Україна
15 червня 2010 р. справа № 2а-10187/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год 15 хв
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Тарасенка І.М.
при секретарі Кушек Н.А.
за участю
представників позивача Лисак Т.Г., Томашевської О.С.,
представника відповідача Рибалка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішень,-
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
В ході судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги в частині дати прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
В обґрунтування позову вказує, що Державним підприємством «Добропіллявугілля» (далі - ДП «Добропіллявугілля») уточнюючими розрахунками податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища 05.02.2010р. за №9002942056 та 10.12.2009р. за №9002103321 позивачем було виправлено помилку за 9 місяців 2009р. шляхом зменшення суми, яка підлягала сплаті до бюджету на 733,28 грн. Тобто, наведеними уточнюючими розрахунками не здійснювалась сплата податкових зобов'язань, за несвоєчасну сплату яких Добропільською ОДПІ було застосовано штрафні санкції. Відповідач, за твердженням позивача, тим, самим порушив 7.1.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до переліку яких не входить подання уточнюючого розрахунку, яким зменшуються податкові зобов'язання, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, та рішення про правонаступництво. Крім того, позивач посилається на ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2009р. по справі №2-а-1129/09, від 04.03.2009р. по справі №2а-64/09 та від 15.07.2008р. по справі №2-а-10114/08 про розстрочення погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток за деклараціями і уточнюючому розрахунку та перенесення граничних строків їх сплати. Також, позивач вважає, що відповідач здійснив нарахування штрафних санкцій без фактичної сплати податкових зобов'язань, чим порушив п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Крім того, позивач посилається, на те, що у разі наявності рішення суду, то стягнення податкового боргу здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а не Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». В даному випадку норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не застосовуються. Позивач зазначає, що Зазначений період з того ж самого питання вже перевірявся відповідачем та за результатами перевірки був складений акт №373/15-2/32186934 від 26.06.209р. та застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2009р. по справі №2-а-12515/09 штрафні санкції скасовані як неправомірно нараховані. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009р. зазначена постанова залишена без змін.
Крім того, позивач посилається на те, що ним були самостійно сплачені податкові зобов'язання із зазначенням у платіжних документах призначення платежу. Позивач зазначає, що він вправі вільно розпоряджатися належними йому коштами, тому висновки відповідача щодо сплати підприємством іншого податкового боргу, є неправомірними. Відповідач, за твердженням позивача, не вправі самостійно визначати зобов'язання, в погашення яких спрямовуються сплачені позивачем суми, тому з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Господарський кодекс України позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що твердження позивача про наявність у нього права самостійно визначати черговість погашення податкового боргу не відповідає чинному законодавству. З посиланням на норми Конституції України, Закону України «Про систему оподаткування», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач зазначає, що податковий борг погашається пропорційно погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобов'язання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань. У зв'язку з цим, відповідно до п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 762 830,07грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач, Державне підприємство «Добропіллявугілля» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, ідентифікаційний код 32186934, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №352408.
Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, збору за забруднення навколишнього природного середовища та комунального податку за період з 15.07.2008р. по 10.03.2010 р. За результатами перевірки складено акт №276/15-1/32186934 від 02.04.2010р. (надалі -акт перевірки). За змістом цього акту відповідач встановив, що у порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.п. п.16.4 ст.16 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі акту перевірки 26 червня 2009 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0002651540/0 відповідно до якого на підставі п.17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (надалі -Закон «Про порядок погашення…») за затримку на 473-549 календарних днів узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток до позивача застосований штраф у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу, що складає 164066,44 грн.
На вимогу суду позивач надав оригінали платіжних доручень, за якими відбулася сплата податкових зобов'язань з податку на прибуток за період з 15 квітня 2008 року по 28 травня 2009 року:
· Платіжне доручення № 2529 від 15.04.2009р. на суму 70 000 грн.(призначення платежу: податок на прибуток згідно акту ревізії Добропольської ОДПІ з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.);
· Платіжне доручення № 3735 від 20.05.2008р. на суму 5000грн. (призначення платежу: податок на прибуток згідно акту ревізії Добропольської ОДПІ з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.);
· Платіжне доручення № 3956 від 28.05.2008р. на суму 20 000грн.(призначення платежу: податок на прибуток згідно акту ревізії Добропольської ОДПІ з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.);
Усі надані платіжні доручення за зазначений період не були враховані відповідачем у картці особового рахунку позивача з податку на прибуток.
Крім того, позивачем була надана декларація з податку на прибуток за 2008 р. (уточнена) від 09.02.2009р. Згідно з цією декларацією була уточнена сума податку на прибуток за декларацією від 09.08.2007р. (рядок 12) у розмірі 237288грн.
Також, позивачем наданий акт перевірки №158/23-2/32186934 від 13.03.2008р. (термін проведення перевірки згідно п. 2.2 акту - з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.) та прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення №0000152340/0 від 20.03.2008р. За цим податковим повідомлення-рішення позивачеві визнано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 188850 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 94425грн.
З урахуванням наданих сторонами документів суд виходить з відсутності між ними спору щодо обставин оплати позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток за наданими у матеріали справи платіжними дорученнями, у графі «призначення платежу»в яких зазначене цільове призначення платежу (податок на прибуток згідно акту ревізії Добропольської ОДПІ з 08.02.2008р. по 05.03.2008р.), що відрізняються від зазначених у акті перевірки.
Суд враховує, що причиною виникнення даного спору є різне тлумачення сторонами податкового боргу, який позивач погашав протягом 2008-2009 років.
Так, частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції, до яких відноситься відповідач, здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Крім того, на них покладена функція із забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства.
Здійснюючи ці повноваження відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штрафні санкції на підставі п. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Згідно із зазначеною нормою у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, та якщо така затримка складає більш 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, вказаний платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
З цієї норми Закону випливає, що для її застосування обов'язковим є встановлення боргу, який був погашений.
Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).
Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.
Частиною 1 статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.
Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.
Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».
Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.
Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень на перерахування податку на прибуток, у реквізиті «Призначення платежу» ним вказано «податок на прибуток згідно ухвал Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а-1129/09/0570 та справи № 2а-36955/08/0570 (в платіжних дорученнях вказується відповідний номер справи) про розстрочення по строку сплати, що вказується в платіжних дорученнях визначених в ухвалах суду», що відрізняє від призначення платежу, з яких виходив відповідач при застосуванні штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.
Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов'язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.
Крім того, не можна вважати використання позивачем наданого йому п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» права на подачу уточнюючої декларації погашенням податкового боргу за певний період, оскільки таким чином відбувається зміна сум податкових зобов'язань, а не погашення сум податкового боргу.
Відстрочка виконання - це відкладення чи перенесення строку виконання рішення на новий строк, який визначається судом, а розстрочка - виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. По своїй суті, відстрочка виконання судового рішення це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасове позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах не виконувати рішення суду, яке вступило в законну силу і є з цього моменту обов'язковим. Це саме, в певній мірі, стосується і розстрочки виконання.
Судове рішення про розстрочення виконання рішення про стягнення податкового боргу є перенесенням виконання такого рішення на новий строк, тобто вищезазначеними Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду перенесені граничні строки сплати податкових зобов'язань. Дані рішення набрали законної сили, тобто граничними термінам сплати є строки, вказані в рішеннях.
Отже, на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень діяли граничні строки сплати податкових зобов'язань по деклараціям та уточнюючому розрахунку з податку на прибуток вказані у відповідних Ухвалах Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова та ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у справі і підлягають виконанню на всій території України.
Таким чином, позивач по справі виконує рішення суду відповідно до наданих розстрочок, тому вважає нарахування штрафних санкцій відповідачем на суму узгодженого податкового зобов'язання, але розстроченого зобов'язання, неправомірним.
Сума податкових зобов'язань по вказаним в акті перевірки деклараціям та уточнюючому розрахунку з податку на прибуток сплачується протягом граничних строків, отже позивач не порушував п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Як вбачається з акту невиїзної документальної перевірки №276/15-2/32186934 від 02.04.2010р., розмір штрафних санкцій за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток податковий орган розраховував, починаючи з дати нарахування податкового зобов'язання до дати прийняття Донецьким окружним адміністративним судом Ухвал щодо відстрочення та/або розстрочення виконання його постанов.
Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу, а не прийняття судом Ухвал щодо розстрочення виконання його постанов.
В акті перевірки зазначено, що податкові зобов'язання з податку на прибуток по вказаним в акті деклараціям та уточнюючому розрахунку були сплачені в період з дати нарахування податкового зобов'язання до дати прийняття Донецьким окружним адміністративним судом Ухвал щодо розстрочення виконання його постанов. Але це не відповідає дійсності, оскільки податкові зобов'язання з податку на прибуток не були сплачені у зазначений період, вони сплачуються відповідно до строків вказаних в Ухвалах суду, тобто факт уплати відсутній.
Отже, відповідач здійснив нарахування штрафних санкцій без фактичної сплати податкових зобов'язань, чим порушив п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Так, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податкового боргу, визначених Ухвалами суду про розстрочення виконання рішення.
З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає несвоєчасної сплати податкового боргу, строки сплати якого визначені Ухвалами суду про розстрочення виконання рішення.
Отже, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме ст. 17 цього Закону, не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків строків сплати податкового боргу, які визначені Ухвалами суду про розстрочення виконання рішення.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження - це сукупність органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; роз'яснює сторонам їх права і обов'язки.
Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати відомості та пояснення по фактах невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи інших порушень вимог законодавства про виконавче провадження.
Отже, у разі наявності рішення суду, то стягнення податкового боргу здійснюється у порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а не Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". В даному випадку норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не застосовуються.
Податкові повідомлення-рішення №0001301540/0, №0001291540/0, №0000981540/0 та №0000991540/0 від 12.04.2010р. прийняті на підставі акту невиїзної документальної перевірки №276/15-2/32186934 від 02.04.2010р. Дана перевірка здійснювалась за період з 15.07.2008р. по 10.03.2010р. та застосовано штрафні санкції за цей же період.
Зазначений період з того ж самого питання вже перевірявся Добропільською ОДПІ та за результатами перевірки був складений акт №373/15-2/32186934 від 26.06.2009р. та застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2009р. по справі №2-а-12515/09 штрафні санкції скасовані як неправомірно нараховані. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2009 р. зазначена постанова залишена без змін.
Тобто, відповідач в порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Порядку оформлення результатів невиїзних планових та позапланових перевірок з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, перевищила свої повноваження двічі перевірила один і той же період та застосувала штрафні санкції за несвоєчасну сплату.
Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України ««Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інших наведених вище нормативно-правових актів. У зв'язку з цим прийняте на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягають визнанню недійсними.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішень задовольнити у повному обсязі.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції №0000991540/0 від 14.04.2009р. на суму 50% штрафної санкції з податку на прибуток у розмірі 725 396,51грн.; №0000981540/0 від 14.04.2009р. на суму 20% штрафної санкції з податку на прибуток у розмірі 34 302,60грн.; №0001291540/0 від 14.04.2009р. на суму 20% штрафної санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 126,66грн.; №0001301540/0 від 14.04.2009р. на суму 10% штрафної санкції зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 10,00грн.; №0001341540/0 від 14.04.2009р. на суму 20% штрафної санкції з комунального податку у розмірі 2 994,30грн.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31112095700005 - Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області) на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» (85000, м. Добропілля, пр. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 32186934) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок).
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 травня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 02 червня 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Тарасенко І.М.