Справа № 580/1945/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ
Іменем України
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Федотова І.В.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 52153,63 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 3212,44 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» кількість осіб з інвалідністю, які б мали працювати у відповідача, згідно з нормативом складає 2 (дві) особи, однак відповідно до інформації Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.02.2020 № 4761/23-00-33-0115 у відповідача працювала одна особа з інвалідністю. Позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, відповідач до 15 квітня 2020 року зобов'язаний був сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 52152,63 грн, однак у зв'язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій йому нарахована пеня у сумі 3212,44 грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь Фонду соціального захисту інвалідів 34768,42 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2019 році та 2141,73 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Вказує, що відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, тому з відповідача належить стягнути спірні санкції у повному розмірі.
Крім того, не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Вказує, що відповідачем було виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у повному обсязі, Наголошує, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідач згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрована фізичною особою-підприємцем 24.04.2000 за №20170170000000785 основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.11).
Згідно з даними звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма 10-ПI), поданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 13.01.2020, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2019 році складала 38 осіб. У графі «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)» зазначено 2 особи. У графі «кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вказано 2 особи.
Відповідно до витягу з додатку 1 до листа Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.02.2020 №4761/23-00-33-0115 середньооблікова кількість працівників-осіб з інвалідністю за яких сплачено ЄСВ у розмірі 8,41 відсотка, як передбачено пунктом 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у відповідача становила 1 особу.
Листом від 31.03.2020 №771/01-27 позивача повідомлено про не зарахування вказаного нормативу та виявлені розбіжності показників звіту та звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, поданих до ГУ ДПС.
Листом від 16.10.2020 № 2017/01-27 позивач повідомив відповідача про відсутність будь-яких даних, які б засвідчували виконання ним вказаного нормативу у звітному 2019 році та можливість вирішення порушених питань у судовому порядку.
Згідно листа Черкаської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості від 22.10.2020 №33.06-23/929 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2019 році звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу, для осіб з обмеженими фізичними можливостями до Черкаської районної філії Черкаського обласного центру зайнятості не подавала.
Від відповідача 13.11.2020 на адресу Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшов пакет документів (копії довідок до акта огляду медико-санітарною експертною комісією, копії трудових договорів, копії наказів про прийняття на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 )
Розглянувши надані документи, посадовою особою Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено наступне: ОСОБА_3 відпрацьовано 12 місяців (прийнята на роботу 01.03.2012), ОСОБА_2 - 2 місяці (прийнята на роботу 11.05.2016, але інвалідність встановлено з 15.11.2019, що у загальному складає 1 особу (12 міс.+2 міс. (як особа з інвалідністю) = 14 міс.: 12 міс. (звітний період - рік) = 1, 2 осіб, застосовуючи закруглення = 1 особа).
У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій та пені позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи частково виходив з того, що відповідачем не було у повному обсязі виконано вимоги Закону №875-XII, зокрема, створено робоче місце для осіб з інвалідністю лише 15.11.2019, тобто протягом 2019 року не було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення адміністративно-господарського правопорушення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Згідно з частиною 5 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. До правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Положеннями частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктами 6, 7 частини 5 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов'язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно належного оформлення позовної заяви, в тому числі щодо своєчасного пред'явлення позову для чого особа, зацікавлена у її поданні, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно із Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129 фонд соціального захисту інвалідів є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України. Фонд як бюджетна установа є правонаступником Фонду як урядового органу. Фонд є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в державних банках та органах Казначейства.
Позивач, як суб'єкт владних повноважень, має звернутись до адміністративного суду у тримісячний строк з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення визначених законом вимог.
Колегія суддів вказує, що предметом позову є стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік.
Частиною 9 статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон №875-XII) передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
У постанові від 21.02.2011 у справі №21-9а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що за змістом статті 20 Закону №875-XII адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Верховним Судом України зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. На дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний висновок зазначено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі №809/1933/16, від 08.08.2019 у справі №809/1931/16 та від 06.11.2020 у справі 160/8707/19 (ЄДРСР 92691934).
Річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих інвалідів за 2019 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01.03.2020 та відповідно розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів - до 15.04.2020 включно.
У позивача виникли підстави для стягнення несплачених санкцій, починаючи з 16.04.2020.
Оцінюючи твердження позивача, що відповідно до пункту 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтею 122 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину, суд зазначає про таке.
Пункт 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України у подальшому викладено у редакції Закону від 18.06.2020 № 731-IX, відповідно до якого суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином (зазначена редакція кодексу діє з 17.07.2020).
Позивач звернувся до суду з даним позовом 05.04.2021, тобто поза межами трьох місячного терміну, обчисленого з 17.07.2020, - останнім днем з 17.07.2020 є 17.10.2020.
У розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 18.06.2020 №731-IX зазначено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, що були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (06.08.2020: набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX + 20 днів). Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 не є абсолютним: воно може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21.12.2010 у справі Перетяка та Шереметьєв проти України).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій (постанова Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №359/4119/17).
Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини першої статті 319 КАС судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року.
Позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню..
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя І.В. Федотов
Суддя Є.В. Чаку