Справа № 344/4540/21
Провадження № 2/344/2403/21
02 грудня 2021 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
секретаря судового засідання - Дементьєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
25 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Ухвалою суду від 29 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
02 квітня 2021 року позивачем усунуто виявлені недоліки.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судові засідання, призначені на 28 квітня 2021 року, 20 травня 2021 року, 16 червня 2021 року, 06 липня 2021 року, 27 липня 2021 року, 16 вересня 2021 року, 27 жовтня 2021 року позивач не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином.
Ухвалою суду від 27 липня 2021 року визнано обов'язковою явку позивача в судове засідання на 16 вересня 2021 року на 13 годину 20 хвилин.
Позивач у судове засідання, призначене на 02 грудня 2021 року, не з'явився, про причини неявки суд не повідомила, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином. Жодних заяв та клопотань від позивача до суду не надходило.
У судове засідання відповідач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, виходить з наступного.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у судові засідання позивач не з'явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за відсутності позивача до суду не подавалося, заяви про зміну місця проживання до суду також не надані.
Належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання позивачем не надано.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Оскільки у призначені судові засідання позивач систематично не з'являється, що розцінюється судом, як чергові спроби, спрямовані на затягування розумного строку розгляду справи, враховуючи наявні в сукупності умови (належне повідомлення сторони, повторна неявка без поважних причин, або повторне неповідомлення про причини неявки, визнання явки позивача у судове засідання обов'язковою та відсутність заяви про розгляд справи за відсутністю позивача), суд змушений залишити позовну заяву без розгляду, оскільки обставини справи свідчать про недодержання умов реалізації стороною позивача свого права на звернення до суду за захистом, а можливість застосування таких прав надалі не втрачена.
В той же час суд констатує, що саме по собі тривале перебування даної справи в суді не пов'язане із затягуванням розумних строків розгляду справи судом. Так, суд докладав усіх можливих зусиль задля розгляду справи в розумні строки, призначаючи щоразу засідання в найбільш зручні та прийнятні для учасників процесу дати, дотримуючись вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час в прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи у національних судових органах вироблено у своїй практиці кілька взаємопов'язаних критеріїв, зокрема: складність справи, поведінка заявника (тобто особи, яка звернулася до Європейського Суду), поведінка судових та інших державних органів, важливість предмету розгляду для заявника.
Щодо критерію «поведінки сторін», то слід вказати, що довга тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, якщо сама справа є складною як з фактичного, так і з правового боку.
Таким прикладом можна навести справу «Чірікоста і Віола проти Італії», де п'ятнадцятирічний строк розгляду було визнано Судом виправданим, оскільки самі заявники сімнадцять разів зверталися з проханням про відстрочення процесу і не заперечували проти шістьох перенесень розгляду, здійснених на підставі заяви іншої сторони у справі. У справах, де відповідачем виступала Україна та де тривалість розгляду справи була визнана розумною слід вказати справи «Тімотієвич проти України», де також тривалий розгляд справи було визнано розумним з огляду на те, що заявник систематично не з'являвся у судові засідання і Європейський суд констатував, що заявник явно не був зацікавлений у швидкому розгляді справи, а також справа «Бєлуха проти України», де розгляд справи протягом шести років також було визнано «розумним» тому, що заявниця систематично оскаржувала рішення судів нижчої ланки у судах вищих ланок з порушенням строків оскарження.
В той же час, протягом усього часу перебування справи в суді позивачем не подано заяви про розгляд справи за відсутністю позивача, як і не надано в судовому засіданні жодних пояснень по суті справи, що унеможливлює і завершення цієї справи, опираючись на положення частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом та виходячи лише з наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що неодноразова неявка у судові засідання позивача, який належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, свідчить про зловживання своїми процесуальними правами та небажання підтримувати позовні вимоги, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України.
Залишення позовної заяви без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Відповідно до частини другої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись ст.ст. 197-200, 257-261, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - залишити без розгляду.
Залишення без розгляду позову не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мелещенко Л.В.