ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 640/32881/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053,
м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач) у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у переході пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , яка обчислена із заробітної плати за роботу в зоні відчуження з 06 травня 1986 року по 06 травня 1986 року згідно з документами, які знаходяться в матеріалах пенсійної справи, починаючи з серпня 2020 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що оскаржувана відмова у переведенні пенсії є протиправною, а всі необхідні документи (для визначення заробітку та розміру пенсії) відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містяться в пенсійних справах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та додатково були надані разом із заявою про переведення. При цьому, повторне підтвердження права на пенсію померлих осіб нормами чинного законодавства не передбачено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що на позивача розповсюджується дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» щодо порядку подання та оформлення документів для перерахунку призначеної їй пенсії. Законодавством визначено форму заяви, з якою мати звертатися особа, яка просить про перерахунок її пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший.
Водночас, позивачем надано документи без заяви встановленого зразка, у зв'язку з чим підстави для розгляду таких документів відсутні.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
При цьому, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, інвалідом ІІ групи від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Так, згідно експертного висновку від 30 червня 2020 року №378 смерть ОСОБА_2 має зв'язок з впливом наслідків аварії на ЧАЕС. Чоловік позивача одержував пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до розрахунку, який наведений у листі Головного управління Пенсійного фонду України від 09 жовтня 2019 року №235720/02/Г-12471, середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії визначений за один день роботи 06 травня 1986 року в зоні відчуження становить 8481,20 грн., а розмір пенсії з 01 березня 2019 року становив 7230,99 грн.
28 липня 2020 року донька позивача звернулась до Пенсійного фонду України із заявою щодо забезпечення приїзду працівника пенсійного фонду для оформлення переведення пенсії позивача у зв'язку з тим, що вона є інвалідом 1 групи.
Листом від 11 серпня 2020 року №2600-0201-8/112066 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило, що заява про виплату пенсії подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації). Також роз'яснено порядок здійснення виїзного прийому за попереднім записом.
30 липня 2020 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заяву про здійснення перерахунку її пенсії на пенсію по втраті годувальника з моменту його смерті, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду вказаного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 10 серпня 2020 року №2600-0302-8/110698 повідомило позивачу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (із змінами) передбачена заява встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до Додатку 1 Порядку, що подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувача пенсії або через WEB-портал електронних послуг із заявою на перерахунок пенсії.
Оскільки позивачем надано документи без заяви встановленого зразка, то для їх розгляду відсутні підстави.
В подальшому, 31 серпня 2020 року позивач відповідачеві подала заяву встановленого зразка, до якої долучила копію паспорту; довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; експертного висновку щодо причинного зв'язку смерті з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; свідоцтва про шлюб; свідоцтва РАГС про смерть годувальника.
Розглянувши заяву позивача та додаткові документи щодо переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом від 10 вересня 2020 року №2600-0302-8/127621 повідомило позивача, в матеріалах архівної пенсійної справи гр. ОСОБА_2 довідка за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122 та довідка про заробітну плату в зоні відчуження не підтверджені первинними документами.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 відмовлено в переході пенсії за віком, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку із втратою годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Незгода позивача із вказаною відмовою зумовила її звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Суд зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.
Відповідно до ст. 10 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до примітки до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
За приписами ч. 2 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
При цьому, згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Непрацездатні члени сім'ї особи, зниклої безвісти, у порядку, передбаченому Законом України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти", які були на її утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу годувальника, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника у порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти».
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони:
1) були на повному утриманні померлого годувальника;
2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Відповідно до ст. 37, ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, у тому числі: б) батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, мають право перейти на нову пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сім'ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, а також сім'ї померлого пенсіонера, пенсія призначається незалежно від стажу роботи годувальника.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сім'я, яка має право на пенсію в разі втрати годувальника, може звертатися за призначенням пенсії в будь-який час після смерті або встановлення безвісної відсутності годувальника без обмеження будь-яким строком.
Пенсії в разі втрати годувальника призначаються:
а) сім'ям осіб, зазначених у статті 3 цього Закону, - незалежно від того, коли помер годувальник: у період роботи (навчання) чи після припинення роботи (навчання);
б) сім'ям пенсіонерів - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення виплати пенсії.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним, згідно з статтею 37 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому настали обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Частиною 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсій на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 05 лютого 2020 року.
ОСОБА_2 перебував на обліку у територіальному управлінні Пенсійного фонду України та отримував пенсію по інвалідності за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду 2 групи, що настала внаслідок роботи, пов'язаної з ліквідацією аварії на ЧАЕС.
Копією посвідчення від 30 жовтня 2019 року серії НОМЕР_4 підтверджується, що ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та був інвалідом ІІ групи.
Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 30 червня 2020 року №378 визначено, що захворювання, що призвело до смерті гр. ОСОБА_2 , пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За поясненнями позивача, її чоловік отримував пенсію по інвалідності, розмір якої відповідно до розрахунку, який наведений у листі Головного управління Пенсійного фонду України від 09 жовтня 2019 року №235720/02/Г-12471, середньомісячний заробіток для обчислення розміру пенсії визначений за один день роботи 06 травня 1986 року в зоні відчуження становить 8481,20 грн., а розмір пенсії з 01 березня 2019 року становив 7230,99 грн. При цьому, як стверджує позивач, остання виплата пенсії дорівнювала 7 586,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд, безпосередньо дослідивши зазначені вище докази, прийшов до висновку про те, що в матеріалах справи є достатні, належні та допустимі докази того, що позивач має право на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, відповідно до тих матеріалів, які вже наявні в пенсійній справі її померлого чоловіка, та на підставі яких йому за життя була призначена та виплачувалась пенсія. У свою чергу, відповідачем було порушене право позивача на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, що було встановлено судом в ході судового розгляду справи.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у переході на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а також про зобов'язання перевести її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд звертає увагу, що перехід з одного виду пенсії на інший можливий з дати звернення особи за таким переведенням, відтак переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника є можливим з дати її звернення до відповідача із заявою встановленої форми, тобто з серпня 2020 року.
Водночас суд зазначає, що позовна вимога про призначення ОСОБА_1 , виходячи із заробітної плати (грошового утримання) годувальника ОСОБА_2 на час смерті, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, не підлягає задоволенню, бо таке право встановлене законом та не потребує додаткового чи окремого визнання адміністративним судом.
Крім того, така позовна вимога є передчасною, бо право позивача у частині визначення розміру пенсії після переведення на інший вид пенсії не було порушене та визначення розміру пенсії, відповідно до вимог чинного законодавства, саме з розрахунку 50 відсотків розміру пенсії, відповідно до вимог ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є дискреційним повноваженням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві.
Також суд зазначає, що пенсія померлому ОСОБА_2 була призначена на підставі документів, наявних в матеріалах його пенсійної справи, та виплачувалась йому. Тому суд не вбачає підстав для витребування у позивача додаткових документів для підтвердження її права на перехід на пенсію померлого чоловіка, розмір якої вже призначався відповідачем раніше.
Таким чином, з огляду на викладене вище, суд прийшов до висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору підстави для здійснення розподілу судових витрат - відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у переході пенсії за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перевести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з серпня 2020 року.
В іншій частині адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук