16 листопада 2021 року м. Херсон
справа № 766/14460/20
провадження № 22-ц/819/1566/21
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого ( судді-доповідача)Чорної Т.Г.,
суддів:Пузанової Л.В.,
Склярської І.В.
секретарАвтонагова Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційнийбанк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року у складі судді Булах Є.М. у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
У вересні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 25 липня 2007 року відповідачка підписала заяву б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Своїм підписом у заяві відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на те, що банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого угодою ліміту, який був збільшений відповідно до п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, а остання своєчасно не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 17 червня 2020 року становить 23 300,04 грн, яка складається: 16 163,71 грн - заборгованості за тілом кредиту, 16 163,71 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7136,33 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційний скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги банк посилається на те, що ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг та зобов?язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Також зазначила, що виписка по картковому рахунку яка міститься в матеріалах справи є первинним документом, що обґрунтовує посиланням на Положення про організація бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затверджене Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апелянта не визнала, рішення суду просить залишити без змін, як постановлене з дотриманням вимог процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 25 липня 2007 року ОСОБА_1 підписала заяву б/н, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 як позичальника та відмітка про те, що вона ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді, погоджується з ними.
Підписана Анкета-заява містить розмір встановленого банком на платіжну кредитну картку кредитного ліміту у розмірі 2700 грн та базову процентну ставку 3% на місяць.
Позивачем в обґрунтування наявності кредитного договору додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна ГОЛД».
Згідно довідки було надано наступні кредитні картки: 25.07.2007 року картку № НОМЕР_1 із терміном дії до серпня 2007 року, 26.12.2008 року № НОМЕР_2 терміном дії до жовтня 2008 року, 22.02.2010 року № НОМЕР_3 з терміном дії до жовтня 2013 року, 12.09.2013 року № НОМЕР_4 терміном дії до березня 2016 року, 11.04.2016 року № 4149437862160502 терміном дії до грудня 2019 року, 12.09.2018 року № 5168745320604983 терміном дії до серпня 2022 року, 22.08.2019 року № 4149629383558327 до березня 2023 року, 09.09.2019 року № 4149629383618642 до березня 2023 року.
В довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти клієнта зазначено про збільшення кредитного ліміту на рівні 18 000 грн.
Згідно розрахунку долученого банком станом на 17 червня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 становить 23 300,04 грн, яка складається: 16 163,71 грн - заборгованості за тілом кредиту, 16 163,71 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту, 7136,33 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25.07.2007 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.09.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, їх не можна брати до уваги.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами не були обумовлені в письмовому вигляді розмір сплати відсотків за користування кредитом, тому проценти стягненню не підлягають. Оскільки нараховані за користування кредитними коштами проценти погашалися банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту, внаслідок чого позичальником використано кредитних коштів на загальну суму 67 172,77 грн, з яких повернуто 73 140,56 грн., тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.
Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 25.07.2007 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, містить розмір кредитного ліміту, базову процентну ставку за кредитним лімітом 3 % річних на місяць на залишок заборгованості.
Виписка по рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо підтвердження користування останньою кредитними коштами.
Розмір кредитної заборгованості відповідачкою належними та допустимими доказами не спростований.
Враховуючи, що сторони в письмовому вигляді погодили умови кредитування та розмір процентів за користування кредитними коштами, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, колегія суддів, вважає, що вимоги банку про стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З огляду на наведене, підлягає стягненню з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в розмірі 16 163,71 грн та заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 7136,33 грн, всього 23 300,04 грн.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Оскільки відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку суд не врахував наявність зазначених вище обставин, тому колегія суддів вважає за необхідне з підстав, визначених статтею 376 ЦПК України рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 липня 2007 року станом на 17.06.2020 р. у загальному розмірі 23 300,04 грн.
Також відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 2102 грн та апеляційної скарги на користь АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 3 153 грн.
Керуючись ст.ст. 367,374,376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 лютого 2021 року скасувати і постановити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», який знаходиться в м. Києві, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 липня 2007 року у розмірі 23 300,04 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке знаходиться, який знаходиться в м. Києві, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, судовий збір сплачений при подачі позовної заяви у розмірі 2102 грн та апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.Г.Чорна
Судді: Л.В.Пузанова
І.В.Склярська
Повний текст постанови складено 02 грудня 2021 року
Суддя Т.Г. Чорна