Номер провадження: 22-ц/813/9724/21
Номер справи місцевого суду: 947/18597/21
Головуючий у першій інстанції Огренич І. В.
Доповідач Громік Р. Д.
25.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,
за участю секретаря - Стадніченка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садового товариства «Шляховик», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району про усунення перешкод у користуванні власністю та скасування рішення державного реєстратора,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про забезпечення позову.
Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Садового товариства «Шляховик», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецького О.С. про усунення перешкод у користуванні власністю та скасування рішення державного реєстратора.
Одночасно з позовом позивач надала до суду заяву, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на дачний будинок загальною площею 42,6 кв.м. який розташований по АДРЕСА_1 та заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії пов'язані з проведенням будь-яких будівельно-монтажних робіт дачного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому позивачка посилається на те, що 20.06.2020р. року їй сусідами було повідомлено про те, що відбулись загальні збори Садового Товариства «Шляховик», на засіданні якого було прийнято до членів СТ відповідача ОСОБА_3 та передано йому земельну ділянку, яка фактично знаходиться у її користуванні. Після чого вона з чоловіком прийшли до дачного будинку та побачили, що замок вхідної двері був замінений. Після цього позивачкою було викликано поліцію та повідомлено про злочин. 21.06.2020 року нею подано заяву до поліції, яка зареєстрована в Журналі єдиного обліку та підтверджується талоном-повідомленням. Пізніше вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів, прокуратури, однак, незважаючи на всі звернення в різні інстанції, відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_4 будівництво продовжується і фактично на теперішній час вже майже побудований будинок. А тому є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у подальшому, а тому вона вимушена звернутись до суду з даною заявою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2021 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на дачний будинок загальною площею 42,6 кв.м. який розташований по АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті. Забороено ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії пов'язані з проведенням будь-яких будівельно-монтажних робіт дачного будинку на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , до розгляду справи по суті.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано сталу практику Верховного Суду щодо забезпечення позову, порушено принцип співмірності.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
У судове засідання, призначене на 25 листопада 2021 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
25 листопада 2021 року до апеляційного суду від адвоката Курченка В.М., який діє в інтересах ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін.
25 листопада 2021 року до Одеського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що з 25 листопада 2021 року по 26 листопада 2021 року вона знаходиться за межами міста Одеси та не має можливості прибути до суду для прийняття особистості участі, бажає особисто приймати участь у судовому засіданні, з представником на представництво інтересів в суді ще не укладено договір.
Розглянувши заяву сторони позивача, судова колегія дійшла висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізувала своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторіни у справі.
Крім того, судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов'язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить.
Додатково апеляційний суд звертає увагу, що 30 березня 2020 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)». Цим законом внесені зміни до ЦПК України, зокрема частиною четвертою статті 212 ЦПК України у цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» або Державною судовою адміністрацією України».
Отже, позивач ОСОБА_2 не позбавлена можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів. Жодного належного та допустимого доказу знаходження поза межами м. Одеса не надала та поважної причини неявки до суду.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у цивільній справі №727/4257/19.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів, а тому суд першої інстанції вважав, що заява представника позивача підлягає задоволенню.
Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі №6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових Інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачам.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Додатково судова колегія наголошує, що види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
Таким чином, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи - позивача. Вжиття заходів до забезпечення позову сприяє запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечує можливість відновлення його порушених прав. Натомість невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яким він звернувся або має намір звернутися.
При цьому, заходи про забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позовними вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків забезпечення позову.
Апеляційний суд вважає, що заходи забезпечення позову, які були заявлені позивачем, не є співмірними із позовними вимогами та обставинами, які викладені у заяві про забезпечення позову, оскільки предметом спору у цій справі є немайнова вимога про скасування рішення державного реєстратора. Разом із тим, судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що обраний позивачем вид забезпечення позову «накладення арешту на будинок» неспівмірний із предметом заявленого до пред'явлення позову «про скасування рішення про реєстрацію права власності».
Вказаний правовий висновок неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 19 червня 2019 року у справі №201/12570/18, від 03 липня 2019 року у справі №127/220/19, від 07 серпня 2019 року №372/2583/18, від 08 квітня 2020 року у справі №753/21406/18, від 23 липня 2020 року у справі №607/14258/19.
Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом спору у цій справі заявлено дві вимоги немайнового характеру. Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, позивач посилалася на те, що у її користуванні перебуває земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Разом із тим, заходи забезпечення позову спрямовані на дачний будинок загальною площею 42,6 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 . Таким чином, відсутній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, що залишилося поза увагою суду першої інстанції та свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали.
Дачний будинок, на який судом незаконно накладено арешт та заборонено вчиняти дії пов'язані з проведенням будь-яких будівельно-монтажних робіт дачного будинку, не є предметом спору у цій справі, а тому не може бути і предметом забезпечення позову.
Більш того, з наданих до суду апеляційної інстанції виділених матеріалів справи взагалі не зрозуміло яке відношення має позивач ОСОБА_2 до дачного будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , так як з наданих нею додатків до заяви про забезпечення позову і які містяться у виділених матеріалах на а.с. 29-33) вбачається, що вона є власником квартири АДРЕСА_3 згідно із договору купівлі-продажу від 25.12.2007 року. Вказана квартира ніякого відношення до предмета спору не ма.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, розглядаючи справу, судова колегія дійшов висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норму процесуального права, а тому ухвала суду першої інстанції винесена передчасно та підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2021 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову від 22 червня 2021 року відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2021 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк