Справа № 580/5144/21 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
30 листопада 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення виконавчого листа, виданого 26.10.2020 Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/134/20, стягувачу без прийняття до виконання та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про примусове виконання виконавчого листа, виданого 26.10.2020 Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/134/20, та прийняти рішення у відповідності до приписів Закону України "Про виконавче провадження";
- визнати протиправним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 23.12.2020 №11663.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального та матеріального законодавства при поверненні позовної заяви у справі, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.
Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року позовну заяву повернуто з тих підстав, що підставою для поновлення пропущеного строку є не сам факт наявності карантину, а обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, які зумовили неможливість звернутись до суду у визначений строк. Водночас позивач не навів доводів та не надав доказів існування таких обмежень, зумовлених дією карантину, внаслідок існування яких ним пропущено строк звернення до суду.
Оцінюючи правомірність дій суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як вказано вище, предметом позову є визнання протиправними повернення виконавчого листа, виданого 26.10.2020 Черкаським окружним адміністративним судом у справі №580/134/20, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 23.12.2020 №11663 та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про примусове виконання виконавчого листа.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно частини 2 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позовна заява про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця повинна бути подана до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позивачем вказано, що оскаржуване повідомлення №11663 від 23.12.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання отримано 11.01.2021.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що строк на оскарження повідомлення №11663 від 23.12.2020 закінчився 21.01.2021.
Натомість, позивач звернувся з позовом до суду лише 21.07.2021, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже такий строк є пропущений.
Так, апелянтом ставилась вимога про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на дію на території України карантину у зв'язку з епідемією коронавірусу та частину 3 Розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 3 Розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
В той же час, підставою для поновлення пропущеного строку є не сам факт введення карантину, а обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином, які зумовили неможливість звернутись до суду у визначений строк. Разом з тим, апелянтом ані в суді першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не наведено обґрунтованих доводів та не надано доказів існування таких обмежень, зумовлених дією карантину, внаслідок існування яких, позивачем допущено пропуск строк звернення до суду.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки апелянтом при зверненні до суду не було дотримано процесуальний строк судового оскарження рішень дій та бездіяльності державного виконавця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Поряд з наведеним, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року за позовною заявою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко