79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
04.03.2010 р. № 2а-7855/09/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сакалоша В.М.,
при секретарі Денькович Л.І.,
за участю представників сторін:
від позивача Чижук П.В.,
від відповідача Копняк Н.Я., Рущак О.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівської обласної державної насіннєвої інспекції до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 20 від 03 лютого 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін,-
Позов заявлено Львівською обласною державною насіннєвою інспекцією (79058, м. Львів, пр-т. В.Чорновола, 45а, корп.13) до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області, (79000, м. Львів, вул. Чайковського, 17), стосовно визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 20 від 03 лютого 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 42 768, 99 грн.
Ухвалою суду від 10 грудня 2009 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових поясненнях. Зокрема, просив суд визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 20 від 03 лютого 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
В судовому засіданні 04 березня 2010 позивач наполягав задоволити позовні вимоги з мотивів не наділення повноваженнями відповідача застосовувати економічні санкції до позивача за проведене ним коригування цін на індекс інфляції плати за послуги, яки надаються Львівською обласною державною насіннєвою інспекцією.
Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях на позов, та додаткових поясненнях.
Хід розгляду справи відображено в ухвалах суду. В судовому засіданні 04 березня 2010 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, повний текст, якої виготовлено 09 березня 2010 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до акту від 27 січня 2009 року № 000001 Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області проведена планова перевірка з питань дотримання порядку формування, встановлення та застосування цін на платні послуги, що надавалися Львівською обласною державною насіннєвою інспекцією за період з 01.01.2008 р. по 01.01.2009 р.
Перевіркою встановлено, що позивач сформував та встановив плату за надання платних послуг державними насіннєвими інспекціями за період з 01.07.2008 р. по 01.01.2009 р. у завищеному розмірі за рахунок коригування плати на індекс інфляції за 2007 рік, що становить 116,6%, про що позивачем було видано наказ № 20-Г від 01.07.2008 року. Внаслідок чого необґрунтовано отримано виручку на суму 13951, 45 грн. Проте, підвищення плати за послуги на індекс інфляції не входило до повноважень позивача, і суперечить вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від.17.05.2002 року № 647, спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Міністерства економіки та з європейської інтеграції України № 240/257 від 23.08.2002 року «Про затвердження розмірів плати за надання послуг державними насіннєвими інспекціями Міністерства аграрної політики». Також позивачем стягувалася плата за бланки сертифікатів, всупереч наказу Міністерства аграрної політики України від 25.06.2002 року № 169, спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Міністерства економіки та з європейської інтеграції України № 240/257 від 23.08.2002 в результаті чого необґрунтовано отримано виручку на суму 304.88 грн. Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки становить 14 256, 33 грн.
За наслідками перевірки, відповідачем, відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»постановлено рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 20 від 03 лютого 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін про вилучення у позивача в дохід держбюджету Шевченківського району м. Львова суму в розмірі 42 768, 99 грн.
Покликання позивача на те, що спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства економіки України від 20.03.2009 р. № 194/245 «Про внесення змін до наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 23.08.2002 р. № 240/257»зареєстрованого в Мін'юсті України 02.04.2009 року, було внесено зміни, якими установлено повноваження державним насіннєвим інспекціям Міністерства аграрної політики коригувати розмір плати за надані ними послуги на рівень інфляційних змін на підставі даних Державного комітету Статистики України, судом не береться до уваги, оскільки він набув чинності з 02.04.2009 року, а виявлене під час перевірки порушення державної дисципліни цін вчинене за період з 01.07.2008р по 01.01.2009р., тобто, згідно із вимогами чинного законодавства, до надання законних повноважень державним насіннєвим інспекціям Міністерства аграрної політики коригувати розмір плати за надані ними послуги на рівень інфляційних змін.
В судовому засіданні 04. 03. 2010 р. представник Львівської обласної державної насіннєвої інспекції не заперечував щодо факту виявлених перевіркою Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області порушень в питаннях формування та встановлення плати за надання платних послуг державними насіннєвими інспекціями у завищеному розмірі за рахунок коригування плати на індекс інфляції за 2007 рік. Однак посилався на те, що оскільки підставою для застосування економічних санкцій за виявлені порушення є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки, а Львівська обласна державна насіннєва інспекція зареєстрована і внесена до державного реєстру як державна установа, і згідно ч. 1 ст. 8 Господарського Кодексу України держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, то Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області не уповноважена застосовувати економічні санкції до позивача.
Проте, суд вважає таке посилання позивача необґрунтованим. Вказаною позивачем нормою Кодексу встановлено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Проте і позивач не належить до даних органів у розумінні визначеному в ч. 1, ст. 8 ГКУ. Натомість, ст. 55 ГКУ визначено, що суб'єктами господарювання є господарські організації, державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.3 ГКУ -господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання, спрямована зокрема на надання послуг, що мають цінову визначеність. Згідно із ч. 3 ст. 8 ГКУ компетенція органів державної влади, місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної або комунальної установи. А відповідно до п.1.1. Положення про Львівську обласну державну насіннєву інспекцію, затвердженого наказом Укрдержнасінінспекції від 16.07.2004 р. № 48, позивач за організаційно-правовою формою відноситься саме до установи.
Зокрема, відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач є юридичною особою державної форми власності, яка надає платні послуги, тобто здійснює господарську діяльність, спрямовану на надання послуг, що мають цінову визначеність. А відтак, відповідно до ст. 3, 55 ГКУ позивач відноситься до суб'єктів господарювання, що надають послуги із визначеними цінами.
Крім цього, відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення», та п. 1.2.Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки України та Міністерства фінансів України від 03.12.01 р. № 298/519 дія цієї Інструкції поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, а також підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання).
З урахуванням вищевикладеного, стосовно вимог позивача визнати рішення відповідача про застосування економічних санкцій недійсним, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акт державного або іншого органу, зокрема рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 20 від 03 лютого 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, за наслідками проведеної відповідної перевірки - це юридична форма рішення органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання такого акту недійсним може бути лише його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Відповідно до ч. 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 р. № 1819, держінспекція згідно із покладеними на неї завданнями здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування, а за результатами перевірки суб'єктів господарювання надає обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень, та відповідну методичну допомогу і рекомендації. Тобто зазначена інспекція, діяла у межах своєї компетенції, як орган державного контролю за цінами.
Згідно із п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, підставою для застосування санкцій є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до законодавства.
Встановивши під час перевірки вчинене позивачем вищевказане порушення, відповідач - Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області діяла у межах та у спосіб встановлених їй чинним законодавством. А відтак, суд приходить до висновку, що при здійсненні перевірки і прийнятті рішення, відповідач діяв належним чином, тобто його рішення від 03 лютого 2009 р. № 20 про застосування економічних санкцій є законним.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч. 2, ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування про правомірності рішень, дій, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Судом встановлено, що відповідно до вказаних вимог процесуального Закону, в ході судового розгляду справи відповідачем повністю доведено правомірності прийнятого ним рішення.
За таких обставин, суд вважає, що позов є не обґрунтованим та не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160, 161, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV (із змінами та доповненнями), суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 09 березня 2010 року.
Суддя (підпис) В.Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В. Сакалош