Справа № 640/1677/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
01 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,
секретаря Строяновської О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Фонда гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Фонда гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року, -
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Фонда гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач, ФГВФО) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року позов задоволено частково. Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб в межах гарантованої суми відшкодування, шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1 на суму 96359,11 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної правової оцінки тому, що транзакції за договором банківського вкладу мають ознаки нікчемності на тій підставі, що операція щодо поповнення рахунку відбулась напередодні запровадження тимчасової адміністрації о 19:18 год, тобто, поза межами робочого часу, з огляду на що мала бути проведена наступним операційним днем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Радикал Банк» укладено договір банківського рахунку від 09 липня 2015 року, предметом якого є відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривні.
Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 09 липня 2015 року о 19:18 год. останнім внесено на рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 96359,11 грн.
Постановою Правління Національного банку України від 09 липня 2015 року № 452/БТ ПАТ «Радикал Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 липня 2015 року № 130 «Про запровадження тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» з 10 липня 2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ «Радикал Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрацію.
Постановою Правління Національного банку України від 09 липня 2015 року № 769 відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ «Радикал Банк».
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 листопада 2015 року № 203 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Радикал Банк».
За змістом оголошення, розміщеного на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 13 листопада 2015 року Фонд розпочав виплати коштів вкладникам ПАТ «Радикал Банк». Для отримання коштів вкладники банку з 13 листопада 2015 року по 24 грудня 2015 року включно мали звернутись до установ банку-агента Фонду - ПАТ «Банк кредит Дніпро».
Позивач звертався до ФГВО з вимогою про виплату грошових коштів, внесених на рахунок у ПАТ «Радикал Банк».
Листом №3651/15 від 19 листопада 2015 року позивача повідомлено, що в результаті перевірки уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, було виявлено правочин, що був вчинений (укладений) між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк», а саме: транзакція щодо перерахування на користь позивача грошової суми з призначенням платежу «поповнення поточного рахунку клієнта власними коштами» на суму 96359,11 грн, дата вчинення транзакції 09 липня 2015 року, час вчинення транзакції 19:18 год.
Наказом від 09 листопада 2015 року № 204 означений правочин визнано відповідачем нікчемним з підстав, встановлених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Оскільки позивача не було включено до Переліка вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, уважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, та не встановлено, що саме операція щодо перерахування коштів на рахунок позивачу має ознаки нікчемності.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №4452-VI) визначено, що вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Частиною 1 статті 3 згаданого Закону визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонда не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонда перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонда та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону України №4452-VI Уповноважена особа Фонда складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонда станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонда протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонда зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонда затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонда переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонда, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонда реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонда.
Підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом України №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
До того ж Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 4 липня 2018 року по справі №826/1476/15 суд зазначив, що перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонда при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України №4452-VI.
У цьому рішенні суд також зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонда, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону України №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Водночас при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонда. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 ЦК України та частина 3 статті 38 Закону України №4452-VI незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонда як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.
Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови № 452 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до категорії неплатоспроможних» - 09 липня 2015 року на рахунку позивача, відкритому відповідно до договору про банківський рахунок № НОМЕР_1 , знаходилась сума 96359,11 грн.
09 липня 2015 року на вказаний рахунок позивачем були внесені кошти, призначення платежу «поповнення поточного рахунка клієнта власними коштами».
Утім, уповноваженою особою Фонда позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Відповідно до статті 34 цього Закону не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Виконавча дирекція Фонда не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонда уповноважену особу Фонда. Уповноважена особа Фонда повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонда доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонда та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно із статтею 36 Закону України №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон України №4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонда переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позиція відповідача зводиться до того, що правочин (операція) по внесенню коштів на рахунок фізичної особи від 09 липня 2015 року в сумі 96359,11 грн. є нікчемним згідно з пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI.
Відповідно до наведеної правової норми правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим Кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та транзакцій, здійснених за цим договором, оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших Кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак метою пункта 7 частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших Кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункта 7 частини третьої статті 38 Закону України №4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року в справі №910/14681/17, від 30 травня 2018 року в справі №910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року в справі №804/6992/15.
Суд зазначає, що на позивача в цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді як застосовуючи частину 3 статті 38 Закону України №4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Забезпечуючи виконання статті 38 Закону України №4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Колегія суддів ураховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вклада та здійснення транзакції ПАТ «Радикал Банк» щодо зарахування суми коштів на рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонда. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини 3 статті 38 Закону України №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною 3 статті 38 Закону України №4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонда при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України №4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року в справі №826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році в справі №826/20429/14, від 21 червня 2018 року в справі №802/4016 та від 21 червня 2018 року в справі №821/3601/15-а відмовлено в задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонда про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у даній справі.
Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійснення власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України №4452-VI.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочин (операцію) по внесенню коштів на рахунок позивача від 09 липня 2015 року на суму 96359,11 грн. нікчемним та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного правочину, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України №4452-VI, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, тобто уповноважена особа Фонда, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
З огляду на наведене, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України №4452-VI, договір про банківський поточний рахунок, укладений 09 липня 2015 року, а транзакція щодо зарахування коштів на рахунок позивача здійснена до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України №4452-VI.
Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб, і неподання інформації про позивача як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Фонда гарантування вкладів фізичних осіб внести відомості щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Радикал Банк» за рахунок Фонда гарантування вкладів фізичних осіб.
Суд також ураховує те, що відповідно до пункта 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонда гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення) перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонда на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Приписами пункта 6 Положення визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонда може надавати до Фонда додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
З огляду на ті обставини, що станом на дату розгляду справи в суді відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонда, вже сформовано та подано на затвердження Фонда, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Фонда внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Радикал Банк» за рахунок коштів Фонда в межах гарантованої суми відшкодування, шляхом внесення відомостей про ОСОБА_1 на суму 96 359,11 гривень.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 289, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фонда гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді О.Є. Пилипенко
Л.Т. Черпіцька