09.11.2021
Справа № 331/4935/20
Провадження № 2/331/573/2021
09 листопада 2021 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді: Антоненка М.В.
при секретарі судового засідання: Федоровій К.Д.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал» про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Комунального підприємство «Водоканал» про відшкодування заподіяної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 27.08.2018 року о 10-45 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Електрична, буд. 117, належний йому автомобіль AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 було пошкоджено транспортним засобом JCB ЗСХ, номерний знак НОМЕР_2 , що належить КП «Водоканал», яким керував ОСОБА_2 та здійснював ремонтні роботи із реконструкції водопроводу.
Під час дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль був незаведений, в ньому нікого не було, він не рухався, а стояв припаркований біля двору житлового будинку на доріжці для пішоходів, що підтверджується фото.
Для уникнення пошкоджень автомобіля він запропонував водію ремонтної машини переставити своє авто, для чого пішов у будинок за ключами, проте повернувшись через декілька хвилин побачив, що водій ОСОБА_2 його не чекав, а продовжив ремонтні роботи та своїми діями пошкодив автомобіль.
Від дій ОСОБА_2 автомобіль AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 , суттєво постраждав, зокрема, було пошкоджено задній бампер, фара, праве крило, задні праві двері.
На місце пригоди 27.08.2018 року прибув представник КП «Водоканал», який наполіг на складанні Європротоколу - повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Він повідомив представника КП «Водоканал» про те, що його звільнено від обов'язкого страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів згідно із ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як учасника бойових дій.
Більш того, під час складання Європротоколу ним у розділі «Страхова компанія» замість Номера полісу вказано: «Участник боевых действий АБ №250301».
Оскільки відповідальність сторін застрахована, зокрема, його відповідно до закону Моторним (транспортним) страховим бюро України, сторони обґрунтовано вважали, що мають право на складання Європротоколу.
За відшкодуванням завданої шкоди він звертався до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та подав усі необхідні документи, включаючи заяву про страхове відшкодування. Проте листом, від 25.09.2018 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки застосування повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду (європротоколу) учасниками дорожньо-транспортної пригоди можливе лише за наявності у водіїв чинних полісів цивільно-правової відповідальності, а враховуючи відсутність у нього чинного полісу, страховик не має підстав для виплати відшкодування за спільним повідомленням, оскільки його транспортний засіб не є забезпеченим у розумінні пункту 1 статті 1.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таку ж позицію викладає у своїх рішеннях Верховний Суд у постановах від 31.10.2018 року № 204/3413/16-ц, від 21.11.2018 року № 336/851/17, від 20.02.2019 року № 490/6534/15-ц, від 17.07.2019 року № 587/971/17, тому в оскарженні відмови страховика не має сенсу, а складання Європротоколу у даному випадку помилковим.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Оскільки, у страховика ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» не виник обов'язок страхового відшкодування, відшкодування шкоди має здійснювати відповідач.
В повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 27.08.2018 року ОСОБА_2 визнає свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.
На долучених до позову фотографіях з місця пригоди видно водія ОСОБА_2 , розміщення транспортних засобів, зокрема місце розміщення автомобіля позивача - пішохідна доріжка.
Провину у пошкодженні його автомобіля водієм КП «Водоканал» ОСОБА_2 відповідач у своїх листах-відповідях та при оцінці пошкоджень не заперечує.
Згідно із звітом про проведення оцінки колісного транспортного засобу AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 від 14.02.2019 року №67 вартість ремонту автомобіля складає 38983,60 грн., що підтверджується копією звіту та ремонтної калькуляції.
Огляд транспортного засобу проводився за участі представника КП «Водоканал» - інженера БД Скрупського Ю.А. Вартість самої оцінки складає 1300,00 грн.
За відповідним відшкодуванням Позивач звернувся до Відповідача 27.03.2019 року письмово, що підтверджується копією заяви.
Листом від 09.04.2019 року № 4683 відповідач відмовив у здійсненні відшкодування, безпідставно пославшись на обов'язок його здійснення страховиком.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_1 просить суд стягнути з КП «Водоканал» на його користь грошові кошти в якості відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою у сумі 38983,60 грн., а також судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Вельможко А.І. позовні вимоги підтримала, наполягала на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача КП «Водоканал» в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмовий відзив, в якому зазначено, що 27.08.2018 р. автомобіль AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 , належний позивачу ОСОБА_1 , стояв на тротуарі по вулиці Електричній, будинок 17 в зоні виконання дорожніх робіт. Тобто, позивачем було грубо порушено вимоги п.п. є), п. 15.9 та п.п. а), п. 15.10 Правил дорожнього руху, чим створив перешкоди для роботи спеціальної техніки КП «Водоканал».
ОСОБА_1 порушено обов'язок щодо належного фіксування та оформлення дорожньо - транспортної пригоди компетентним органом, чим позбавлено можливості встановити факт ДТП, причини і обставини настання ДТП та розмір заподіяної шкоди.
На час подання позовної заяви відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля не проведено і позивачем не надано належних доказів вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Таким чином, сума позовних вимог не доведеною та завищеною.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 27.08.2018 року о 10-45 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Електрична, буд. 117, належний ОСОБА_1 автомобіль AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 було пошкоджено транспортним засобом JCB ЗСХ, номерний знак НОМЕР_2 , що належить КП «Водоканал», яким керував ОСОБА_2 та здійснював ремонтні роботи із реконструкції водопроводу.
Належність автомобіля AUDI 80 позивачу ОСОБА_1 підтверджується технічним паспортом НОМЕР_3 .
В судовому засіданні представник позивача підтвердила суду, що автомобіль AUDI 80 був припаркований на тротуарі вул. Електрична біля будинку № 117. На момент ДТП автомобіль був зачинений, заднє праве колесо було спущено, в зв'язку з чим ОСОБА_1 не міг швидко від'їхати від місця проведення робіт працівниками КП «Водоканал».
Відповідно до ст. 33.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
Позивач ОСОБА_1 та водій транспортного засобу JCB ЗСХ ОСОБА_2 відразу після ДТП склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, в якій ОСОБА_2 власноруч зазначив про свою вину у скоєнні ДТП.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка водій транспортного засобу JCB ЗСХ, що належить КП «Водоканал», ОСОБА_2 підтвердив суду факт заподіяння ним шкоди автомобілю AUDI 80, д.н. НОМЕР_1 при здійсненні ним робіт із реконструкції водопроводу. Пояснив, що автомобіль AUDI 80 був припаркований на тротуарі вул. Електрична біля будинку № 117. На момент ДТП автомобіль AUDI 80 був зачинений, заднє праве колесо було спущено. ДТП відбулось внаслідок його неуважності при здійсненні руху заднім ходом.
Згідно із звітом № 67 від 14.02.2019 року про проведення оцінки колісного транспортного засобу AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 та ремонтної калькуляції №67/19 вартість ремонту автомобіля складає 38983,60 грн.
Згідно з листом від 25.09.2018 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» було відмовлено ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що застосування повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду (європротоколу) учасниками дорожньо-транспортної пригоди можливе лише за наявності у водіїв чинних полісів цивільно-правової відповідальності, а враховуючи відсутність у позивача чинного полісу, страховик не має підстав для виплати відшкодування за спільним повідомленням, оскільки його транспортний засіб не є забезпеченим у розумінні пункту 1 статті 1.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».
Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по- перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб, тощо).
Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України щодо майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України щодо моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина запрдіювача.
За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується і з нормою частини 1 статті 1172 ЦК України та частиною 2 статті 1187 ЦК України.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Таким чином, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статті 1167 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі № 759/4049/16-ц, від 23.07.2018 року у справі №372/1789/17-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 426/16825/16-ц.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З урахуванням зазначених норм чинного ЦК України, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Суд при розгляді справи, не позбавлений та не обмежений у праві самостійно, в рамках розгляду даного виду спору та при наявності відповідних документальних доказів, встановити наявність /відсутність вини в діях певної особи.
Відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким громадянин був би притягнутий до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки таке рішення є обов'язковим для суду, проте, не єдиним доказом наявності вини заподіювана шкоди.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 липня 2018 року, прийнятій за результатом розгляду справи 910/20412/16 про відшкодування шкоди.
Також, у вищезазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу й на те, що у матеріалах справи містились інші докази вини: пояснення, схема дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
В судовому засіданні а ні представник КП «Водоканал», а ні свідок ОСОБА_2 не заперечували факт заподіяння ОСОБА_2 шкоди автомобілю AUDI 80 при здійсненні ним робіт із реконструкції водопроводу.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. є), п. 15.9 та п.п. а), п. 15.10 Правил дорожнього руху, чим створив перешкоди для роботи спеціальної техніки КП «Водоканал», оскільки, як встановлено в судовому засіданні із пояснень учасників процесу, свідка, 27.08.2018 ОСОБА_1 після розмови з ОСОБА_2 пішов до дому за ключами від автомобіля, але ОСОБА_2 , не дочекавшись його, почав рух заднім ходом на транспортному засобі JCB ЗСХ.
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Оскільки, у зв'язку із помилковим складанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлення про дорожньо- транспортну пригоду (Європротоколу) у страховика ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» не виник обов'язок страхового відшкодування, суд дійщов висновку про те, що відшкодування шкоди має здійснювати відповідач.
Керуючись ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал» про відшкодування шкоди, задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» Запорізького міського виконавчого комітету (ЄДРПОУ: 03327121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) шкоду, спричинену дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 38983 (тридцять вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 60 копійок.
Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» Запорізького міського виконавчого комітету (ЄДРПОУ: 03327121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) витрати зі сплати експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 1300 (одна тисяча триста) гривень 00 копійок.
Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» Запорізького міського виконавчого комітету (ЄДРПОУ: 03327121) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: М.В. Антоненко