Справа №580/1068/21 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
за участю
секретаря судового засідання Вітчинкіної К.О.,
представника позивача Тетарчук І.В.,
представника відповідача Желізняк Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Фроловим Вадимом Павловичем на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування наказу та поновлення на посаді, -
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 08.02.2021 №343 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 08.02.2021р. №61 о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 з посади старшого офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- поновити позивача на посаді старшого офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі передбаченому чинним законодавством України з наступного дня, після дня звільнення, тобто з 09.02.2021.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач вважає, що під час розгляду справи судом першої інстанції не була надана оцінка невідповідності матеріалів службового розслідування положенням п. 1, 4, 7 розділу V Порядку «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» №893, адже проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Позивач наголошує, що у висновку службового розслідування, в частині, яка стосується ОСОБА_1 , повністю відтворено зміст повідомлення про підозру у кримінальному провадженні. Проте повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу в кримінальному провадженні не вказують на факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, в ході службового розслідування не встановлені.
Також в судовому засіданні не було перевірено та встановлено які саме дії ОСОБА_1 підірвали авторитет Національної поліції України, що призвело до порушення Присяги працівника поліції та в якій його частині, виходячи зі змісту, закріпленого ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», а також в чому саме полягало порушення ОСОБА_1 пунктів 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, пп. 1 ч. З, ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію». Крім того, пояснення які надавались ОСОБА_1 надавались не під час здійснення службового розслідування, а надавались в межах кримінального провадження, що свідчить що вони були викладені не на бланку затвердженому як Додаток до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України (пункт 14 розділу V Порядку «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» №893).
З огляду на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги що в поясненні, нібито відібраному у ОСОБА_1 відсутні обов'язкові реквізити, встановлені Порядком проведення службових розслідувань, зокрема відсутнє звання особи, від якої отримується пояснення, не зазначено період служби в поліції та період перебування на посаді особи, у якої відбирали такі пояснення, відсутні докази отримання цих пояснень саме у період проведення службового розслідування. Деякі пояснення, приєднані до матеріалів службового розслідування містять взагалі посилання на норми КПК та кримінальне провадження. Також матеріали службового розслідування містять процесуальні документи, протоколи обшуку, протоколи огляду.
Позивач вважає, що в контексті ст. 76 КАС України, матеріали службового розслідування в своїй сукупності не дають змогу суду дійти до висновку про наявність обставин які входять до предмету доказування. Так, факт заподіяння тілесних ушкоджень може бути підтверджений виключно висновком спеціаліста, і комісія при реалізації службових повноважень на підставі п. 7 розділу V Порядку проведення службових розслідувань не була позбавлена можливості отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
ОСОБА_1 наголошує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки процесуальним порушенням, які були допущені під час службового розслідування.
В судовому засіданні свідки не допитувались, вони не надали суду показів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення. Інших доказів вчинення саме кримінального правопорушення саме ОСОБА_1 відповідачем суду не надано. Деякі пояснення взагалі не містять дати їх відібрання, зокрема пояснення відібрані у ОСОБА_2 . Протокол допиту свідка ОСОБА_3 також не містить дати проведення такого допиту. Пояснення ОСОБА_4 також не містять дати їх відібрання.
Позивач вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності є передчасним, адже не може передувати доведеності вини вироком суду, який набрав законної сили, який ґрунтується на досліджених в належному процесуальному порядку доказах.
Також, на думку позивача, службове розслідування тривало надзвичайно короткі строки - 3 дні, втім відповідач не був позбавлений можливості належним чином провести службове розслідування, адже закон встановлює строк не більше 30 днів для вчинення таких дій, а таке поверхневе ставлення до виконання службових обов'язків призвело до численних порушень прав позивача. Зокрема позивач був позбавлений можливості користуватися правовою допомогою, подавати документи на спростування вчинення дисциплінарного проступку, як то передбачено ст. 18 Дисциплінарного Статуту щодо забезпечення поліцейському права на захист. Крім того, до матеріалів службового розслідування не долучена службова характеристика.
ОСОБА_1 вважає, що відповідачем не надано жодного належного доказу (судового рішення) вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, що відповідно до вимог ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути прийнято до уваги судом, в чому саме полягало порушення позивачем службових обов'язків відповідачем не зазначено, крім того, відповідач у своєму наказі про застосування дисциплінарного стягнення зазначив про настання тяжких наслідків, як обставину, що обтяжує вину, хоча в чому саме вони полягали, відповідач не повідомляв суду, характеристика позивача, обставини які пом'якшують або обтяжують відповідальність дисциплінарною комісією не досліджувались взагалі.
Щодо правових висновків Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, позивач зазначає, що такі не мають бути взяті до уваги, оскільки спірні правовідносини були врегульовані в інший порядок та спосіб, є зовнішня схожість відповідних справ, але не подібність правовідносин у них.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до судового розгляду на 01.12.2021.
22.11.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити таку без задоволення, а оспорюване рішення - без змін.
Відповідач вважає, що посилання позивача, що вину останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 Кримінального кодексу України, не доведено, оскільки остаточне рішення по кримінальному провадженню не прийняте, а тому останнього протиправно звільнено з поліції є помилковими, оскільки предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню. Отже, набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби. В даному випадку, звільнення відбулось у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку у визначеному законом порядку, а тому посилання апелянта на порушення вимог ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості), є безпідставним.
Відповідач наголошує, що під час проведення службового розслідування у позивача відібрано пояснення 06.02.2020, а тому посилання в апеляційній скарзі представника позивача, що права ОСОБА_1 порушено та не надано можливості належного захисту своїх прав та надання пояснень безпідставні та необґрунтовані.
ГУ НП в Черкаській області вважає, що своїми діями старший лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив проступки несумісні з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. Скоєння дисциплінарного проступку стало можливим унаслідок свідомого ігнорування ним вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію» та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. У ході проведення службового розслідування встановлено, обставини, які обтяжували ступінь вини старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , передбачених ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме настання тяжких наслідків завданих вчиненням дисциплінарного проступку.
Що стосується позовних вимог про поновлення на службі в поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то дані позовні вимоги є похідними від попередніх позовних вимог та не підлягають до задоволення, оскільки ГУ НП в Черкаській області діяло відповідно до законодавства, а тому немає підстав для скасування наказу №61 о/с від 08.02.2021 та наказу №343 від 08.02.2021, виходячи з викладеного, відповідач не вбачає підстав для поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судове засідання, призначене на 01.12.2021 представники позивача та відповідача. Представник позивача заявила клопотання про зупинення провадження до розгляду по суті справи №691/645/21 та набранням вироку у такій справі законної сили. Представник відповідача заперечила проти задоволення вказаного клопотання та зауважила, що розгляд даної справи не пов'язаний від наслідків розгляду справи №691/645/21, оскільки позивача було звільненно з підстав порушення законодавчих норм, які регулюють єтику поліцейського .а не у звязку з відкриттям кримінального провадження щодо нього. Колегія суддів, надавши оцінку доводам представників щодо клопотання про зупинення провадження протокольною ухвалою постановила відмовити в задоволенні такого клопотання через його безпідставність. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати оспорюване рішення, представник відповідчаа заперечив проти задоволення апеляційної скарги, представники сторін надали пояснення, представник позивача задав питання представнику відповідача, надали додаткові пояснення, виступили в судових дебатах, правом репліки не скористались.
Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУ НП в Черкаській області.
Наказом ГУ НП в Черкаській області від 06.02.2021 №335 призначено службове розслідування на підставі рапорту заступника начальника УКЗ ГУ НП в Черкаській області - начальника відділу ІОС майора поліції ОСОБА_13 від 06.02.2021 №38рп/12/і/03-2021 щодо вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку та про внесення 06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 Кримінального Кодексу України, за фактом катування, тобто умисного заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, у тому числі отримати від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з метою покарати його чи іншу особу за дії, скоєні, за попередньою змовою групою поліцейських СПД №1 ВП №2 Черкаського районного управління ГУ НП в Черкаській області.
Наказом ГУ НП в Черкаській області від 06.02.2021 №335 позивача відсторонено від виконання службових обов'язків (посади) з 06.02.2021 на час проведення службового розслідування.
ОСОБА_1 06.02.2021 надав пояснення інспектору відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Черкаській області лейтенанту поліції ОСОБА_6
06.02.2021 Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Києві, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62021100000000263 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 Кримінального Кодексу України.
08.02.2021 начальником ГУ НП в Черкаській області затверджено висновок службового розслідування за фактом вчинення окремими поліцейськими Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області дій, що мають ознаки дисциплінарних проступків (далі - Висновок), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6, частин 1, 2, 4 ст. 7, підпунктів 1-3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, підпунктів 1, 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів 1-4, 6-8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розд. IV, пп. 1 п. 2, підпунктів 3-5 розд. VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, статей 3, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2001 №1363 та пп. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 №2062 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участю особового складу».
Пунктом 2 наказу ГУ НП в Черкаській області від 08.02.2021 №343 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за вчинення дисциплінарного проступку старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.
Наказом ГУ НП в Черкаській області від 08.02.2021 №61 о/с старшого дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що обставини викладені у висновку службового розслідування в повній мірі підтверджені зібраними в ході службового розслідування доказами. Позивач своїми діями грубо порушив правила етичної поведінки, що покладені в основу інституту підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції, отже своїми діями позивач підривав авторитет до Національної поліції України, викликаючи негативне ставлення громадськості до поліцейських та тим самим порушив Присягу на вірність Українському народові, грубо порушив Дисциплінарний статут Національної поліції України, Правила етичної поведінки поліцейських. Позивач своїми діями довів несумісність з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. Відтак оспорювані накази є обґрунтованими та справедливими.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
За визначенням, що міститься в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частина 1 ст. 18 Закону №580-VIII передбачає наступні обов'язки поліцейського:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
За приписами частин 1 та 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
На виконання п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
За визначенням, що міститься в ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
За приписами ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;
6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;
8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;
10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;
11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;
12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;
13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
За приписами частин 1 та 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Керуючись ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
На виконання ч. ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Керуючись ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
1) зауваження;
2) догана;
3) сувора догана;
4) попередження про неповну службову відповідність;
5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;
6) звільнення з посади;
7) звільнення із служби в поліції.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як вірно зауважено судом першої інстанції, підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. При цьому звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Отже, для вирішення питання щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення як звільнення із служби в поліції, необхідно враховувати його пропорційність до вчиненого порушення.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про запобігання корупції», Закону України «Про Національну поліцію», з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, що затверджені наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 (далі - Правила).
На виконання ч. 1 Розділу ІІ Правил поліцейський зокрема повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;
- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Як вбачається з Висновку службового розслідування за фактом вчинення окремими поліцейськими Черкаського РУП ГУНП дій, що мають ознаки дисциплінарних проступків:
«…Після чого, старші лейтенанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , в порушення вимог ст. 29 Конституції України, ч. 1,4 ст. 7, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 3, 7 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 3, 7, 8, 10 п.1, гі.п. 1 п. 2 розділу II, п.п. 1 п. 2, п. З, 4, 5 розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.20216 № 1179, почали ображати ОСОБА_4 нецензурною лайкою, а після чого наносити тілесні ушкодження. Зокрема, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 кулаком наніс ОСОБА_4 один удар в область обличчя від чого останній впав на підлогу. Після чого, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ногами почали наносити ОСОБА_4 удари по тулубу…
Старші лейтенанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 продовжуючи свої протиправні дії, вивели ОСОБА_4 в коридор СПД №1, де незаконно, в порушення вимог п.п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію» застосували відносно останнього спеціальний засіб кайданки та пристебнули його до опалювальної батареї, тим самим обмежили свободу та особисту недоторканість ОСОБА_4 , чим порушили вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 5 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.п. 1, 2 ст. 7, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 5 розділу І, п.п. 3 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179…
…Тобто старші лейтенанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 застосувавши відносно ОСОБА_4 спеціальний засіб кайданки, обмежилои його свободу та здійснили фактичне його затримання, відповідно не проінформували Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у черкаській області, чим порушили вимоги п. 4 ст. 213 КПК України та ч. 2 порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2011 №1363 та п.п. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 №2062 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подвій за участі особового складу»…
…3. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог ст. 29 Конституції України, ст. 6 ч. 1, 2, 4 ст. 7, ст. 8, п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 18, ч. 2 ст. 42, ч. 1 ст. 44, п.п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію», п.п. 1, 2, 3, 4, 6, 7, 8, 13 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п. 5 розділу І, п.п. 1,2, 3, 7, 8, 10 п. 1 п.п. 1 п. 2 розділу II, п.п. 1, 2, 4, 5 розділу III, п.3 розділу IV, п.п. 1 п. 2, п. З, 4, 5, розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МІЗС України від 09.11.20216 №1179, ст. З, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 4 ст. 213 КПК України, ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2011 №1363 та п.п. 9 п. 1 наказу ГУНП від 07.08.2017 №2062 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни в органах та підрозділах ГУНП в Черкаській області, а також попередження надзвичайних подій за участі особового складу», старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції…».
Аналогічні обставини вказані і в оскаржуваному наказі відповідача від 08.02.2021 №343.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача щодо того, що обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, в ході службового розслідування не встановлені, як безпідставні, оскільки такі суперечать матеріалам справи.
Стаття 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правничою допомогою захисника.
Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Відповідно до ст. 6 Закону №580-VIII поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За приписами частин 1, 2, 4 ст. 7 Закону №580-VIII під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов'язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов'язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов'язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.
У разі виявлення таких дій поліцейський зобов'язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.
Керуючись ст. 8 Закону №580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.
На виконання підпунктів 1-3 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Відповідно до ст. 42 Закону №580-VIII поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу: фізичний вплив (сила); застосування спеціальних засобів; застосування вогнепальної зброї.
Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
Спеціальні засоби як поліцейські заходи примусу - це сукупність пристроїв, приладів і предметів, спеціально виготовлених, конструктивно призначених і технічно придатних для захисту людей від ураження різними предметами (у тому числі від зброї), тимчасового (відворотного) ураження людини (правопорушника, супротивника), пригнічення чи обмеження волі людини (психологічної чи фізичної) шляхом здійснення впливу на неї чи предмети, що її оточують, з чітким регулюванням підстав і правил застосування таких засобів та службових тварин.
Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби: гумові та пластикові кийки; електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії; засоби обмеження рухомості (кайданки, сітки для зв'язування тощо); засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії; засоби примусової зупинки транспорту; спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби; службові собаки та службові коні; пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії; засоби акустичного та мікрохвильового впливу; пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень; пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами; водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби.
Поліцейський за жодних обставин не може застосовувати заходи примусу, не визначені цим Законом.
Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування).
Поліцейський зобов'язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.
Норми забезпечення підрозділів поліції спеціальними засобами та вогнепальною зброєю встановлюються Міністром внутрішніх справ України.
За приписами ч. 1 ст. 44 Закону №580-VIII поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.
Підпунктом 1 ч. 3 ст. 44 Закону №580-VIII встановлені загальні правила застосування спеціальних засобів, зокрема, кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються:
а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти;
б) під час затримання особи;
в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого;
г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;
ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
На виконання підпунктів 1-4, 6-8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;
безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;
утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Керуючись п. 5 Правил поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
На виконання підпунктів 1-3, 7, 8, 10 п. 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
За приписами пп. 1 п. 2 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Керуючись пунктами 1 та 2 розділу ІІІ Правил поліцейський не має права обмежувати свободу людини, крім як на підставах та в порядку, визначених законом.
Поліцейський зобов'язаний пояснити затриманій особі зрозумілою для неї мовою підстави для затримання та права затриманої особи, надати можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, а також повідомити про факт затримання третій особі, яку повинна обрати затримана особа.
На виконання підпунктів 4 та 5 розділу ІІІ Правил поліцейський не повинен піддавати катуванню затриманих осіб, допускати жорстоке, нелюдське або таке, що принижує людську гідність, ставлення до них.
Поліцейський повинен забезпечити людське ставлення та повагу до затриманої особи.
Відповідно до пунктів 3-5 розділу IV Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.
На виконання пп. 1 п. 2 розділу IV Правил незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим.
Відповідно до статей 3 та 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифіковану Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.
Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.
На виконання п. 4 ст. 213 Кримінального процесуального кодексу України уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.
Керуючись ч. 2 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2011 №1363 негайно після фактичного затримання особи суб'єкт подання інформації повідомляє за допомогою телефонного, факсимільного зв'язку на єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги (0-800-213103) (контактний центр системи надання безоплатної правової допомоги) та інші телефонні номери, електронної пошти або через комплексну інформаційно-аналітичну систему забезпечення надання безоплатної правової допомоги (далі - система) відповідному регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - регіональний центр), крім випадків адміністративного затримання, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника, такі відомості:
прізвище, ім'я, по батькові та дата народження затриманої особи (якщо вони відомі);
час та підстави для затримання особи;
точна адреса місця для конфіденційного побачення адвоката із затриманою особою;
найменування (прізвище та ініціали) суб'єкта подання інформації, його поштова адреса, номери телефону та адреса електронної пошти;
дата винесення постанови про застосування адміністративного арешту (постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою), найменування суду та/або прізвище та ініціали судді, що виніс постанову (постановив ухвалу) у відповідних випадках;
прізвище, ім'я, по батькові та найменування посади особи, яка передала повідомлення, її номер телефону.
