ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 640/32926/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту також - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в проведенні перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 :
- з 19 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року включно, виходячи з довідки Верховного Суду України №139/0/21-20 від 14 липня 2020 року;
- з 12 березня 2020 року, виходячи з довідки Верховного Суду України №138/2/21-30 від 14 липня 2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено йому у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 та від 11 березня 2020 року №4-р/2020, судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що з 18 лютого 2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VIII, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям вирішується відповідно до норм частини 4 статті 142 вказаного Закону - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, як стверджує відповідач, довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці підписані особою, яка відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не має права підпису документів від імені Верховного Суду України.
З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
При цьому, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 постановою Верховної Ради України від 02 грудня 2010 року №2762-VI на підставі заяви позивача звільнений у відставку з призначенням довічного грошового утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
15 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок від 14 липня 2020 року №138/0/21-20 та №139/0/21-20, виданих Верховним Судом України.
За результатами розгляду звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листами від 23 липня 2020 року №2600-0303-8/101976 та від 27 липня 2020 року №2600-0303-8/102875 повідомило ОСОБА_1 , що з 21 червня 2018 року Верховний Суд України перебуває у стані припинення, а головою ліквідаційної комісії відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань призначено Соловйову Л.В .
Відтак, у зв'язку з тим, що довідки про суддівську винагороду підписано не уповноваженою особою, а також те, що довідка від 14 липня 2020 року №139/2/21-20 повинна бути видана станом на 11 березня 2020 року, позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Незгода позивача із відмовою у здійсненні перерахунку зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
02.06.2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" №1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII (далі Закон від 02.06.2016 або Закон №1402-VIII), які набрали чинності 30.09.2016 року.
Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст.142 Закону №1402-VIII, визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.5 ст.142 Закону №1402-VIII).
Згідно з ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII).
Частина 3 цієї ж статті встановлює базові розміри посадового окладу суддів судів різних інстанцій, розрахунковою величиною яких є прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, зокрема для судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII).
Аналіз норм діючого законодавства України, що регулює питання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці дозволяє суду дійти висновку про те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування. Неможливо звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, і відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (рішення від 24.06.1999 року №6-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002; від 01.12.2004 року №19-рп/2004; від 11.10.2005 року №8-рп/2005; від 18.06.2007 року №4-рп/2007; від 22.05.2008 року №10-рп/2008; рішення №3-рп/2013 від 03.06.2013 року, від 08.06.2016 року №4-рп/2016; від 27.02.2018 року № 1-р/2018).
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.
Водночас, у Розділі XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачено певні особливості визначення розміру суддівського винагороди та, відповідно, розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
А саме п.25 передбачає, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Так, ч.3. ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-VI (Закон втратив чинність, крім положень, зазначених у п.п.7, 23, 25, 36 розділу XII Закону №1402-VIII від 02.06.2016, на підставі Закону №1402-VIII) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат" (ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року з урахуванням Рішення КСУ №11-р/2018 від 04.12.2018 року). При цьому, посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом: судді апеляційного суду - 1,1 (п.1 ч.4 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року).
Аналіз п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення дозволяє виділити дві категорії суддів з різними умовами отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці:
(а) судді, які: пройшли кваліфікаційне оцінювання; за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після 30.09.2016; пропрацювали на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо них відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
На цих суддів поширюється дія Закону від 02.06.2016 і вони мають право (набудуть після настання усіх передбачених Законом умов) на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років додатково два відсотки грошового утримання судді.
(б) судді, які вийшли у відставку після набрання чинності Законом від 02.06.2016 року, тобто після 30.09.2016 року.
Для цих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону від 07.07.2010 року. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Фактично розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Разом з тим, суд враховує, що Рішенням КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення п.25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому КСУ вказав, що запровадження згідно із положеннями п.25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Частиною 2 ст.152 Конституції України закріплено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що положення Закону №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (опубліковано в Офіційному віснику України від 24.03.2020 - 2020 р., № 23, стор.306, стаття 901).
Отже, з дня ухвалення КСУ рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що саме з 19.02.2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач листом від 23 липня 2020 року позивачу відмовив у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з огляду на те, що довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №139/0/21-20 від 14 липня 2020 року підписана не головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України Соловйовою Л.В., а в.о. Голови Верховного Суду України В.І. Гуменюком.
Беручи до уваги викладене, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Додатком 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено форму довідки для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
За результатом аналізу наявної в матеріалах справи копії довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №139/0/21-20 від 14 липня 2020 pоку встановлено, що така довідка відповідає нормам Додатку 1 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону N 1402-VI з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Конституційним Судом України 18 лютого 2020 року прийнято рішення №2р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, яким визнано неконституційним, зокрема, пункт 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону N 1402-VI щодо ліквідації Верховного Суду України.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гуменюк Василь Іванович є в.о. Голови Верховного Суду України.
З урахуванням викладеного, на думку суду, довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №139/0/21-20 від 14 липня 2020 pоку, яка підписана в.о. голови Верховного Суду України Гуменюком В.І., є довідкою, яка підписана уповноваженою особою.
Суд також зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року №4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- частину першу статті 37, частину першу статті 94, пункт 3 частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- пункти 4, 5, 6, 7, 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- частину третю статті 24, статтю 28-1, частину восьму статті 31, частину першу статті 42, частину третю статті 47, частину четверту статті 48 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX.
Згадуваним рішенням Конституційного суду України визначено, що положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX втратили чинність 11 березня 2020 року.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 14 липня 2020 року Верховним Судом України позивачу видано також довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №138/0/21-20 станом на 12 березня 2020 року.
У здійсненні перерахунку на підставі вказаної довідки відповідач листом від 27 липня 2020 року №2600-0303-8/102875 відмовив з підстав того, що остання підписана не уповноваженою особою.
Водночас, як встановлено вище, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Гуменюк Василь Іванович є в.о. Голови Верховного Суду України.
З урахуванням викладеного, на думку суду, довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №138/0/21-20 від 14 липня 2020 pоку, яка підписана в.о. голови Верховного Суду України Гуменюком В.І., є довідкою, яка підписана уповноваженою особою.
Таким чином, зважаючи на приписи ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії на підставі довідок Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №138/0/21-20 та №139/0/21-20 від 14 липня 2020 pоку діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що вимога позивача про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, є такою, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Суд зазначає, що від часу призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI правове регулювання цих правовідносин неодноразово змінювалося. Відтоді зокрема відбулася зміна відсоткового значення базового розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та зміна правил визначення стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як вбачається з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, право на які суддя набув на момент виходу у відставку відповідно до наявного стажу, не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві. Тож при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі частини 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII має застосовуватися норма, що визначає розмір щомісячного довічного грошового утримання у відсотках, яка діяла на момент призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року та з 12 березня 2020 року відповідно у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, зазначеної у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці №139/0/21-20 та №138/0/21-20 від 14 липня 2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично виплачених сум.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в проведенні перерахунків щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 на підставі довідок №139/0/21-20 та №138/0/21-20 від 14 липня 2020 року, виданих Верховним Судом України.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 :
- з 19 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року включно, виходячи з довідки Верховного Суду України №139/0/21-20 від 14 липня 2020 року;
- з 12 березня 2020 року, виходячи з довідки Верховного Суду України №138/2/21-30 від 14 липня 2020 року та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук