Україна
16 червня 2010 р. справа № 2а-11462/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11:10
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Абдукадирової К.Е.
при секретарі Окрибелашвілі В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
до громадянки Грузії ОСОБА_2, м. Горілвка
про видворення за межі території України у примусовому порядку
за участю представників:
від позивача: Колесніковій О.Л. - за дов. від 19 квітня 2010 року
від відповідача: ОСОБА_2 - особисто
Горлівське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянки Грузії ОСОБА_2 про видворення за межі території України у примусовому порядку.
В обґрунтування позовних вимог, зазначив, що громадянка Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибула на територію України 13 квітня 2005 р. Мешкала в Україні за адресою: 86401, АДРЕСА_1. Законне джерело існування відсутнє.
6 квітня 2010 року Центрально-Міським РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області було прийняте рішення щодо видворення за межі України та заборону в'їзду на її територію строком на один рік. Громадянка Грузії ОСОБА_2 була попереджена про необхідність виїзду з України самостійно до 16 квітня 2010 року, але до теперішнього часу не виїхала.
Таким чином, громадянка Грузії ОСОБА_2 порушує встановлений порядок перебування в Україні, проживає на території України з грубим порушенням встановленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання, чим самим порушує вимоги п.п.18-33 «Правил в'їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29 грудня 1995 року.
Враховуючи те, що відповідач ухиляється від виїзду та самостійного залишення території України, є обґрунтовані підстави вважати, що він і у подальшому буде ухиляться від виїзду з України.
Відповідач просить суд у примусовому порядку видворити за межі України громадянку Грузії ОСОБА_2 та утримувати її в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на період, необхідний для підготовки її видворення за межі України у примусовому порядку.
Представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав, пояснив, що вважає позовні вимоги обґрунтованими і усвідомлює, що перебуває на території України незаконно.
Згідно частини 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, в тому числі, у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову, оскільки визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, встановив наступне.
Громадянка Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, прибула в Україну 13 квітня 2005 року. Тимчасово проживала в Україні за адресою: 86401, АДРЕСА_1. Близьких родинних відносин в Україні не має. Законне джерело існування відсутнє.
6 квітня 2010 року Центрально-Міським РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області було прийняте рішення видворення за межі України та заборону в'їзду на її територію строком на один рік. Громадянка Грузії ОСОБА_2 була попереджена про необхідність виїзду з України самостійно до 16 квітня 2010 року, але до теперішнього часу не виїхала.
Відповідно до статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Іноземець та особа без громадянства зобов'язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі негайно анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні.
Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Типове положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Оскарження зупиняє виконання рішення про видворення, крім випадків, коли необхідність негайного видворення зумовлена інтересами забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку.
Видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Іноземці та особи без громадянства, які підлягають видворенню, відшкодовують витрати, пов'язані з видворенням, у порядку, встановленому законом. Якщо зазначені іноземці та особи без громадянства не мають коштів для відшкодування витрат, пов'язаних з видворенням їх за межі України, видворення здійснюється за рахунок держави.
Згідно до статті 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», правила в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію встановлюються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
Відповідач, не маючи підстав для подальшого перебування на території України, не покинув територію України у встановлений строк в добровільному порядку, тобто проживає на території України з грубим порушенням встановленого порядку реєстрації, переміщення та вибору місця проживання, чим порушує вимоги п.п.18-33 «Правил в'їзду іноземців в Україну, виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», а також Порядок перебування, реєстрації, вибору місця проживання в Україні.
Обставин, які б були правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в судовому засіданні встановлено не було, тому вимоги позивача про видворення відповідача за межі України у примусовому порядку та розміщення його в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на строк, необхідний для підготовки видворення за межі України в примусовому порядку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних з примусовим видворенням відповідача за межі України, суд враховує відсутність грошових коштів у відповідача для відшкодування витрат, а також відсутність інших фізичних чи юридичних осіб, на яких таке відшкодування можливо б було покласти у відповідності з діючим законодавством України, тому вважає за необхідне здійснити їх видворення за рахунок держави.
З огляду на зазначене, позовні вимоги Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до громадянки Грузії ОСОБА_2 про видворення за межі території України у примусовому порядку підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, суд, -
Позов Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до громадянки Грузії ОСОБА_2 про видворення за межі території України у примусовому порядку - задовольнити.
Громадянку Грузії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, піддати видворенню у примусовому порядку за межі території України із забороною в'їзду в Україну терміном 2 (два) роки.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 червня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 18 червня 2010 року.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Абдукадирова К.Е.