1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 23 листопада 2021 року, апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року, відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 365 ( в редакції від 07.04.2011 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 258 (в редакції від 21.09.2006), ч. 4 ст. 41 ст. 340, ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції від 05.11.2009 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України, -
за участю: прокурорів захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , продовжено підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 26 грудня 2021 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій просять, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або нічного домашнього арешту.
У апеляційній скарзі захисник зазначає, що доводи органу досудового розслідування щодо обгрунтованності підозри є надуманими, а ризики передбачені ст. 177 КПК України необґрунтованими.
Захисник вказує на те, що ОСОБА_5 за посадою та міліцейським званням не відносився до керівного складу ГУ МВС України та місті Києві, в період мітингів і демонстрацій громадян у лютому 2014 року ніс службу відповідно до посадових обов'язків.
Основним і єдиним обов'язком ОСОБА_5 був моніторинг ситуації громадського порядку з подальшою інформацією керівництва управління громадської безпеки ГУ МВС України та в місті Києві.
Звертає увагу на те, що підозрюваний не був знайомий з керівниками МВС України, МОП «Беркут» та його особовим складом, а тому не міг отримувати будь-яких команд на застосування фізичного насильства, спеціальних засобів і вогнепальної зброї.
Окрім того, на розгляді у Голосіївському районному суді м. Києва перебуває обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , де до нього із 2018 року застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, окрім того, за весь період застосування такого запобіжного заходу, підозрюваним не порушено покладені на нього процесуальні обов'язки.
На переконання апелянта, орган досудового розслідування переслідуючи корпоративні цілі, вдався до фальсифікації та перекручень надуманих підстав у кваліфікації неіснуючих дій ОСОБА_5 .
Враховуючи викладене, сторона захисту вважає, що до підозрюваного ОСОБА_5 можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурорів, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове у кримінальному провадженні, відомості про яке 01 жовтня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62021000000000845, що виділено з кримінального провадження № 42013110000001029 від 25 листопада 2013 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 365 ( в редакції від 07.04.2011 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 258 (в редакції від 21.09.2006), ч. 4 ст. 41 ст. 340, ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції від 05.11.2009 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України.
06 вересня 2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 365 ( в редакції від 07.04.2011 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 258 (в редакції від 21.09.2006), ч. 4 ст. 41 ст. 340, ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції від 05.11.2009 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України.
20 вересня 2021 року до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 06 листопада 2021 року без визначення розміру застави.
27 жовтня 2021 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 06 березня 2022 року.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_5 продовжено строк дії застосованого раніше запобіжного заходу, строком до 26 грудня 2021 року включно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 365 ( в редакції від 07.04.2011 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 258 (в редакції від 21.09.2006), ч. 4 ст. 41 ст. 340, ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 (в редакції від 05.11.2009 року), ч. 4 ст. 41 ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п.п. 1,5, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 121 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgment of 28 October1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, те що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 вказанних кримінальних правопорушень.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень та висновку про обґрунтованість повідомленої йомупідозри.
Відтак, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, не заслуговують на увагу, та на даному етапі досудового розслідування не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_5 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Також, слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді триманняпід вартою, та встановив необхідність проведення ряду слідчих дій та прийняття процесуальних рішень для його завершення.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також з огляду на ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні якого він підозрюється.
Зокрема, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином .
На підтвердження продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, орган досудового розслідування наводить, що 18-20 лютого 2014 року у центральній частині м. Києва посадовими особами Управління громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві за усним наказом ОСОБА_10 (безпосереднього керівника ОСОБА_5 ) знищувались службові документи, у тому числі які стосувались залучення та використання у цей період підрозділів ОВС та застосування співробітниками спеціальних засобів до мітингувальників, вказане підтверджує, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може спробувати знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Окрім того, характер та обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 характеризують його, як особу із зв'язками в Національній поліції України, здатну до протидії досудовому розслідуванню шляхом впливу на свідків, потерпілих, інших підозрюваних. При цьому ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки із керівниками та працівниками правоохоронних органів, в тому числі з колишнім Міністром внутрішніх справ ОСОБА_11 , який на даний час переховується від органів досудового розслідування на території Російської Федерації та очолює благодійний фонд «Юго-Восток», діяльність якого спрямована на надання фінансової та безоплатної правової допомоги колишнім працівникам МВС України.
Крім того, Посадовою інструкцією заступника начальника відділу забезпечення масових заходів управління громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві, з якою ОСОБА_5 ознайомлений під розпис, визначено, що підозрюваний був зобов'язаний контролювати питання передачі інформації та розпоряджень в підрозділи, своєчасність та обсяги доведення поставлених завдань до виконавців, безпосередньо брати убезпеченні охорони громадського порядку і безпеки при проведенні масових заходів, здійснювати контроль за розстановкою та роботою нарядів під час їх проведення, забезпечувати координацію дій приданих сил.
Таким чином, на посаді заступника начальника відділу забезпечення масових заходів управління громадської безпеки ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 здійснював владні та організаційно-розпорядчі повноваження, у зв'язки із чим, відповідно до положень пункту 1 Примітки до статті 364 КК України (в редакції Закону від 07.04.2011) був службовою особою.
Вказані обставини у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі доведення його вини, беззаперечно свідчать про існування обґрунтованого ризику та наявності у підозрюваного реальної можливості з метою мінімізації настання негативних наслідків для нього вчиняти дії та переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Врахування цієї тяжкості покарання при розгляді питання щодо застосування запобіжного заходу відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Вказані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховано під час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному, на цей час не зменшилися та продовжують існувати.
У зв'язку з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
В сукупності із викладеним, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 ,а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Доводи апелянта про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та надано їм належну правову оцінку, що вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді.
Крім того, колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту щодо не порушення ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків за час застосування Голосіївським районним судом до нього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є безпідставними, оскільки стороною обвинувачення у судовому засідані це спростовано.
Так, 02 вересня 2021 року ОСОБА_5 вручено повістку про його виклик до Державного бюро розслідувань на 06 вересня 2021 року для участі у слідчих та процесуальних діях у кримінальному провадженні № 42013110000001029, однак підозрюваний до слідчого не з'явився.
06 вересня 2021 року ОСОБА_5 повторно направлено повістку для допиту в якості підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
07 вересня 2021 року ОСОБА_5 повторно до слідчого не з'явився (т. 1 а.с. 185-186).
У зв'язку із викладеним підозрюваного оголошено у розшук.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які зазначено в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2021 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/57140/21-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження 11сс/824/6751/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК