Єдиний унікальний номер 344/18005/20
Номер провадження 2/341/620/21
02 грудня 2021 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р., за участю:
секретаря судового засідання Фрик Т. В.,
представника позивачки ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради про тлумачення заповіту.
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Більшівцівської селищної ради про тлумачення заповіту, в якій просить здійснити тлумачення заповіту, складеного 28 листопада 2019 року у с. Нові Скоморохи Галицького району Івано-Франківської області, померлою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідченого секретарем Новоскоморохівської сільської ради Т. С. Нечесною, реєстраційний номер 21.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25 лютого 2021 року справу передано на розгляд Галицького районного суду.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 травня 2021 року відкрито провадження у справі.
За клопотанням представника позивачки розгляд справи неодноразово відкладався.
14 липня 2021 року до суду надійшла заява про визнання позову, підписана діловодом Новоскоморохівського старостинського округу Більшівцівської селищної ради. Проте вказана заява залишене судом без розгляду, оскільки підписана особою, повноваження якої на представництво відповідача у справі не підтверджено.
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
17 листопада 2021 року до суду надійшов лист, підписаний селищним головою Більшівцівської селищної ради, у якому відповідач не заперечує проти позову ОСОБА_2 про визнання права власності.
З огляду на те, що предметом розгляду у цій справі є тлумачення заповіту, а не визнання права власності, вказану заяву суд не розцінює як заяву відповідача про визнання позову.
У судовому засіданні 02 грудня 2021 року представник позивачки позов підтримав, не заперечив щодо розгляду справи без представника відповідача.
Представник відповідача, повідомленого про час розгляду справи, у судове засідання не з'явився. При цьому у листі від 17 листопада 2021 року просив розглядати справу без участі представника відповідача.
З огляду на приписи статей 211, 223 ЦПК України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд установив наступні фактичні обставини, які мають значення у цій справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавиця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть (а. с. 7).
Спадкодавиці на праві власності належали об'єкти нерухомого мана, зокрема квартира у АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай), що підтверджено копіями правовстановлюючих документів (а. с. 8 - 15).
Відповідно до змісту копії заповіту, складеного 28 листопада 2019 року у с. Нові Скоморохи Галицького району Івано-Франківської області, посвідченого секретарем Новоскоморохівської сільської ради Т. С. Нечесною, реєстраційний номер 21, померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все на що за законом буде мати право, заповіла ОСОБА_2 .
Позивачка 20 грудня 2019 року звернулась до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, складеним 28 листопада 2019 року у с. Нові Скоморохи Галицького району Івано-Франківської області, посвідченим секретарем Новоскоморохівської сільської ради Т. С. Нечесною.
Позивачка 09 жовтня 2020 року звернулась до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Постановою від 09 жовтня 2020 року державний нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема з підстав неправильного оформлення заповіту, який не відповідає вимогам ЦК України. Зазначив, що у заповіті, серед іншого, не зазначено дату, місяць і рік народження особи, на чиє ім'я складений заповіт.
Позивачка зазначає, що, оскільки саме вона доглядала спадкодавицю та здійснила її поховання, то заповіт складений саме на неї.
Просить у позові здійснити тлумачення заповіту, складеного 28 листопада 2019 року у с. Нові Скоморохи Галицького району Івано-Франківської області, посвідченого секретарем Новоскоморохівської сільської ради Т. С. Нечесною, відповідно до якого померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, заповіла саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Надаючи правову оцінку установленим обставинам у цій справі та позовним вимогам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 335/9398/16-ц щодо застосування норм права про тлумачення заповіту зазначено наступне.
Заповітом, відповідно до положень статті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.
Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб'єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.
Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.
Згідно з приписами статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.
Виходячи зі змісту вказаних норм, суд може ухвалити рішення про тлумачення заповіту лише при розгляді юридичного спору між сторонами (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9).
Таким чином, оскільки у цій справі відсутні дані щодо наявності юридичного спору між спадкоємцями, що є обов'язковою правовою підставою для тлумачення заповіту відповідно до приписів статті 1256 ЦК України, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 .
При цьому вимоги про визнання права власності на майно у порядку спадкування, визнання неправомірними дій нотаріуса позивачем не заявлялись.
Крім того, розглядаючи цю справу, суд звертає увагу на те, що відповідно до даних спадкової справи від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видавався й інший заповіт, зокрема 09 жовтня 2015 року, нотаріально посвідчений. У цьому заповіті спадкодавиця заповідала своє майно на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Таким чином, суд установив існування й інших спадкоємців ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яких відповідачами у справі позивачка не залучила.
У постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 року у справі № 607/21758/19 зазначено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Оцінюючи ефективність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід враховувати, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Підсумовуючи викладене, з огляду на відсутність обов'язкової правової підстави для тлумачення заповіту відповідно до приписів статті 1256 ЦК України, тобто спору між спадкоємцями, обраний позивачкою неналежний спосіб захисту її права та пред'явлення позову до неналежного відповідача, суд дійшов однозначного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
У позові ОСОБА_2 до Більшівцівської селищної ради про тлумачення заповіту відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02 грудня 2021 року.
Сторони:
позивачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .
відповідач: Більшівцівська селищна рада Івано-Франківської області, місцезнаходження: Майдан Вічевий, 1 смт. Більшівці Івано-Франківський район Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04357450.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