22 червня 2010 року < Текст > Справа № 2а-3175/10/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Щербині Л.М., за участю прокурора Романова Р.О., представника позивача Харламової О.О., представників відповідача Мізіної Т.О., Повєткіної С.Я., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за заявою: Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області діючого в
інтересах держави, в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,
до: Споживчого товариства «Гарт»,
про: стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Бердянського міжрайонного прокурора Запорізької області діючого в інтересах держави, в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту до Споживчого товариства «Гарт», в якому прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - ЗОВФСЗ) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6628 грн. 03 коп., з яких 84 грн. 28 коп. - пеня.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, прокурор посилається на те, що відповідачем у порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконано норматив із забезпечення робочих місць для працевлаштування інвалідів. На підставі зазначеного порушення ЗОВФСЗ було нарахована відповідачу сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6628 грн. 03 коп., з яких 84 грн. 28 коп. - пеня, проте зазначені санкції та пеня відповідачем не сплачені внаслідок чого утворилась заборгованість.
У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, звернув увагу суду на те, що несплата відповідачем зазначених санкцій робить неможливим виконання ЗОВФСЗ покладених на нього завдань щодо здійснення заходів по соціально-трудовій та професійній реабілітації інвалідів, гарантованих Конституцією України та завдає шкоди державним інтересам. Прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі - стягнути з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 6628 грн. 03 коп.
Представник позивача, у судовому засіданні у судовому позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, наголосивши на тому, що товариством здійснювались вичерпні, на думку представника, заходи щодо виконання нормативу з працевлаштування інвалідів, проте з незалежних від відповідача причин такий норматив не був виконаний.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 31.01. 2007 за № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Заперечуючи у судовому засіданні проти задоволення позову, представник відповідача надав суду докази щодо підтвердження здійснення товариством усіх вичерпних заходів щодо виконання нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів.
Так, суду надані копії звітів (форми № 3-ПН) про наявність робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів за період з 28.12.2008 по 28.12.2009. Подання відповідачем зазначеної звітності до центру зайнятості підтверджується листом № 831/10 від 17.06.2010, у якому заступником директора Бердянського центру зайнятості зазначено, що Споживче товариство «Гарт» на протязі 2009 року регулярно інформувало службу зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів, надаючи звіти форми № 3-ПН, але за направленнями районного центру зайнятості на дане підприємство інваліди для працевлаштування не направлялись, оскільки дана категорія громадян не обліку не перебувала.
Відповідно до копій звітів про наявність вакансій (форми № 3-ПН), які подавались відповідачем до центру зайнятості вбачається, що товариством було створено робоче місце для одного інваліда за квотою на протязі 2009 року.
Розглянувши матеріали справи та надані докази, суд керується тим, що відповідно до Рекомендацій Президії Вищого адміністративного суду України № 07.2-10/2 від 14.04.2008, якщо при розгляді справи буде встановлено, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то адміністративним судам потрібно визнавати незаконним застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць і відмовляти у задоволенні позову.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову Бердянському міжрайонному прокурору Запорізької області діючого в інтересах держави, в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту до Споживчого товариства «Гарт» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, ст. ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», суддя,
У задоволенні позову Бердянському міжрайонному прокурору Запорізької області діючого в інтересах держави, в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту до Споживчого товариства «Гарт» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя /підпис/ Л.О. Нестеренко
Постанова виготовлена у повному обсязі 25.06.2010.
Суддя Л.О. Нестеренко