Постанова від 01.12.2021 по справі 640/14137/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14137/21 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування розпорядження № 561-к від 19.04.2021 в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України М.Теплюка про звільнення ОСОБА_1 ; поновлення позивача на роботі (посаді) на публічній (державній) службі в Апараті Верховної Ради України; стягнення з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов'язання Апарату Верховної Ради України в подальшому утримуватись від порушення трудових прав ОСОБА_1 .

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 16.04.2021 № 561-к "Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного консультанта". Поновлено позивачку на посаді головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики з 20.04.2021. Стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.04.2021 по 20.07.2021 в сумі 65515,83 грн. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 640/1337/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 : визнано протиправним та скасовано розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України від 19 грудня 2019 року № 3560-п "Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного консультанта" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики у зв'язку з реорганізацією визначеного секретаріату; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, з 20 грудня 2019 року; стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 грудня 2019 року по 10 червня 2020 року в розмірі 144981,44 грн. з відрахуванням з цієї суми податків та обов'язкових платежів; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На підставі вказаного рішення розпорядженням в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України від 15.02.2021 № 196-к поновлено з 20.12.2019 ОСОБА_1 на посаді головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

17.02.2021 Головою Верховної Ради України видано розпорядженням № 79-к, яким внесено зміни до штатного розпису Апарату Верховної Ради України та скорочено посаду головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Листом від 18.02.2020 № 20-08/154 в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України попередив ОСОБА_1 про можливе наступне звільнення через скорочення штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України через два місяці від дня цього попередження і запропонував вакантні посади:

головного консультанта сектора обробки законопроектів на засідання Верховної Ради України відділу обробки законопроектів та супровідних матеріалів управління автоматизованої обробки документів Головного управління документального забезпечення;

головного консультанта Відділу з питань запобігання корупції;

головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики;

головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань цифрової трансформації.

18.02.2021 позивачка погодилась на посаду головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики.

Листами від 22.02.2020 № 20/08-2021/55638 та № 20/08-2021/55651 в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України звернувся до Голови Комітету та Керівника секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики з проханням розглянути питання щодо призначення на вакантну посаду головного консультанта секретаріату Комітету ОСОБА_1 .

Водночас, Головою Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики до в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України скеровано лист від 23.03.2021 № 04-32/07-2021/103267 з проханням порушити перед Головою Верховної Ради України питання про внесення змін до штатного розпису Апарату Верховної Ради України, а саме: перетворення посади головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики на посаду старшого консультанта.

Листом від 31.03.2021 № 20/08-2021/111562 в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України повідомив Голову Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, що питання перетворення посади головного консультанта секретаріату на посаду старшого консультанта до прийняття рішення на засіданні Комітету не вбачається можливим.

16.04.2021 відповідачем було запропоновано позивачці вакантні посади станом на 16.04.2021:

1) в Апараті Верховної Ради України:

- Головне науково-експертне управління: головний науковий консультант;

- Головне юридичне управління: головний консультант; старший консультант;

- Головне управління документального забезпечення: головний консультант;

- Управління комп'ютеризованих систем: головний консультант; старший консультант;

- Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування: головний консультант;

- Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків: головний консультант; старший консультант;

- Відділ з питань запобігання корупції: головний консультант;

- Управління з питань звернень громадян: головний консультант;

2) в секретаріатах комітетів Верховної Ради України:

- з питань аграрної та земельної політики: консультант;

- з питань гуманітарної та інформаційної політики: старший консультант;

- з питань екологічної політики та природокористування: старший консультант;

- з питань економічного розвитку: головний консультант;

- з питань енергетики та житлово-комунальних послуг: головний консультант;

- з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування: головний консультант; старший консультант;

- з питань правової політики: головний консультант;

- з питань правоохоронної діяльності: головний консультант;

- з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України: старший консультант;

- з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів: старший консультант;

- з питань цифрової трансформації: головний консультант.

16.04.2021 позивачка відмовилась від запропонованих посад, про що свідчить підпис останньої на відомостях про вакантні посади.

Цього ж дня в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України видано розпорядження № 561-к, яким відповідно до пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнено ОСОБА_1 з 19.04.2021 з посади головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики через скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису.

Не погоджуючись із вищевказаним розпорядженням, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом про його скасування та поновлення на посаді, а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу звільнення з державної служби без дотримання порядку та гарантій, встановлених Кодексом законів про працю України та Закону України «Про державну службу».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Верховний Суд у постановах від 25 липня 2019 року (справа № 807/3588/14) та від 17 травня 2021 року (справа № 805/3875/16-а) зазначав, що виходячи із системного аналізу пункту 1 частини першої та частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 КЗпП України з метою забезпечення цієї гарантії на власника або уповноважений ним орган при звільненні працівника у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці покладається обов'язок при попередженні працівника про таке звільнення одночасно запропонувати йому наявні вакантні посади. Тобто, законодавець встановив принцип одночасності попередження про наступне вивільнення та пропонування наявних вакантних посад для забезпечення гарантії права громадян на сприяння у збереженні роботи.

За приписами частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, власник вважається таким, що належно виконав свій обов'язок щодо сприяння у збереженні роботи працівника, який підлягає звільненню у зв'язку із скороченням штату, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов'язаний запропонувати вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник який вивільнюється, працював.

При цьому, Верховний Суд у зазначених рішеннях звертав увагу, що такий обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

За змістом статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В даному випадку, розпорядженням Голови Верховної Ради України від 17.02.2021 № 79-к, внесено зміни до штатного розпису Апарату Верховної Ради України та скорочено посаду головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

Листом від 18.02.2020 № 20-08/154 в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України попередив ОСОБА_1 про можливе наступне звільнення через скорочення штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України через два місяці від дня цього попередження і запропонував вакантні посади.

ОСОБА_1 погодилась на зайняття вакантної посади головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив, що не мав змоги призначити позивачку на посаду з огляду на встановлену спеціальним законодавством процедуру призначення на посаду працівників секретаріатів комітетів.

Колегія суддів зазначає, що згідно статті 54 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" секретаріат комітету Верховної Ради України є структурним підрозділом Апарату Верховної Ради України, який підпорядковується комітету і Керівнику Апарату Верховної Ради України.

Секретаріати комітетів здійснюють організаційно-інформаційне, консультативно-правове, методичне забезпечення діяльності комітетів, організацію проведення засідань комітетів, слухань у комітетах, роботи підкомітетів комітетів та діяльності членів комітету, що пов'язана з вирішенням питань, віднесених до предметів відання комітетів.

Структура і чисельність працівників секретаріатів комітетів за поданням комітетів установлюються розпорядженням Голови Верховної Ради України в межах затвердженої Верховною Ради України чисельності Апарату Верховної Ради України.

Відповідно ст. 55 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" керівники відділів та служб (у разі їх утворення), інші працівники секретаріату комітету призначаються на посади та звільняються з посад Керівником Апарату Верховної Ради України за поданням комітету.

Пропозиції щодо кандидатур заступника (заступників) керівника секретаріату комітету, керівників відділів та служб, а також працівників секретаріату комітету вносяться керівником секретаріату комітету на розгляд комітету з дотриманням вимог Закону України "Про державну службу".

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, стаття 31 Закону України "Про державну службу" містить лише загальне посилання, що рішення про призначення на інші посади державної служби категорій "Б" і "В" приймається керівником державної служби, якщо інше не передбачено законом (пункт 3 частини другої статті 31 Закону України "Про державну службу").

Крім того, статтею 41 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:

1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення;

2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Слід зазначити, що нормами законів України "Про державну службу" та "Про комітети Верховної Ради України" не врегульовано порядку та строків внесення керівником секретаріату комітету пропозиції щодо кандидатур на зайняття вакантних посад та не визначено строків розгляду комітетами поданих секретаріатом пропозицій. Також вказаними законами не визначено форму рішення комітету у випадку відмови у погодженні кандидатур на зайняття вакантних посад.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.01.2012 у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (параграф 70).

Колегія суддів зазначає, що оскільки станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження було відсутнє рішення Комітету щодо погодження/відмови у погодженні кандидатури позивача на вакантну посаду головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої, частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є передчасним, а тому розпорядження № 561-к від 19.04.2021 не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Апеляційна скарга не містить жодних доводів в частині задоволених позовних вимог про поновлення позивачки на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визначив спосіб поновлення порушених прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження № 561-к від 19.04.2021 в.о. Керівника Апарату Верховної Ради України М.Теплюка про звільнення ОСОБА_1 , поновлення останньої на посаді головного консультанта секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21.04.2021 по 20.07.2021 в загальному розмірі 65515,83 грн (1074,03 грн х 61 день).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Апарату Верховної Ради України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 01.12.2021.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких

Попередній документ
101567347
Наступний документ
101567349
Інформація про рішення:
№ рішення: 101567348
№ справи: 640/14137/21
Дата рішення: 01.12.2021
Дата публікації: 06.12.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (24.01.2022)
Дата надходження: 04.01.2022
Предмет позову: про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі
Розклад засідань:
20.07.2021 11:00 Окружний адміністративний суд міста Києва
24.11.2021 11:20 Шостий апеляційний адміністративний суд
01.12.2021 11:40 Шостий апеляційний адміністративний суд
12.01.2022 11:10 Шостий апеляційний адміністративний суд