Справа № 347/448/21
Провадження № 2/347/327/21
25 листопада 2021 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Драч Д.С.,
з участю секретаря Борисової О.М.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук Зореслава Романівна, про скасування постанови нотаріуса,
10.03.2021 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що в січні місяці 2021 року позивач довідався з офіційного сайту «Судова влада в Україні» про те, що щодо його приватного майна у Косівському районному суді здійснюється судове провадження у цивільній справі № 347/2004/20, у якій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дідусем позивача у даній справі, просить визнати за ним право власності на житловий будинок, належний позивачу в порядку спадкування. На підтвердження своїх вимог останній покликається на постанову нотаріуса, за якою його визнано таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 на підставі рішення Косівського районного суду від 15 квітня 2019 року по цивільній справі 347/532/19. Однак, нотаріальна дія щодо визнання особи такою, що прийняла спадщину, вчинена нотаріусом на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасоване в апеляційному порядку. Тому позивач вважає, що постанова приватного нотаріуса Григорчук З.Р. від 15 серпня 2019 року підлягає скасуванню, оскільки у ній нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, встановивши при цьому те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є таким що прийняв спадщину, а останній є таким, що пропустив шестимісячний строк для звернення із заявою про прийняття спадщини, і вважається таким що її не прийняв. На підставі спірної постанова нотаріусавідповідач намагається в порядку спадкування отримати у власність нерухоме майно позивача.
Позивач та його представник в судове засідання не прибули, до суду від представника позивача надійшла заява із проханням розглянути справу у відсутності сторони позивача.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що рішення суду, яким відповідачу поновлено строк для подання заяви про прийняття спадщини скасовано, його позов про визнання права власності на спадкове майно залишено без розгляду Ухвалою Косівського районного суду від 10.08.2021 року у справі №347/2004/20, яка набрала законної сили, тому оскарження постанови нотаріуса Григорчук З.Р. від 15 серпня 2019 року безпідставне.
Третя особа - приватний нотаріус Косівського районного нотаріального округу Григорчук Зореслава Романівна - в судове засідання не прибула, подала до суду заяву із проханням розглядати справу у її відсутності.
Вислухавши доводи сторони відповідача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на нижче наведені аргументи.
Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 серпня 2019 року, винесеної приватним нотаріусом Григорчук З.Р., спадкова справа №58/2019 після смерті ОСОБА_3 відкрита на підставі рішення Косівського районного суду від 15 квітня 2019 року у справі №347/532/19, що вступило в законну силу 11 липня 2019 року, згідно якого сину спадкодавця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини. Однак, в подальшому, 24 грудня 2019 року це рішення Косівського районного суду було скасоване Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24.12.2019 року, оскільки суд першої інстанції вирішив питання про права та інтереси ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка оформила право власності на спірне спадкове майно. Отже, відповідач вважається таким що не прийняв спадщину.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття (п. 3.1. глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Для прийняття спадщини чи відмови від прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (п. 3.13 глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину (п. 3.15 глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (п. 3.16 глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви (п. 3.17 глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» зазначено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству.
Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв.
Отже, зважаючи на приписи п.1 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат» та ч. 1 ст. 1272 ЦК України, у разі звернення спадкоємця із пропуском строків для прийняття спадщини до нотаріуса, нотаріус повинен відмовити такому спадкоємцеві у вчиненні нотаріальної дій щодо видачі свідоцтва на прийняття спадщини у зв'язку із тим, що така особа не прийняла спадщину.
Натомість, на час звернення відповідача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини рішення суду про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини набрало законної сили, тому у нотаріуса не було законних підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із пропуском строку заявником (відповідачем) для подання заяви про прийняття спадщини, адже рішення суду від 15.04.2019 року було скасовано після винесення нотаріусом спірної постанови.
Разом з тим, у постанові нотаріуса від 15.08.2019 року констатовано факт прийняття спадщини відповідачем на підставі скасованого у подальшому рішення суду, що має юридичним наслідком можливість спадкування спірного майна відповідачем у разі звернення із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, а залишення такого позову відповідача без розгляду не позбавляє останнього права звернутись із аналогічним позовом до суду, так як в оскаржуваній постанові нотаріус відмовив відповідачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, встановивши при цьому те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є таким що прийняв спадщину.
Частиною 3 ст. 51 ЗУ «Про нотаріат» зазначено, що у разі виявлення нотаріусом або посадовою особою, які вчиняють нотаріальні дії, що ними допущено помилку при вчиненні нотаріальної дії або вчинена нотаріальна дія не відповідає законодавству, нотаріус або посадова особа, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані повідомити про це сторони (осіб), стосовно яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів щодо скасування зазначеної нотаріальної дії відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначено статтею 16 ЦК України.
Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Пункт 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7 до інших випадків, за наявності яких свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним, відноситься, зокрема порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.
При цьому, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчувальний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку свідоцтва, є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава, у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то це не породжує в його сторін прав, а відтак свідоцтво, як посвідчувальний документ, втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.
Таких висновків дійшов Верховний Суд у справах № № 927/849/17, 916/641/18, 906/1169/17.
Отже, оскільки відповідач вважається таким, що не прийняв спадщину у зв'язку із пропуском строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і судове рішення, яким йому було визначено додатковий строк для звернення із такою заявою до нотаріуса, скасовано - є підстави для скасування постанови нотаріуса від 15.08.2019 року у спадковій справі №58/2019 про відмову відповідачу у вчиненні нотаріальної дії.
На підставі ст.ст. 1216, 1222, 1223, 1268, 1272 Цивільного Кодексу України, ЗУ «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Григорчук Зореслави Романівни від 15 серпня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії по спадковій справі № 58/2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Д.С. Драч