Україна
17 червня 2010 р. справа № 2а-10991/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 го д 30 хв
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.
при секретарі Кушек Н.А.
за участю:
представника позивача: Скрипник Т.В. - за дов. від 28.04.2010 р.
представника відповідача Бондар Ю.М. - за дов. від 20.04.2010 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Люман» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Люман» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.04.2010 року № 11821/10/23-213, яким визначено податкове зобов'язання позивача за платежем: податок на прибуток у сумі 54144,00 гривень (36096,00 гривень за основним платежем та 18048,00 гривень за штрафними санкціями) та податкового повідомлення-рішення від 23.04.2010 року № 11819/10/23-213, яким визначено податкове зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість у сумі 43314,00 гривень (28876,00 гривень за основним платежем та 14438,00 гривень за штрафними санкціями).
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність визначення відповідачем податкового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток у сумі 54144,00 грн. та податкового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість у сумі 43314,00 грн. Як на правову підставу для задоволення позовних вимог позивач посилається на Конституцію України, приписи Цивільного кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірні рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Люман» є юридичною особою, яке зареєстроване виконкомом Донецької міської ради від 20.06.2000 року (а.с.11), знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Київському районі м. Донецька, що не заперечується сторонами у справі.
09 січня 2008 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текфорум» був укладений договір купівлі-продажу № 09-01/08, на підставі якого позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю «Текфорум» (далі - ТОВ «Текфорум») будівельні матеріали на загальну суму 144381,35 грн., що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договір купівлі-продажу № 09-01/08.
Відносно позивача Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Текфорум» за період січень-червень 2008 року.
За результатами проведення зазначеної перевірки, відповідачем був складений Акт від 12.04.2010 р. № 2527/23-213/30998345 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Люман» з питань правильності визначення повноти нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні правових відносин з ТОВ «Текфорум» за період січень-червень 2008 року».
Як вбачається з даного акту перевірки відповідачем встановлені наступні порушення:
- п.п. 5.2.1., п. 5.2. ст. 5, п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94 ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 36 096 грн.
- п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 28876 грн.
Висновок відповідача відносно порушення позивачем вищезазначених норм закону базується на твердженні, що договір купівлі-продажу № 09-01/08 від 09.01.2008 р. є нікчемним правочином з огляду на те, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі № 2-а-10363/09/0570 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум».
В обґрунтування своєї думки відповідач відзначає, що первинні та податкові документи (угода, видаткові накладні, податкові накладні), отримані ТОВ «Люман» від ТОВ «Текфорум» не можуть підтверджувати факт здійснення господарської операції по придбанню будівельних матеріалів, так як вони складені від імені підприємства (ТОВ «Текфорум»), по якому постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі № 2-а-10363/09/0570 визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації.
Як вказує відповідач в акті, перевіркою встановлено, що на підставі даних бухгалтерського обліку та первинних документів, що не мають юридичної сили та доказовості, ТОВ «Люман» сформувало валові витрати при здійсненні нікчемного правочину з ТОВ «Текфорум» у сумі 144 381,35 грн. А такий правочин, як стверджує відповідач, в наслідок якого неправомірно віднесені витрати до складу валових витрат по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави, протиріч інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.
За наслідками перевірки згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2. статті 4 та п.п. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 року № 11821/10/23-213, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у сумі 54144,00 гривень, в тому числі 36096,00 гривень за основним платежем та 18048,00 гривень за штрафними санкціями, та спірне податкове повідомлення-рішення від 23.04.2010 року № 11819/10/23-213, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 43314,00 гривень, в тому числі 28876,00 гривень за основним платежем та 14438,00 гривень за штрафними санкціями.
Відповідно до статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відносно ТОВ «Текфорум» не внесено до єдиного державного реєстру запису про його припинення, що підтверджується наданим позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2010 року. Тобто юридична особа ТОВ «Текфорум» існує і не припинилася.
У абзаці 2 ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України закріплено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Тобто всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: 1) коли такі обмеження встановлені законом; 2) коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 3) коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.
Як встановлено судом, у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2010 року Скальчук Сергій Степанович вказаний як особа, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, також згідно Витягу юридична особа ТОВ «Текфорум» не має обмежень щодо представництва від свого імені.
Крім того, суд зазначає, що договір купівлі - продажу № 09-01/08 був укладений між ТОВ «Люман» та ТОВ «Текфорум» 09.01.2008 року, тобто за півтора року до ухвалення Донецьким окружним адміністративним судом постанови про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум» та діюче законодавство не містить норми, згідно якої у разі припинення діяльності юридичної особи усі укладені цією юридичною особою до моменту внесення до реєстру запису про її припинення правочини вважаються нікчемними через припинення діяльності.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що на момент укладання Договору купівлі-продажу № 09-01/08 ТОВ «Текфорум» володіло належним обсягом цивільної правоздатності та цивільної дієздатності для вчинення вказаного правочину, що обумовлює дійсність вказаної угоди.
Суд не приймає посилання відповідача на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2009 року по справі № 2-а-10363/09/0570, якою визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ТОВ «Текфорум», з огляду на те, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2010 року відносно ТОВ «Текфорум» не внесено до єдиного державного реєстру запису про його припинення.
Суд не приймає також посилання відповідача на частину 2 статті 228 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідно до вказаної норми правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Як встановлено судом, сторони договору купівлі-продажу № 09-01/08 від 09.01.2008 р. не малі наміру (умислу) на досягнення протиправної мети заволодіння майном держави, ця угода мала реальні правові наслідки, тому договір купівлі-продажу № 09-01/08 не є антипублічним правочином у розумінні статті 228 Цивільного кодексу України та відповідно не є нікчемним.
Фактично спірні правовідносини виникли у зв'язку з необґрунтованим та безпідставним висновком відповідача про нікчемність Договору купівлі-продажу № 09-01/08, що відображений в акті перевірки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу № 09-01/08 від 09.01.2008 р. укладений з дотриманням цивільно-правових норм чинного законодавства України, а отже, є дійсною угодою що підтверджує законність здійснення господарської операції, тому позивач правомірно набув право власності на передані за договором купівлі-продажу № 09-01/08 від 09.01.08 р. будівельні матеріали, що було підтверджено належним чином оформленими первинними документами, що мають юридичну силу, та правомірно включив до складу валових витрат витрати з придбання будівельних матеріалів на суму 144381 грн., а також відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі виписаних податкових накладних позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів за договором купівлі-продажу № 09-01/08 у сумі 28876 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відповідачем не доведений склад правопорушення, за яке позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 54144,00 гривень та сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 43314,00 гривень, а також застосовані штрафні (фінансові) санкції спірним рішенням, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Люман» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 23.04.2010 року № 11821/10/23-213, яким визначено податкове зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток у сумі 54144,00 гривень (36096,00 гривень за основним платежем та 18048,00 гривень за штрафними санкціями).
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 23.04.2010 року № 11819/10/23-213, яким визначено податкове зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість у сумі 43314,00 гривень (28876,00 гривень за основним платежем та 14438,00 гривень за штрафними санкціями).
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31112095700005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Люман» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 червня 2010 року. Постанову у повному обсязі складено 22 червня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тарасенко І.М.