Єдиний унікальний номер справи 333/3043/21
Номер провадження 2/333/2528/21
Іменем України
29 листопада 2021 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді: Стоматова Е.Г., за участю секретаря судового засідання Артеменко А.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Саєнток О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради в особі Відділу реєстрації фізичних осіб по Комунарському району Управління державної реєстрації фізичних осіб (вул.. Чумаченка, буд. 25-а, м. Запоріжжя, 69104) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення, -
11 травня 2021 року представник позивача - адвокат Борисенков В.С., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яка в подальшому була уточнена, в якій просить суд: усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_3 , шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_3 та її виселити із зазначеної квартири. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.05.2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивачка) стала переможцем електронних торгів з продажу лоту №418254, трикімнатної квартири АДРЕСА_3 (копія протоколу проведення електронних торгів додається) в межах виконавчого провадження №56411193 з примусового виконання виконавчих листів Комунарського районного суду м. Запоріжжя, виданих 02.05.2018 року на виконання рішення цього суду від 06.03.2018 року у цивільній справі №333/2043/17.
На підставі Акту старшого державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кабаченко Ю.Ю. від 28.05.2020 року №56411193 та Свідоцтва посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банковською Ю.В. 30.03.2021 року та зареєстрованого в реєстрі за №188 Позивачка набула право приватної власності на вказану вище квартиру, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2021 року №25048222.
На теперішній час у квартирі АДРЕСА_3 зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказана особа і фактично проживає у вказаній квартирі.
Проживання та реєстрація місця проживання Відповідачки, яка не є членом сім'ї Позивачки та ніколи нею не була, з якої в неї відсутні договірні правовідносини найму житі квартирі АДРЕСА_3 , яка належить Позивачці на праві власності порушує право власності Позивачки на це нерухоме майно оскільки вона не має можливості вільно користуватися і розпоряджатися цим майном.
Таким чином Відповідачка втратила право власності на квартиру АДРЕСА_4 , не є членом сім'ї нового власника (згідно с ЖК України), договір найму з новим власником не укладала (ст. 158 ЖК України), Позивач не надавала та не надає згоду на проживання цієї особи в належній їй квартирі (ст. 383 ЦК України, ст. 161 ЖК України) проживання вказаної особи в належному Позивачці житловому приміщенні порушує її право власності, яке підлягає захисту судом.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 травня 2021 року було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2021 року провадження у цій справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 жовтня 2021 року закрито підготовчого провадження та призначено до судового розгляду по суті.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 29 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, доводи наведені в обґрунтування позовних вимог підтримують, просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У судовому засіданні представника відповідача заперечував, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі. Пояснив, що в рамках зведеного виконавчого провадження №56411193 з примусового виконання виконавчого листа №333/2043/17 виданого 02.05.2018р. Комунарським районним судом м. Запоріжжя на підставі вказаного судового рішення, звернуте стягнення на нерухоме майно ОСОБА_3 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , в якій станом на сьогоднішній день відповідач зареєстрована та проживає. Вказана квартира була реалізована на електронних торгах, результати яких оформлено протоколом №480006 від 14.05.2020 року, переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_1 .
Виключною підставою даного позову є те, що позивач набула право власності на вказану вище квартиру на підставі Акту про проведені електронні торги №56411193 від 28.05.2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2021 року №25048222, в зв'язку з чим остання намагається у судовому порядку висилити Відповідачку з власного житла.
19 жовтня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Комунарського районного суду з позовною заявою про визнання недійсним звіту про визначення ринкової вартості нерухомого майна та визнання електронних торгів з продажу квартири недійсними, (справа №333/7263/21 провадження №2/333/4307/21, розгляд якої здійснює суддя Піх Ю.Р.) Вирішення даного спору може вплинути на розгляд зазначеної справи. На підставі зазначеного вважає, що на відсутні підстави для розгляду зазначеної справи.
У судове засідання третя особа не з'явилась, хоча про час, день та місце слухання справи була повідомлена в установленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи суду або заперечень стосовно позовних вимог позивача не надала.
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяви представника позивача, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 березня 2021 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 250438222 від 30 березня 2021 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 з 14 березня 1986 року по теперішній час, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 12 травня 2021 року та копією паспорта громадянина України.
Відповідно до протоколу № 480006 відбулись торги 14 травня 2020 року, реєстраційний номер лоту: 418254, найменування майна: трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_5 . Переможець торгів ОСОБА_1 ..
Також в порядку досудового вирішення спору ОСОБА_3 було направлено заяву від 01 червня 2020 року № 1235, з проханням звільнення з усіма належними майном з квартири та зняття (виписки) з реєстрації місця проживання, не пізніше 1 місяця з дня отримання заяви. Заяву було отримано 26 серпня 2020 року, що підтверджуються копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідач ОСОБА_3 є боржником за виконавчими провадженнями, за яким спірне майно було виставлено на прилюдні торги у рахунок погашення боргу, відповідач не є членом сім'ї позивача, спільним побутом із нею не пов'язана, тобто проживаючи та користуючись житлом перешкоджає власнику у здійсненні права власності на належне їй майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного Суду в справі №686/11782/17-ц від 15.01.2020 року, якщо відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.
Аналогічний по суті висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц, що користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень частини другої статті 406 ЦК України, Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постановах від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18), від 16 жовтня 2019 року у справі 243/9627/16-ц (провадження № 61-34009св18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 766/12748/16-ц (провадження № 61-31405св18).
З урахуванням всього вищевикладеного суд приходить до висновку, що з втратою ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_3 , у зв'язку з примусовою реалізацією майна з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження, призводить до втрати відповідачем ОСОБА_3 на користування та проживання в такій квартирі та подальше її проживання може розцінюватись як самоправне, тобто без законних на те підстав, зайняття жилого приміщення, що в свою чергу є підставою для виселення із займаного жилого приміщення (ч. 1 ст. 109, ч. 3 ст. 116 Української СРС).
Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного суду, визначеній в постанові від 03 червня 2020 року в справі № 196/476/13-ц.
Також, судом вищезазначений висновок зроблено з урахуванням основних засад (принципів) цивільного судочинства, а саме, як зазначено в ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 цього Кодексу).
Також судом враховано пункт 44 рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» згідно якого втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.
Верховний Суд в постанові від 15 січня 2020 року в справі 754/613/18-ц зазначив, що при вирішенні справи, передбачених законом підстав для виселення особи, чи визнавання такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою.
Так, судом з урахуванням зазначених вище вимог враховано співрозмірність та баланс інтересів між правом позивача реалізувати своє право власності в повному об'ємі тобто поліпшити свої та своїх близьких житлові права за рахунок отриманого у власність будинку та право відповідачів на житло, яке вони втратили з власної винної поведінки пов'язаної із борговими зобов'язаннями.
Відповідно до ст.. 13 Конституції Україна, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно зі ст.. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст.. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст.. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житлом.
Аналізуючи перелічені норми цивільного права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судові витрати при розгляді справи, а саме: судовий збір у сумі 1816 гривень, а тому, оскільки позов задоволено, сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача по справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 316, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст.. 72 ЖК України, ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради в особі Відділу реєстрації фізичних осіб по Комунарському району Управління державної реєстрації фізичних осіб (вул.. Чумаченка, буд. 25-а, м. Запоріжжя, 69104) про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності квартирою АДРЕСА_3 , шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_3 та її виселити із зазначеної квартири.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 суму судового збору в розмірі 1 816 гривень 00 копійок (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень нуль-нуль копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 02 грудня 2021 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов