Єдиний унікальний номер 341/2097/21
Номер провадження 3/341/938/21
01 грудня 2021 року м. Галич
Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Матейко О. С.,
представниці особи, який притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Кіналь Л. Р.,
розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 вчинив порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за наступних встановлених суддею обставин.
05 листопада 2021 року о 11 годин 50 хвилин по вул. Львівська, в с. Задністрянське Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 2108, н. з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки Volkswagen, н. з. НОМЕР_2 . При ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Своїми діями порушив вимоги п. 13.1 ПДР України та допустив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.
У судовому засіданні представниця особи, який притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , вину у вчиненні вищевказаного правопорушення, яке зазначене у протоколі про адміністративне правопорушення, яке здійснив ОСОБА_1 , визнала.
Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, поясненням представниці особи, суддя виходить з такого.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП полягає в порушені учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Вказана норма закону є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті адміністративного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретної норми нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Таким чином, для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які конкретно дії вчинила особа, чим допустила адміністративне правопорушення.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 05 листопада 2021 року серії ДПР 18 № 459954 дії ОСОБА_1 кваліфіковано, зокрема, як порушення пунктів 2.3, 12.1 ПДР України.
Пункт 2.3 Правил дорожнього руху містить значний перелік зобов'язальних і заборонних норм. Конкретно, які з них порушив ОСОБА_3 , у протоколі не зазначено.
Відсутність конкретної вказівки на відповідний підпункт пункту 2.3 ПДР України не дозволяє точно встановити об'єктивну сторону правопорушення та притягнути особу до адміністративної відповідальності, що, в свою чергу, свідчить про неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Діючим законодавством передбачено, що судовий розгляд проводиться лише в межах адміністративного обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
У рішенні в справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
У цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення серед інших питань вирішує, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Суддя на виконання вимог ст. 278 КУпАП констатує недоліки протоколу про адміністративне правопорушення в частині здійснення кваліфікації діяння особи за п. 2.3 ПДР України без конкретизації підпункту.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
ЄСПЛ наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладену практику ЄСПЛ суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію діяння особи, стосовно якої розглядається справа.
Так само, надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб'єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.
Крім цього, згідно з положеннями пункту 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Стосовно порушення вказаного пункту ПДР України суддя вважає, що оцінка дій водія на відповідність приписам цього пункту залежить від конкретних дій водія щодо вибору швидкості руху та прийомів керування автомобілем під час руху в конкретних дорожніх умовах, коли лише односторонні дії водія, пов'язані із не обранням безпечної швидкості руху, призвели до виникнення ДТП (виїзд за межі дороги, втрата керованості тощо).
Зважаючи на те, що ДТП у справі, яка розглядається, мала місце не через втрату керованості автомобілем з боку ОСОБА_1 чи його виїздом за межі проїзної частини, суддя дійшов висновку про відсутність у діях особи порушення саме пункту 12.1 ПДР України.
Таким чином, кваліфікація дій особи щодо порушення пунктів 2.3, 12.1 ПДР України працівником поліції здійснена неправильно.
Отже, в цій частині протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є недопустимим доказом вчинення особою дій, якими порушено саме пункти 2.3, 12.1 ПДР України.
Своєю чергою суддя вважає доведеним порушення з боку ОСОБА_1 зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення від 05 листопада 2021 року серії ДПР 18 № 459954 пункту 13.1 ПДР України, з огляду на таке.
Відповідно до п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, тощо.
Винуватісь ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вчиненому за вище викладених обставин повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені суддею з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення цього рішення, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення від 05.11.2021 серії ДПР 18 № 459954;
-схемою місця ДТП, яка відбулась 05.11.2021;
-фотокопії з місця ДТП;
-поясненням у судовому засіданні представниці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та визнанням вини ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, визнаю їх в цілому належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
У рішенні по справі «ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вважаю, що водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки ВАЗ 2108, н. з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки Volkswagen, н. з. НОМЕР_2 , що знаходиться в причинному зв'язку з подією ДТП.
Вважаю, що під час складення протоколу інспектор загалом дотримався вимоги ст. 256 КУпАП, такий протокол складено уповноваженою особою, його форма та зміст повністю відповідають законодавству.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення та обставини його вчинення, доведення вини особи і її ставлення до вчиненого правопорушення, вважаю, що у діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст. 7, 254 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника на підставі та в межах складеного протоколу, що є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 33 КУпАП суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На підставі оцінки усіх встановлених обставин у комплексі та взаємозв'язку доведено поза всяким розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
У ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року в розмірі 2270 грн.
Керуючись ст. ст. 124, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,0 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до змісту статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
СуддяМикола МЕРГЕЛЬ