вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
17.06.10Справа №2а-14954/09/8/0170
(14:57год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Феодосійського казенного оптичного заводу
до Контрольно-ревізійного управління в АР Крим
про визнаня необгрунтованними вимоги та спонукання до виконання певних дій
за участю представників:
від позивача: Бугайчук Тамара Василівна, довіреність № 309/32 від 10.03.10; Шагвалієв Валерій Мухтарович, довіреність № 39 від 10.03.10;
від відповідача: Ткаченко Борис Валентинович, довіреність № 13-37/1/15 від 27.04.10,
Суть спору: позивач - Феодосійський казенний оптичний завод звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в АР Крим та просить визнати необґрунтованими та такими, що не підлягають виконанню п.п.5,6 вимог листа КРУ від 30.10.2009 року.
Позов мотивовано тим, що на Феодосійському казенному оптичному заводі 29.09.2009 року проведена планова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2008 року по завершений звітний період 2009 року, за результатами проведення якої складено акт, в якому зафіксовані виявлені ревізію порушення. За результатами проведеної ревізії складені вимоги, обов'язкові для виконання позивачем. Позивач з п.п.5,6 вимог КРУ в АРК не згоден, просить визнати їх необґрунтованими та такими, що не підлягають виконанню.
У позові позивач зазначає, що Контрольно-ревізійне управління в АР Крим в п.5 обов'язкових вимог пропонує працівникам Феодосійського казенного оптичного заводу повернути необґрунтовано нараховану та виплачену премію на загальну суму 45,66 тис.грн., посилаючись на те, що виплата премії не передбачена колективним договором.
Позивач вказує на те, що в колективному договорі на 2008 - 2014 р.р. в розділі «Заохочення за успіхи в роботі» передбачена можливість заохочення працівників шляхом виплати премій, рішення про виплату якої приймається адміністрацією підприємства за погодженням з профкомом. Виплата премій здійснюється згідно з Положенням про преміювання, що повністю відповідає вимогам ст.ст.97, 144 КЗпП України.
Позивач підкреслює, що при нарахуванні премій плановий показник фонду оплати праці не перевищував фактичний фонд з нарахованої премії, премія нараховувалась в межах фонду оплати праці за рахунок його економії.
У позові позивач зазначає, що Контрольно-ревізійне управління в АР Крим в п.6 обов'язкових вимог пропонує працівникам, з якими укладено трудові угоди, повернути необґрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату на загальну суму 10,63 тис.грн.
Позивач вказує на необґрунтованість зазначеної вимоги, пояснює, що трудові угоди укладалися підприємством для виконання робіт при фактичній відсутності працівників; за умов, коли кваліфікації наявних працівників недостатньо для виконання даної роботи; за умови недостатнього часу для виконання робіт за вимогою міністерства силами наявних працівників.
Позивач зазначає, що встановлене ревізією порушення щодо відсутності в трудових договорах суми за виконану роботу не відповідає дійсності у зв'язку з тим, що сторони в договорі мають право вільно встановлювати ціни, тарифи, ставки на всі види робіт та послуг, за виключенням тих, які підпадають під законодавче регулювання цін. Позивач підкреслив, що відношення позивача та виконавця робіт не підпадають під законодавче регулювання цін.
В адміністративному позові позивач посилається на те, що в підсумковому обліку зведення заробітної плати за місяць в нарахування потрапила сума заробітної плати за трудовими угодами з обов'язковим утриманням пенсійного збору та податку з доходів фізичних осіб. При цьому, підприємство здійснювало нарахування в страхові фонди не на суму заробітної плати, яка вказана в договорі, а на заробітну плату, яка була підсумована в зведенні за заробітною платою.
Позивач зазначив, що оформлення трудових угод за заробітною платою, яка підлягає виплаті, не є незаконним нарахуванням заробітної плати.
У судовому засіданні 11.03.2010 року, 17.05.2010 року, 17.06.2010 року представники позивача позов підтримали у повному обсязі.
У судовому засіданні, що відбулося 11.03.2010 року, представник відповідача заперечував проти позову, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що обов'язкові вказівки КРУ від 30.10.2009 року № 05-14/7520 є законними та обґрунтованими, просив суд у задоволенні позову відмовити.
У запереченні проти позову відповідач пояснює, що п.5 вимог Контрольно-ревізійного управління в АР Крим щодо необхідності повернення працівниками позивача необґрунтовано нарахованої та виплаченої премії на загальну суму 45,66 тис.грн. є законним та обґрунтованим у зв'язку з тим, що умовами колективного договору позивача на 2008 - 2014 р.р. не передбачено нарахування премій працівниками при відсутності об'ємів виробництва, замовлень на виробництво продукції, переведенні на неповний робочий час працівників заводу, отриманні підприємством збитків виробництва.
В запереченнях проти позову зазначено, що надане позивачем до ревізії Положення про преміювання керівників, фахівців та службовців Феодосійського казенного оптичного заводу не є невід'ємною частиною Колективного договору підприємства, не має юридичної сили у зв'язку з відсутністю його реєстрації у виконавчому комітеті Феодосійської міської ради.
Відповідач також підкреслює, що у період, який був предметом ревізії, фонд матеріального заохочення позивача не нараховувався у зв'язку з отриманими збитками, тому директор Феодосійського казенного оптичного заводу не мав права на затвердження наказів на виплату премій та її сплату.
У запереченні проти позову відповідач зазначає, що п.6 вимог Контрольно-ревізійного управління в АР Крим щодо необхідності повернення необґрунтовано нарахованої та виплаченої працівникам позивача, з якими укладено трудові угоди, заробітної плати на загальну суму 10,63 тис.грн. є законним та обґрунтованим у зв'язку з тим, що нарахування заробітної плати за трудовими угодами здійснювалося в порушення п.1 ст.626, п.1,3 ст.632 ЦК України.
02.06.10 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких звернуто увагу суду на те, що Міністерство промислової політики України зобов'язано укладати з позивачем державні контракти на поставку продукції для державних потреб, втім за період з 01.01.2005 по 08.09.2009 жодного державного замовлення з боку Мінпромполітики України не було, що змушувало позивача самостійно укладати договори та контракти з підприємствами та фірмами, отже вести госпрозрахункову діяльність.
Щодо укладання трудових угод позивач підкреслив, що укладені трудові угоди по суті є цивільно-правовими взаємовідносинами за Цивільним кодексом України, які укладались із запрошеними при наявності вакантних посад, а також для виконання ряду строкових робіт, викликаних специфікою виробничого процесу і вимог обстановки. Позивач зазначає, що витрати за проведені роботи, вказані в договорах і актах виконаних робіт, відповідали штатному розпису і тарифним окладам, затвердженим директором і погодженим із профкомом. Зазначає, що в укладених трудових угодах на вимогу виконавця вказувалась сума до виплати без врахування податків, вважає, що підприємство не ухилялось від сплати податків і проводило нарахування до страхових фондів на зарплату не на суму, вказану в договорі, а на заробітну плату, яка була прогумована в зведенні по заробітній платі з обов'язком утриманням із заробітної плати (пенс.відрахувань та ПДФО). Також щодо правомірності преміювання працівників позивач підкреслив, що темпи зростання виробництва на підприємстві складають за 2008 рік 106,1%, відтак падіння, як темпів зростання немає, як стверджує відповідач в акті ревізії. Крім того, затверджений Мінпромполітики фінансовий план на 2008 рік в обсязі 3050тис.грн. за результатами 2008 року не був витрачений повністю, економія склала 207 тис.грн. Позивач зауважує, що премія, як додаткова заробітна плата, враховується у калькуляції вартості робіт та послуг, що надає позивач та погоджується замовником, відтак вважає, що нарахування та виплата премій промислово-виробничому персоналу і спеціалістам за досягнення в виробництві і освоєнні нових видів продукції підприємство є законним, затрати включені до собівартості продукції.
16 червня 2010 р. на адресу суду надійшли письмові пояснення від відповідача, в яких відповідач підкреслив, що по укладених позивачем трудових угодах нарахування оплати здійснювалось на суму, зазначену в таких угодах, а не з цієї суми, а отже відрахування не здійснювались, що є порушенням саме Законів України «Про оплату праці», «Про збіо на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У судовому засіданні 17.05.2010 року, 17.06.2010 року представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу України” від 26.01.93 №2939-ХІІ, КРС України є органом державної влади, що складається з структури підпорядкованих управлінь на місцях, на які покладені завдання здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреб в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використання коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів які використовують державне чи комунальне підприємство, виконання місцевих бюджетів та інше.
Державний фінансовий контроль реалізується органами КРС України через проведення аудиту, перевірок державних закупівель та інспектування.
Інспектування здійснюється у формі ревізій та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізій викладаються у акті.
Таким чином, Контрольно-ревізійного управління в АР Крим у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобов'язаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Для з'ясування повноважень органів державної контрольно-ревізійної служби на проведення планових ревізій необхідно визначити чи відноситься об'єкт ревізії до підконтрольних установ.
Визначення підконтрольних установ наведено у частині 1 статті 2 Закону “Про державну контрольно-ревізійну службу України”, до яких належать міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, суб'єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства і організації, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
Судом встановлено, що згідно Статуту Феодосійського казенного оптичного заводу підприємство - Феодосійський казенний оптичний завод створено за рішенням Кабінету Міністрів України від 30.06.98р. №987 на державному майні шляхом перетворення державного підприємства - Феодосійський оптичний завод, перейменоване наказом Міністерства промислової політики від 16.10.1998р. №376, належить до сфери управління Міністерства промислової політики України, про що вказано в акті ревізії (а.с.8,т.1).
Відповідно до довідки з ЄДРПОУ №58.01.29-46/569 Феодосійський казенний оптичний завод є казенним підприємством з державною формою власності. За Феодосійським казенним оптичним заводом зареєстровані види діяльності за КВЕД: 33.40.0 виробництво оптичних приладів та фотографічного устаткування; 29.60.0 виробництво зброї та боєприпасів; 40.30.0 постачання пару та гарячої води; 28.75.0 виготовлення інших готових металевих виробів; 73.10.2 дослідження і розробка в галузі технічних наук; 70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна, про що також зазначено відповідачем в загальних відомостях про об'єкт контролю, позивачем не заперечувалось (а.с.8,т.1).
Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що позивач відноситься до підприємств і організацій, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовом Феодосійський казенний оптичний завод відноситься до підконтрольних відповідачу установ.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону однією з функцій Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі є проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Відповідно до частини 5 статті 2 Закону інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Таким чином, суд приходить до висновку, що формою проведення фінансового контролю підконтрольної постанови є інспектування, яке здійснюється у формі ревізії, результати якої викладаються в акті.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.
Судом встановлено, що 29.09.2009 року відповідно до п.1.2.3.1 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в АР Крим на III квартал 2009 року на підставі направлення від 26.09.2009 року № 850 (а.с.113,т.1), виданого виконуючим обов'язки начальника Контрольно-ревізійного управління в АР Крим, керівником ревізійної групи - головним контролером - ревізором відділу контролю у сфері державної власності Тарасовою М.А. проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Феодосійського казенного оптичного заводу за період з 01.04.2008 року по завершений звітний період 2009 року, за результатами проведення якої складено акт планової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Феодосійського казенного оптичного заводу за період з 01.04.2008 року по завершений період 2009 року № 05-21/32 (а.с. 100-108, т.1, надалі - акт ревізії).
У наведеному акту ревізії відображено, що вибірковою ревізією правильності нарахування заробітної плати фахівцям, службовцям та робочим за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року встановлено: нараховані та сплачені премії працівникам Феодосійського казенного оптичного заводу не передбачені умовами Колективного договору на 2008-2014 роки.
Зазначено, що за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року нараховано премій у сумі 43650,00 гривень за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року на суму 2011,00 гривень. Загальна сума нарахованої премії, непередбаченої умовами колективного договору, склала 45661,00 гривень.
