Справа № 640/21975/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної експертної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Центральної експретно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач-1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач-2), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 25.06.2021 №1/1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Представником позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 25.06.2021 №1/1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/21975/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено у повному обсязі.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обставини, які б вказували, що невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких останній звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням, позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити вимоги щодо забезпечення позову.
Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що до моменту розгляду справи і незалежно від результатів розгляду строк призупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта сплине, а також вичерпають свою дію такі додаткові заходи дисциплінарного впливу як обов'язки пройти стажування та повторну атестацію.
Як наслідок, на переконання апелянта, буде здійснено втручання у конституціне право на працю, суттєвий вплив на майнове становище та ділову репутацію.
Відтак, як зазначено апелянтом, незастосування заходів забезпечення позову у межах спірних правовідносин створює очевидну небезпеку та ускладнення ефективного захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову прийнята з порушенням норм процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідності висновків суду обставинами справи, що призвело до ухвалення незаконого та необгрунтованого судового рішення.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачі не скористалися своїм правом за подання відзиву на апеляційну скаргу.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, скористалась своїм правом на подання відзиву, у якому, зокрема, зазначає, що вжиття заходу забезпечення позову, про який просить позивач, а саме: зупинення дії рішення від 25.06.2021 призведе до відновлення права позивача на здійснення експертної діяльності на підставі свідоцтва № 52-Д. На переконання третьої особи, оскаржувана ухвала є законною, обгрунтованою та не підлягає скасуванню. Відтак, ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" заперечує проти наведених апелянтом доводів у апеляційній скарзі та просить залишити останню без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2021 без змін.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову (частина перша). Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Виходячи з аналізу вказаної норми, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
2) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень;
4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, позов, згідно з частиною першою статті 151 КАС України, може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Крім того вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Дослідивши зазначені в заяві позивача про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення.
Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте суд діє на підставі доказів та фактів, наданих позивачем.
Окрім того, на переконання суду апеляційної інстанції, викладені обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Аналогічна за змістом позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04.09.2019 у справі № 420/3397/19.
Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Окрім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює експертну діяльність на підставі свідоцтва № 52-Д, виданим Міністерством юстиції України, за експретною спеціальністю 14.1 Психологічні дослідженн
Рішенням ЦЕКК (відповідача-1) від 25.06.2021 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта №52-Д за експертною спеціальністю 14.1 Психологічні дослідження на строк 6 місяців з дня проголошення резолютивної частини цього рішення, зобов'язано позивача у зазначений строк пройти стажування за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію.
При цьому, вказане рішення прийнято відповідачем в результаті встановлення факту порушення позивачем частини третьої статті 8, пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про судову експертизу»; пункту 1.4, абзацу 4 пункту 2.2., абзацу 5 пункту 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.11.1988 за №705/3145, у відповідності до розділу VI «Порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів» Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №705/3145.
Колегія суддів звертає увагу, що дія рішення відповідача-1, яке просить зупинити позивач в рамках вжиття заходів забезпечення позову, обмежена в часі, і його зупинення фактично указує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті з огляду на їх тимчасовий характер.
Стосовно доводу, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на професійну діяльність заявника і приводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності, колегія судів вважає за необхідне наголосити, що дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на характер, як захід примусу.
Аргумент, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у його право на працю не приймається, оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову.
Суд зауважує, що дисциплінарною палатою Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України застосовано до заявника захід дисциплінарного впливу, який передбачений пунктом 12 розділу VI Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів.
Щодо визначеної позивачем підстави для забезпечення позову про наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що в цьому випадку наявність ознак протиправності оскаржуваного акту може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, який має бути застосований судом до спірних правовідносин.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що заява про забезпечення позову не підтверджена належними і допустимими доказами та достатнім чином не обґрунтована, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених (оспорюваних) прав, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції у межах вимог апеляційної скарги, відповідно до приписів статті 308 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про правильність твердження суду першої інстанції щодо необґрунтованості поданої заяви про забезпечення позову у повному обсязі, оскільки, як було встановлено вище, викладеними у ній доводами не підтверджується існування підстав та обставин для вжиття відповідних заходів. У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування ухвали суду, а тому, відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О. Костюк
О.Є. Пилипенко