Номер провадження: 33/813/1494/21
Номер справи місцевого суду: 522/17430/21
Головуючий у першій інстанції Дерус А.В.
Доповідач Громік Р. Д.
23.11.2021 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участі секретаря судового засідання: Гарбуз В.О.
розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню по ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень в прибуток держави; стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 454 гривні,
24 серпня 2021 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 144115, про те, що 12 серпня 2021 року о 13.20 год. водій ОСОБА_1 , керувала транспортним засобом «Mitsubishi Mirage», н/з НОМЕР_1 , в м. Одеса по вул. В. Арнаутська, № 2а, не витримала безпечний боковий інтервал, в результаті чого здійснила зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Skoda Fabia», н/з НОМЕР_2 . Транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню по ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень в прибуток держави; стягнено судовий збір на користь держави у розмірі 454 гривні.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою закрити провадження по справі за відсутності в її діях події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП., посилаючись на порушення норми матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що на час вчинення ДТП ОСОБА_1 обідала в кафе, що виключає вчинення нею ДТП; в матеріалах справи відсутні докази вчинення ОСОБА_1 ДТП.
22 листопада 2021 року від ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладаючи на неї відповідне стягнення суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Приймаючи судове рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.
Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, та з тим що вищезазначені докази доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виходячи з такого.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п. 13.1 ПДР. Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог п. 13.1 ПДР.
Згідно із п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р., водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Згідно із ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Із пояснень ОСОБА_2 встановлено, що 12 серпня 2021 року в 08:15 год залишив автомобіль «Skoda Fabia», н/з НОМЕР_2 , на парковці за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 17. Потім о 14:40 вийшов і побачив, що його автомобіль було вдарено у задній бампер. Зі слів паркувальника він дивився в телефон і почув тріск, підняв голову і побачив як інший автомобіль зацепив автомобіль ОСОБА_2 , він намагався зупинити, але машина пришвидшилась і залишила місце ДТП. Паркувальник запам'ятав частково номер авто і час, повідомивши ОСОБА_2 . За словами паркувальника номер авто НОМЕР_3 синього коліра.
Із пояснень ОСОБА_1 встановлено, що 19 серпня 2021 року їй зателефонував працівник поліції і повідомив, що її автомобіль державний номер НОМЕР_1 , перевіряється на предмет скоєння ДТП і знаходиться у розшуку. За першою вимогою ОСОБА_1 прибула в Управління поліції і разом з інспектором відділу розшуку оглянула її автомобіль, на всьому кузові автомобіля є незначні пошкодження. Автомобіль знаходиться у власності ОСОБА_1 , керує у будні дні переважно вона. 12 серпня 2021 року автомобілем керувала вона. Про вчинення ДТП ОСОБА_1 дізналась від працівника поліції. Зазначає, що якби вона відчула звук зіткнення з автомобілем, то залишилась на місці ДТП і викликала поліцію та страхову компанію. На її автомобілі наявні незначні пошкодження (подряпини), які були на ньому ще на момент купівлі вказаного авто.
Таким чином, в результаті дослідження та оцінки всіх доказів, наявних в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази не достатні для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно із положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не надано жодного належного та допустимого доказу вчинення нею адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, який передбачає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2021 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік