Номер провадження: 22-з/813/345/21
Номер справи місцевого суду: 523/7297/19
Головуючий у першій інстанції Дяченко В.Г.
Доповідач Погорєлова С. О.
01.12.2021 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, -
встановила:
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» звернулось до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію в розмірі 43629,41 грн., інфляційні в розмірі 2755,81грн., 3% річних в розмірі 1136,36 грн., та витрати за сплату судового збору 1921,00 грн., судові витрати в розмірі 2023,00 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року позов ТОВ «Тепло та Сервіс» було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» (код ЄДРПОУ 40695882) заборгованість по сплаті за теплову енергію в розмірі 43 629,41 грн., інфляційні втрати в розмірі 2755,81 грн., та 3% річних в розмірі 1 136,36 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» (код ЄДРПОУ 40695882) судовий збір у розмірі 1921грн.
Вказане судове рішення було оскаржено у апеляційному порядку представником ОСОБА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 березня 2020 року - залишено без змін.
29 жовтня 2021 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» - адвоката Новак Р.Г. до Одеського апеляційного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання правничої допомоги, у якій заявник просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 гривень.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» - адвоката Новак Р.Г. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат за надання правничої допомоги, з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що: «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що: «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
З матеріалів даної справи вбачається, що на підтвердження понесених апелянтом витрат на правничу допомогу, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс», разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, надав суду апеляційної інстанції Договір про надання юридичних послуг №30/03-18 від 30 вересня 2018 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу за участь у справі №523/7297/19 в Одеському апеляційному суді, Рахунок-фактуру №91 від 27 липня 2020 року, Акт приймання-передачі наданих послуг №79 від 20 квітня 2021 року.
Зі вказаного Рахунку-фактурі №91 від 27 липня 2020 року вбачається, що адвокат надав клієнту наступні правові послуги: ознайомлення з матеріалами справи вартістю 500 гривень; надання правової консультації з приводу розгляду справи у суді апеляційної інстанції вартістю 500 гривень; аналіз апеляційної скарги відповідача та доданих до неї документів вартістю 1 500 гривень; аналіз судової практики вартістю 500 гривень; написання відзиву на апеляційну скаргу вартістю 3 500 гривень; формування повного пакету документів для подання до суду вартістю 500 гривень; контроль розгляду справи у суді вартістю 500 гривень, на загальну суму 7 500 гривень
Таким чином, представник позивача надав суду детальні розрахунки витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про необхідність задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» - адвоката Новак Р.Г. про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат за надання правничої допомоги, та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 гривень.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 270 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепло та Сервіс» (код ЄДРПОУ 40695882) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 01 грудня 2021 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе