Справа № 183/2729/21
№ 2/183/2567/21
18 жовтня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судового засідання Устименко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про скасування арешту, -
У квітні місяці 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від липня місяця 2021 року, просить суд припинити обтяження, а саме арешт, що зареєстрований на підставі Постанови про відкриття виконавчого провадження № 31676651 Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції від 14.03.2012 року на наступне майно: невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12269958.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що арешт був накладений у виконавчому провадженні № 31676651, відкритому за виконавчим листом № 2-39, що виданий 01.06.2011 року Люботинським міським судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості. 27 червня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції винесена Постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві. Пунктом 2 цієї постанови передбачено припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Запис щодо виконавчого провадження в автоматизованому реєстрі виконавчих проваджень відсутній. Записи в єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 відсутні. Однак, у 2020 році ОСОБА_1 дізналась про існування арешту із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В серпні 2020 року вона звернулась з заявою про зняття арешту до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), однак відповіді не отримала. У січні місяці вона повторно звернулась з такою вимогою, однак відповіді знов не отримала, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 26 липня 2021 року відкрите загальне позовне провадження у справі.
В судове засідання представник позивача адвокат Дмитрук О.М. не з'явилася, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду.
Представник відповідача відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вважається таким, що повідомлений належним чином. Причини неявки суду невідомі.
Тому, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи за наявними у справі доказами.
Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22 червня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Резніченко А.О. в рамках виконавчого провадження № 31676651 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, відповідно до пункту 2 якої припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с.17).
Судом встановлено, що в автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутня інформації про виконавче провадження № 31676651 (а.с. 18).
Судом встановлено, що ані в автоматизованій системі виконавчого провадження, ані в Єдиному реєстрі боржників не міститься інформації про виконавчі провадження та заборгованості щодо позивача ОСОБА_1 (а.с.19-21).
При цьому, суду надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкту станом на 28 квітня 2021 року, відповідно до якої на нерухоме майно позивача накладений арешт нерухомого майна (а.с.22-31).
Так, згідно ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на час повернення виконавчого документу, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу до суду або до іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на це майно боржника.
Однак, під час повернення виконавчого документа дані вимоги закону не були виконані, у зв'язку з чим, до цього часу питання про зняття арешту не вирішено, що призводить до порушення прав позивача, як власника майна.
Відповідно дост.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, акти цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та положень ст. ст. 179, 181, 316, 317, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.
Також, згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків та у порядку, встановленому законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України, - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно до частини 1 статті 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
На підставі частини 1 статті 321 ЦК України - право власності є непорушним, ніхто може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно приписів ч. 2 ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом
Частиною 1 статті 386 ЦК України визначено, що - держава забезпечує рівний захист прав суб'єктів права власності.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до норм ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Положеннями ст. 386 ЦК України визначені засади захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. А ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року N 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає цивільну справу. При цьому, із заявою про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до п. 8 вказаної Постанови в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна. При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі, якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.
Жодних доказів про наявність на теперішній час на примусовому виконанні виконавчих документів, за якими боржником є ОСОБА_1 відповідачем до суду не надано, а також не надано доказів, які спростовують обставини, на які посилається позивач у своєму позові.
Отже, на час звернення з позовом до суду за наявності арешту, накладеного на невизначене майно, все майно позивача, порушується його право власності, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження - заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту нерухомого майна на об'єкт обтяження - «невизначене майно, все майно» належне ОСОБА_1 , накладеного Відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 31676651 від 14.03.2012 року.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12,76,81,89, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про скасування арешту, - задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна, який накладений Відділом державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 31676651 від 14.03.2012 року, на об'єкт обтяження - «невизначене майно, все майно» належне ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 12269958, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідний запис.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.