Справа № 750/5889/21 Суддя (судді) першої інстанції: Логвіна Т.В.
30 листопада 2021 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В.В.,
суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2021 року,
ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з позовом до Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №288537 від 21.05.2021.
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та задовольнити позовні вимоги.
Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального та матеріального законодавства, оскільки постанову складено з порушенням положень КУпАП України та виклад обставин справи про адміністративне правопорушення не відповідає дійсності, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2021 о 00 год. 26 хв. інспектором поліції роти №1 батальйону №1 УПП в Чернігівській області ДПП Потебня Л.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, згідно якої 20.05.2021 о 23 год. 50 хв. в м. Чернігові по вул. П'ятницька, 50 ОСОБА_1 в магазині АТБ перебував без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі і виготовлених самостійно, чим порушив підпункт 1 пункту 3 постанови КМУ 1236 від 09.12.2020, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інспектор поліції діяв відповідно до покладених на нього повноважень, а також виконав процедуру притягнення до адміністративної відповідальності відповідно до приписів КУпАП, а тому вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
На виконання вимог Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою з метою запобігання поширенню на території України вказаної гострої респіраторної хвороби, у період з 01.08.2020 по 31.12.2020 на території України продовжено дію карантину на всій території України, встановленого постановами Уряду №211 від 11.03.2020 та №392 від 20.05.2020.
Відповідно до п.п.1 п.10 постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22.07.2020, в редакції, чинній станом на 11.12.2020, на території України на період дії карантину заборонялося перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції, чинній на час прийняття спірної постанови), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Кабінет Міністрів України постановив : 1. Установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), у період з 19.12.2020 до 28.02.2021 на території України карантин, продовживши його дію, встановленого постановами Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), №392 від 20.05.2020 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та №641 від 22.07.2020 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029). 2. На території України на період дії карантину запроваджено обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме : забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Так, постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 641 від 22.07.2020 на момент вчинення адміністративного правопорушення була чинною, її норми, в контексті положень статті 117 Конституції України, є обов'язковими для виконання усіма особами на території України, а окремі положення вказаного нормативно-правового акту, в тому числі п.п.1 п.2, неконституційними не визнавалися.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №1000-IXвід 06.11.2020, який набрав чинності 21.11.2020, були внесені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною 2 такого змісту: «Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Крім цього, цим Законом внесено зміни до ст. 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення ч.1 ст.222 КУпАП, після цифр « 44» словами і цифрами «частина друга статті 44-3». Відповідно до вказаних змін, які набрали чинності 21.11.2020, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
На офіційному веб-порталі Кабінету Міністрів України міститься роз'яснення Міністерства охорони здоров'я, яке видано на виконання доручення Прем'єр-міністра України, у якому зазначено, що громадським місцем, де необхідно носити маски чи респіратори у зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211, є частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони, також це, зокрема, приміщення та території навчальних закладів, що узгоджується з відповідним визначенням, наданим в Законі України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» №2899-IV від 22.09.2005 та наказі Міністерства оборони України «Про затвердження Інструкції про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України».
Відповідно до п.3.6 розділу 3 ДБН В.2.2-9:2018 громадські будинки і споруди це загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Згідно додатку А до ДБН В2.2-9:2018 «Перелік основних груп будинків та приміщень громадського призначення» відносяться: 1. Будинку, споруди та приміщення закладів освіти та дошкільної освіти.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції вірно вказав, що приміщення магазину «АТБ» є громадською будівлею, а відповідно є «громадським місцем», перебування у якому під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту (респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот) є забороненим. З відеозапису, який наявний в матеріалах справи, можливо встановити, що позивач перебував у приміщенні магазину АТБ біля каси без вдягнутих засобів індивідуального захисту, чим порушив п.п.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України №1236, відповідальність за що передбачена ст.44-3 КУпАП, а відтак останній правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, позаяк не спростовують висновків суду першої інстанцій.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області ДПП про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. М. Ганечко