Проаналізувавши вказані норми, які також зазначені у висновку службового розслідування та оскаржуваному наказі ГУ НП в Черкаській області від 08.02.2021 №343, колегія суддів відхиляє доводи позивача щодо того, що у таких не вказано які саме дії ОСОБА_1 підірвали авторитет Національної поліції України, що призвело до порушення Присяги працівника поліції та в якій його частині, а також в чому саме полягало порушення ОСОБА_1 . Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Закону України «Про Національну поліцію», оскільки вказані норми чітко окреслюють вимоги до поліцейського та регламентують його дії під час здійснення службової діяльності, а описані події 05.02.2021, в яких приймав участь позивач, суперечать вказаним приписам, свідчать про недотримання ОСОБА_1 зазначених норм.
Колегія суддів критично відноситься до тези апеляційної скарги, що пояснення, нібито відібраному у ОСОБА_1 не містять обов'язкових реквізитів, встановлених Порядком проведення службових розслідувань, зокрема відсутнє звання особи, від якої отримується пояснення, не зазначено період служби в поліції та період перебування на посаді особи, у якої відбирали такі пояснення, відсутні докази отримання цих пояснень саме у період проведення службового розслідування.
Як вбачається з 11 арк. (абз.6) Висновку: «…Опитані старші лейтенанти поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_7 категорично заперечили спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень…».
Також в матеріалах справи (том. 1 а.с. 155) наявні пояснення ОСОБА_1 , в шапці документу зазначено - національна поліція України Відділ інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Черкаській області, датовані 06.02.2021, написані рукописним способом, містять підписи у відповідних графах. Вказані пояснення відібрані інспектором відділу інспекції з особового складу УКЗ Головного управління Національної поліції в Черкаській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 .
Також, колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , відхиляє доводи позивача, що такі пояснення не містять обов'язкових реквізитів, дати, не зазначено особи, яка відбирала такі пояснення, тощо оскільки вказане спростовується зокрема тим, що зазначені пояснення написані рукописним способом, крім пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , містять підписи осіб у відповідних графах, датовані 06.02.2021-08.02.2021, тобто в часових межах проведеного службового розслідування, відібрані працівниками Відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Черкаській області.
Щодо тези апеляційної скарги про надзвичайно короткі строки розгляду дисциплінарної справи, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 16 Порядку №893 встановлює. що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Втім вказана норма встановлює граничний строк звершення службового розслідування та не містить будь-яких обмежень щодо завершення такого раніше вказаного строку. Отже, вказані доводи позивача відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Щодо тези апеляційної скарги, що матеріали службового розслідування містять процесуальні документи, протоколи обшуку, протоколи огляду колегія суддів зауважує, що п. 7 розділу V Порядку №893 встановлює, що збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи. Тобто наявність процесуальних документів, протоколів обшуку, протоколів огляду в матеріалах службового розслідування не суперечить вказаному положенню.
Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє протилежні доводи апеляційної скарги щодо того, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності є передчасним, адже не може передувати доведеності вини вироком суду, який набрав законної сили, який ґрунтується на досліджених в належному процесуальному порядку доказах, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції та неодноразово підтверджено правовими висновками Верховного Суду набрання законної сили судовим рішенням про притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення є окремою підставою для звільнення особи зі служби, натомість у даній справі, звільнення ОСОБА_1 відбулось у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Однак положення вказаної статті поширюються лише на один конкретний вид юридичної відповідальності - кримінальну відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 (справа №800/547/17) звернула увагу, що презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру зокрема й до дисциплінарного провадження.
Щодо тези апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, зокрема не допит свідків подій 05.02.2021, колегія суддів зазначає, позивач не позбавлений права заявляти під час розгляду справи відповідні клопотання, втім матеріали справи не містять клопотань ОСОБА_1 чи його представника про необхідність допиту певних осіб в якості свідків, не було подано таких клопотань і під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що наказ відповідача від 08.02.2021 №343 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та наказ від 08.02.2021р. №61 о/с «Про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 з посади старшого офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області» прийняті ГУ НП у Черкаській області прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, а відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції не підлягають скасуванню.
Оскільки позовні вимоги про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування вказаних наказів, то в цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_1 не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Фроловим Вадимом Павловичем - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2021 року.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан