Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
м. Миколаїв.
23.06.2009 р. № 2а - 1513/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М. при секретарі судового засідання Меленчук М. Ю. вирішив адміністративну справу
за позовомПрокуратури Центрального району м. Миколаєва, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54000
в інтересах держави в особіЦентрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001
доОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54001
простягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 12140,24 грн.,
за участю представників
прокурора: Брезіцький В.С., посвід. № 97 від 05.08.2008р.;
від позивача: Швець А.А., дов. №07-58 від 13.01.2009р.;
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії ЕО 268407 від 07.02.1997р.
Прокурор Центрального району м. Миколаєва звернувся до суду в інтересах держави, в особі Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманого матеріального забезпечення на загальну суму 12140,24 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем була прихована інформація про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, якою є інформація про працевлаштування.
Під час розгляду справи, прокурор та представник позивача підтримали доводи, викладені у адміністративному позові.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
У відповідності з ст.8 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 №803-XII громадяни мають право на працевлаштування і вибір місця роботи шляхом звернення до підприємства, установи, організації, особистого селянського господарства, фермерського господарства, іншого роботодавця або при безплатному сприянні державної служби зайнятості.
Згідно припису ст.18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці і соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Одним з обов'язків Державної служби зайнятості є надання допомоги громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників; організація при потребі професійної підготовки і перепідготовки громадян у системі служби зайнятості або направлення їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання та перенавчання; надання послуг по працевлаштуванню та професійній орієнтації працівникам, які бажають змінити професію або місце роботи, вивільнюваним працівникам і незайнятому населенню (ст.19 вказаного Закону).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
14.04.2008 року до Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва в пошуках роботи звернулась громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає АДРЕСА_1, з заявою про надання статусу безробітного (арк.спр.6).
Згідно з наказом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва №НТ080414 від 14.04.2008 року ОСОБА_1 був наданий статус безробітної, призначена допомога по безробіттю на підставі п. 1, 2, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та ознайомлено під підпис з «пам'яткою безробітному», в якій зазначено, що за приховування від центру зайнятості відомостей про працевлаштування на роботу; зайняття підприємницькою діяльністю -безробітний знімається з обліку за обман з поверненням незаконно виплачених коштів.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про зайнятість населення»для незайнятих громадян державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах згідно з укладеними договорами за рахунок коштів Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття може проводитися професійна підготовка і перепідготовка у випадку неможливості підібрати підходящу роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації; необхідності змінити кваліфікацію у зв'язку з відсутністю роботи, яка не відповідає професійним навичкам, втрати здатності виконання роботи за попередньою професією.
26.05.2008 року відповідачем була подана заява про направлення її на курси з виплатою матеріальної допомоги в період професійного навчання (арк.спр.8). На підставі зазначеної заяви між позивачем та відповідачем був укладений договір №140508062400170 від 24.06.2008 року про направлення на перепідготовку (арк.спр.9-10).
26.08.2008 року на підставі наказу №НТ080826 та у відповідності до п.20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, в зв'язку з працевлаштуванням та отриманням одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності відповідач був знятий з обліку.
Працівниками позивача при перевірки бази даних встановлено, що громадянка ОСОБА_1 в період з 01.12.2007 по 30.06.2008 року працювала в Миколаївському Державному аграрному університеті викладачем основ хореографії (арк.спр.14-15).
Тобто, у період з 01.12.2007 по 30.06.2008 відповідач був працевлаштований і в той же час був зареєстрований як безробітний, і отримував матеріальне забезпечення та соціальні послуги від служби зайнятості, що передбачені ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: допомогу по безробіттю, матеріальну допомогу у період професійної підготовки, підготовки, або підвищення кваліфікації, професійної підготовки, тому, згідно з ст.36. зазначеного Закону, та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, який затверджений наказом Міністерства праці та соціального захисту населення №307 від 20.11.2000 (п.5.5, 6.14), не мав права на зазначене матеріальне забезпечення та соціальні послуги.
Між тим, відповідач отримав матеріальне забезпечення та соціальні послуги від позивача на загальну суму 12140,24 грн.
У відповідності з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати її забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва склала 12140,24 грн.
Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості, станом на час розгляду справи, не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст..11, 71, 86, ч.4 ст.94, ст.ст. 98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54001, ідент. код №НОМЕР_1) на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001(р/р 37175001000436 в ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 20917678) 12140,24 грн. безпідставно отриманого матеріального забезпечення.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський Окружний адміністративний суд.
Суддя О.М. Мельник