Справа №345/5037/21
Провадження № 2-а/345/63/2021
02.12.2021 року м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Онушканича В.В., розглянувши в порядку письмового спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського СРПП Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Фіцака Тараса Петровича про визнання незаконною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,
встановив:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. Позов мотивує тим, що 02.11.2021 року головним державним виконавцем Калуського ВДВС Мельник Н.В. ознайомлено ОСОБА_1 із змістом оскаржуваної постанови серії БАБ №962134 від 06.08.2021 року. Згідно постанови, винесеної поліцейським СРПП Калуським РВП Фіцаком Т.П. 06.08.2021 року о 15.21 год. в с.Копанки Калуського району по вул.Бандери ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Honda Dio» (мопед), який не своєчасно зареєстрований в законному порядку, не мав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП. В результаті чого на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Позивач не погоджується з винесеною постановою, оскільки поліцейський при зупинці не запитував про наявність документів на реєстрацію мопеда та посвідчення на право керування транспортним засобом, постанову не виносив при ньому, не вручив йому копію оскаржуваної постанови, не представляв будь-які докази фото- чи відеофіксації правопорушення, а також не вказував підписувати якісь документи. Натомість встановив тільки особу позивача, який пред'явив йому своє пенсійне посвідчення, після чого ОСОБА_1 продовжив рух.
Позивач правопорушення не вчиняв, оскільки транспортний засіб (мопед) марки «Honda Dio», білого кольору, об'єм двигуна 49,5 см.куб., зареєстрований в законному порядку. ОСОБА_1 є власником мопеда. Позивач не згідний із викладеними у постанові обставинами правопорушення, оскільки вважає, що не порушував правил дорожнього руху, що могло би допускати застосування до нього адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП. До постанови не долучено підтверджуючих фактів щодо порушення правил ПДР позивачем. Таким чином, немає правових підстав для складення постанови. За таких обставин позивач змушений звернутися до суду та просить визнати неправомірною і скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі серії БАБ №962134 від 06.08.2021 року, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Представником відповідача подано відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Так, з матеріалів про адміністративне правопорушення було встановлено, що 06.08.2021 року близько 15.21 год. в ході патрулювання та виконання службових обов'язав поліцейський СРПП Калуським РВП Фіцак Т.П. виявив мототранспортний засіб «Honda Dio», без номерних знаків, під керуванням, як пізніше стало відомо, громадянина ОСОБА_1 , який у с.Копанки по вул.Бандери керував моторанспортним засобом не зареєстрованим в установленому законом порядку та не мав права керування таким транспортним засобом, а саме було відсутнє посвідчення водія на право керування таким транспортним засобом.
Зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ПДР та попросив проявити посвідчення водія. Водієм транспортного засобу виявився позивач, який на вимогу поліцейського не пред'явив посвідчення водія. У зв'язку із відсутністю посвідчення водія відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, позивачем було допущено порушення ПДР України та скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, що підтверджується відповіддю з ТСЦ МВС №2642 про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія серії НОМЕР_1 , категорії «В».
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, поліцейським було роз'яснено позивачеві його права згідно ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП та відповідно до вимог ст.ст.278, 279 КУпАП розглянуто та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №962134 від 06.08.2021 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді 3400,00 грн. штрафу. Тобто відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами при накладенні адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Оскільки у позивача не було при собі посвідчення водія відповідної категорії, що дає право позивачу керувати даним транспортним засобом, відповідач правомірно і в межах своєї компетенції склав на позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП.
Також представник відповідача наголошує, що талон №1245 не є реєстраційним документом транспортного засобу, а документом, на підставі якого водій може зареєструвати транспортний засіб у встановленому законом порядку. Тому представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як встановлено судом, 06.08.2021 року відносно позивача поліцейським СРПП Калуським РВП Фіцаком Т.П. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії БАБ № 962134 від 06.08.2021 року за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. (а.с.6). Згідно даної постанови правопорушення полягало в тому, що 06.08.2021 року о 15.21 год. в с.Копанки Калуського району по вул.Бандери ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Honda Dio» (мопед), який не своєчасно зареєстрований в законному порядку та не мав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.2.1 (а) ПДР України.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
За керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку відповідальність передбачена ч.6 ст.121 КУпАП.
Відповідно до оспорюваної постанови серії БАБ №962134 від 06.08.2021 року позивача притягнуто до відповідальності власне за ч.2 ст.126 КУпАП. Тому суд не дає оцінку доводам сторін в частині наявності чи відсутності належної реєстрації транспортного засобу марки «Honda Dio», а перевіряє законність постанови саме щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування вказаним транспортним засобом без посвідчення водія відповідної категорії.
Згідно із п. 2.1. Постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху», водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).
Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» (далі Положення), визначено порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, згідно якого особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 3 Положення, транспортні засоби,керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія,залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше; В1-квадро-і трицикли, мотоколяски та інші триколісні(чотириколісні)транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує400кілограмів; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми; С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів); D1 - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16; D - призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16; ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів; Т - трамваї та тролейбуси.
Мопед "Honda Dio" є транспортним засобом, керування яким дозволяється за наявності посвідчення водія відповідної категорії А1. Тому позивач 06.08.2021 року о 15.21 год. в с.Копанки Калуського району по вул. Бандери під час керування транспортним засобом марки «Honda Dio» мав мати при собі посвідчення водія категорії А1.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Аналогічний правовий висновок щодо обов'язку доказування в адміністративному процесі викладено в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року (справа № 760/2846/17).
Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано СD-диск із записом вчинення позивачем правопорушення. З оглянутого судом відеозапису слідує, що позивач визнав, що керував мопедом "Honda Dio" без посвідчення водія відповідної категорії.
Крім того, відповідно до інформації, наданої Територіальним сервісним центром МВС №2642 (на правах відділу, м.Калуш) Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області (філія ГСЦ МВС) від 23.11.2021 року, згідно баз даних Єдиного державного реєстру МВС України у територіальних сервісних центрах, станом на 23.11.2021 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_1 категорії «В» 11.04.1998 року в ТСЦ 2642. Тобто ОСОБА_1 не має посвідчення водія категорії А1.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження в справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно матеріалів справи, постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складено інспектором патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.126 КУпАП, без складання протоколу, є правомірним.
Відтак, враховуючи те, що адміністративне порушення, допущене позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відеоматеріалами з місця події, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом марки «Honda Dio» без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, відповідає вимогам закону та підстави для її скасування - відсутні.
Отже, в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 126, 245, 258, 268, 280, 286 КУпАП, керуючись статтями ст.ст. 139, 143, 241-246, 286 КАС України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, поліцейського СРПП Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Фіцака Тараса Петровича про визнання незаконною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 02.12.2021 року.
Суддя