Справа № 759/2089/21 Суддя (судді) першої інстанції: Горбенко Н.О.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР Голуба Сергія Володимировича про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АС № 0000024558 від 29.08.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Також, позивач звернувся до суду з вимогою про скасування постанови та відшкодування шкоди у розмірі 400,00 грн. та моральної шкоди - 150000,00 грн.
Відповідно до постанови серії АС №0000024558, 29.08.2020р. о 15.47 год. по вул. Василя Тютюнника, б.47 в м. Києві ОСОБА_1 залишив транспортний засіб ГАЗ 330210, д.н.з. НОМЕР_1 таким чином, що створює перешкоду для руху пішоходів та інших транспортних засобів
Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було її прийнято без з'ясування обставин та при відсутності доказів вчинення правопорушення, адже постанову про вчинення адміністративного правопорушення винесено відносно позивача за залишення транспортного засобу, що знятий з обліку УДАІ в м. Києві та йому не належить.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у письмовому провадженні.
Розгляд апеляційної скарги 27.10.2021, 10.11.2021, 17.11.2021 не відбувся з поважних причин, судом вживались заходи для витребування доказів по справі, з огляду на що, виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до постанови серії АС № 0000024558, 29.08.2020р. о 15.47 год. по вул. Василя Тютюнника, б.47 в м. Києві ОСОБА_1 залишив транспортний засіб ГАЗ 330210, д.н.з. НОМЕР_1 таким чином, що створює перешкоду для руху пішоходів та інших транспортних засобів.
Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи дії відповідача по її складанню протиправними, а постанову такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що, відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог встановлених КУпАП.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими, а факт порушення ним не доведений жодним доказом, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 251 КУпАП, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує його фіксування, що є доказом вчинення правопорушення.
При цьому, сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки викладення обставин правопорушення, без його належної фіксації, не може бути належним доказом вчинення порушення.
Нормами ст. 251 КУпАП, встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що оскаржувана постанова містять дані, за якими транспортний засіб ГАЗ 330210 номерний знак НОМЕР_1 залишено ОСОБА_1 таким чином, що створює перешкоду для руху пішоходів або інших транспортних засобів. (а.с. 6)
Водночас, згідно даних з доказової бази по адміністративному правопорушенню, зазначено транспортний засіб ГАЗ 330210 д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому, згідно доданих фотоматеріалів отриманих під час фотозйомки правопорушення, на них зафіксовано порушення, про яке йде мова в оскаржуваній постанові, однак, зображено не транспортний засіб марки ГАЗ 330210, а ИЖ 2717 з державним номерним знаком НОМЕР_2 .
За для дотримання вимог ч. 4 ст. 9 КАС України, за якими, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 було витребувано у Територіального сервісного центру № 8045 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Головного сервісного центру МВС інформацію про те, за яким транспортним засобом закріплено та на кого зареєстровано державний номерний знак НОМЕР_2 , з наданням інформації про тип, марку та модель транспортного засобу.
30.11.2021 до суду від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС Головного сервісного центру МВС надійшла відповідь, за змістом якої, згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 24.11.2021, автомобіль ИЖ 2717 з номерним знаком НОМЕР_2 , який зображено на фотофіксації правопорушення, значиться зареєстрованим за ПП «Карго Сервіс» (ЄДРПОУ 35030600).
Таким чином, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності необґрунтовано та без наявних на те правових підстав, позаяк, відсутній склад адміністративного правопорушення, існує очевидна невідповідність даних, які відповідач не перевірив та не з'ясував.
Інших доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, відповідачем не надано, тож, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Колегія суддів наголошує, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, а в даному випадку, відповідач не виконав обов'язок по доказуванню і не довів факт вчинення позивачем правопорушення.
Варто також звернути увагу на загальні засади недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та на те, що усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вина позивача у порушенні за ч. 3 ст. 122 КУпАП є доведеною, адже матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження цього, а обов'язок доказування вини покладено саме на суб'єкта владних повноважень. На зазначене, суд першої інстанції не звернув уваги.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Водночас, у частині вимог позовної заяви про відшкодування шкоди у розмірі 400,00 грн. та моральної шкоди - 150000,00 грн. (в апеляційній скарзі апелянт вказав інший розмір, не заявляючи даних вимог в суді першої інстанції у збільшеному розмірі), колегія суддів відмовляє, оскільки позивачем не обґрунтовано та не доведено факту заподіяння такої шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між оскаржуваними діями та рішенням відповідача та збитками і моральною шкодою, що настала у позивача внаслідок таких дій. Заявляючи вимоги про відшкодування шкоди, особа яка клопоче про їх стягнення, має не тільки визначити їх розмір, а й навести суду докази на їх підтвердження у взаємозв'язку з наявність доведеного причинно-наслідкового зв'язку. У частині вимог про скасування виконавчого провадження, колегія суддів також відмовляє, адже за суб'єктним складом такі вимоги не можуть бути вирішені судом у межах розгляду даної справи.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 р. - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Шевченківського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу КМР Голуба Сергія Володимировича про скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АС № 0000024558 від 29.08.2020 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ганечко О.М.
Судді Кузьменко В.В.
Василенко Я.М.