м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
23 грудня 2009 р. Справа № 2-а-5075/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Мультян Марини Бондівни,
при секретарі судового засідання: Скалій Лесі Володимирівні
за участю представників сторін:
позивача : не з'явився
відповідача : Штельмах Д.В.- представник за довіреністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
до: Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області
про: скасування постанови про накладення штрафу
01.12.2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду з Київського апеляційного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 15.12.2009 року за даним позовом відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не мав можливості виконати виконавчий лист у справі №2-а-2609/07 від 24.12.2007 року, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, оскільки оскаржував в апеляційному порядку постанову на виконання якої було видано зазначений виконавчий документ, про що було повідомлено державного виконавця Штельмаха Д.В. Проте, державний виконавець вказані обставини до уваги не взяв і, на думку позивача, неправомірно виніс постанову про накладення 680 грн. штрафу, у зв'язку з чим його дії слід визнати такими, що суперечать чинному законодавству, а постанову від 05.08.2008 року скасувати як незаконну.
В судове засідання позивач не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи без участі його представника (а.с.56).
Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав. Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, зазначивши, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження", а, відтак, оспорювана постанова є законною.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року у справі № 2-а-2609/07 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про проведення перерахунку призначеної пенсії позовні вимоги задоволено, останнього зобов'язано провести з 01.04.2007 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням премії від місячного фонду грошового забезпечення у відсотках грошового забезпечення згідно з додатком 1 до наказу Міністра оборони України №175 від 14.04.2007 року, в тому рахунку ОСОБА_7 - в розмірі 64% грошового забезпечення(а.с.38-40).
24.12.2007 року на виконання вказаного рішення у зв'язку з набранням постановою законної сили Ленінським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист (а.с.61).
21.01.2008 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа (а.с. 62).
Зазначеною постановою боржнику надано строк для добровільного виконання виконавчого документа до 28.01.2008 року.
Постанова про відкриття виконавчого провадження надіслана боржнику 22.01.2008 року.
У відповідь на викладену в постанові про відкриття виконавчого провадження вимогу позивач направив відповідачу лист №227/06-36/09 від 24.01.2008 року, в якому повідомив про оскарження постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду та зазначив про неможливість з цих причин виконувати рішення суду (а.с.64).
25.03.2008 року у зв'язку з невиконанням відповідачем в добровільному порядку виконавчого листа у справі №2-а-2609 від 24.12.2007 року на адресу останнього надіслано вимогу №03-32/23-3 виконати зазначений виконавчий лист до 01.04.2008 року (а.с.65).
28.05.2008 року державним виконавцем встановлено факт невиконання рішення суду у справі №2-а-2609/07, про що складено відповідний акт (а.с.66).
На підставі зазначеного акту за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк державним виконавцем винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.67) та надіслано вимогу виконати судове рішення в термін до 06.06.2008 року (а.с.68).
05.08.2008 року державним виконавцем складено акт про невиконання без поважних причин судового рішення (а.с.70) та винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 680 грн. (а.с.71).
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно частини 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 6 вказаного закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ст. 76 Закону, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Судом встановлено та підтвердив в судовому засіданні представник відповідача, що позивач (боржник у виконавчому провадженні) у визначений державним виконавцем строк в добровільному порядку рішення суду не виконав.
Посилання позивача як на підставу неможливості виконання виконавчого листа на оскарження рішення суду першої інстанції до Київського апеляційного адміністративного суду не може бути взято судом до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргою на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці до Київського апеляційного адміністративного суду позивач звернувся 22.01.2008 року, тоді як оспорюване рішення набрало законної сили 20.12.2007 року, відмітка про що міститься на виконавчому листі (а.с.61).
Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
З огляду на вказане, обов'язок щодо виконання судового рішення від 20.12.2007 року у справі №2-а-2609/07 виник у позивача з моменту набрання законної сили постановою Ленінського районного суду м. Вінниці, тобто більше ніж за місяць до подання апеляційної скарги.
Проте, як встановлено судом, позивач жодних дій спрямованих на виконання рішення суду не вчинив та в добровільному порядку не виконав.
Твердження позивача про протиправність дій державного виконавця по винесенню оскаржуваної постанови через неврахування останнім обставин, які перешкоджали вчасному виконанню судового рішення є безпідставними виходячи з такого.
Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України “Про виконавче провадження”, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Проте, як свідчать матеріали справи, після одержання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач не звертався до державного виконавця із заявою щодо відкладення виконавчих.
Крім того, як з'ясовано в судовому засіданні, постанову про відкриття провадження від 21.01.2008 року та вимоги державного виконавця від 25.03.2008 року, від 28.05.2008 року, від 05.08.2008 року позивач одержував вчасно, що підтверджується відповідними відмітками на зазначених вимогах і мав можливість виконати судове рішення у визначені у вимогах терміни.
Разом з тим, доказів на підтвердження наявності інших обставин, які могли б перешкодити добровільно виконати судове рішення позивачем не надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Отже, позивач у випадку виникнення ускладнюючих виконання рішення обставин не був позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою.
Проте, матеріали справи свідчать, що Головне управління ПФУ у Вінницькій області вказаним правом не скористалось, в межах встановленого для добровільного виконання строку заяву про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення не подавало.
Також суд зважає на ту обставину, що відповідно до ч. 3 ст. 257 КАС України, у разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Однак, позивачем не надано доказів того, що Київським апеляційним адміністративним судом ухвалено зупинити виконання постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.12.2007 року.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Як встановлено судом, жодна із вимог державного виконавця щодо виконання в добровільному порядку та у визначені терміни виконавчого листа у справі №2-а-2609/07 позивачем не виконана.
Таким чином, через повторне невиконання боржником рішення суду без поважних причин накладення на позивача штрафу у подвійному розмірі є правомірним.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); своєчасно.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії відповідачем дотримані, а постанова державного виконавця Штельмаха Д.В. про накладення на боржника (позивача за цим позовом) штрафу в розмірі 680 грн. винесено на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст.ст.71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 28.12.09
Суддя Мультян Марина Бондівна
23.12.2009