядку ст. 290 КПК України.
З урахуванням тієї обставини, що досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, прокурором під час апеляційного розгляду не доведено необхідність такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, та не обгрунтовано, досягнення яких цілей та виконання яких завдань кримінального провадження № 42019110360000014 здатен на даний час забезпечити арешт вилученого у ОСОБА_6 майна.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - заступника керівника Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 липня 2021 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3