Ревізією правильності нарахування заробітної плати за трудовими угодами встановлено, що у розрахунково-платіжних відомостях субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою», зайво нараховано за трудовими угодами, ніж встановлено умовами самих трудових угод, актами виконаних робіт в порушення п.1 ст. 626, п.1,3 ст.632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 -IV. Незаконне нарахування за трудовими угодами склало 10629,84 гривень, у тому числі: за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року - 7675,13 гривень, за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року - 2954,71 гривень.
Відповідно зайве нарахування коштів до державних цільових фондів на суму переплати за трудовими угодами склала: за період з 01.04.2008 року по 31.12.2008 року - 2548,14 гривень, за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року - 1045,97 гривень. Всього зайво нараховано до державних цільових фондів - 2954,11 гривень.
Суд зазначає, що акт перевірки підписано директором Феодосійського казенного оптичного заводу та заступником директора з економіки, фінансів та бухгалтерського обліку з запереченнями, один примірник акту отримано заступником директора з економіки, фінансів та бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що позивач, у зв'язку з незгодою з актом ревізії, на адресу Контрольно-ревізійного управління в АР Крим направив заперечення до акту ревізії № 05-21/32 від 29.09.2009 року (а.с. 254 - 258, т.1), в яких зазначив про незгоду з встановленими ревізією порушеннями Феодосійським казенним оптичним заводом норм діючого законодавства України.
Проаналізувавши вищевикладене, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що відповідач мав законні підстави для проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності Феодосійського казенного оптичного заводу.
Вирішуючи питання про законність позовних вимог, судом встановлено наступне.
Пунктом 7 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, Контрольно-ревізійним управлінням в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам у районах, містах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивачеві були направлені вимоги КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року (а.с.12-14, т.1) за результатами ревізії Феодосійського казенного оптичного заводу, де зазначено, що проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності Феодосійського казенного оптичного заводу за період з 01.04.2008 року по завершений період 2009 року встановлені фінансові порушення, у тому числі з оскаржуваного питання:
- в п.5 вимог зазначено про необхідність запропонувати працівникам Феодосійського казенного оптичного заводу повернути необґрунтовано нараховану та виплачену премію на загальну суму 45,66 тис.грн. Зазначено про необхідність отримати від них письмову відповідь на пропозицію про повернення. У разі повернення необґрунтовано нарахованої та виплаченої премії відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами на загальну суму 16,94 тис.грн. У разі неповернення коштів вжити до особи, винної у виплаті премії, передбачені главою 9 Кодексу законів про працю України заходи з відшкодування шкоди, завданої підприємству;
- в п.6 вимог зазначено про необхідність запропонувати робітникам, з якими укладено трудові угоди повернути необґрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату на загальну суму 10,63 тис.грн. Отримати від них письмову відповідь на пропозицію про повернення. У разі повернення необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами на загальну суму 3,59 тис.грн. У разі неповернення коштів вжити до особи, винної у виплаті заробітної плати, передбачені главою 9 Кодексу законів про працю України заходи з відшкодування шкоди, завданої підприємству.
Вирішуючи питання про визнання необґрунтованими та такими, що не підлягають виконанню п.п.5,6 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року за результатами ревізії Феодосійського казенного оптичного заводу, судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що в п.5 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року відповідачем запропоновано працівникам Феодосійського казенного оптичного заводу повернути необґрунтовано нараховану та виплачену премію на загальну суму 45,66 тис.грн. Причиною необхідності такого повернення в акті ревізії вказано ту обставину, що працівникам підприємства нараховані та сплачені премії, які не передбачені умовами колективного договору.
Перевіряючи допущення позивачем зазначеного порушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.97 КЗпП України, ч.1 ст.15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Згідно з ч.3 ст.97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст.144 КЗпП України заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.
Отже, суд зазначає, що законодавством надане право підприємствам самостійно визначати умови та розміри преміювання.
Судом встановлено, що питання здійснення преміювання на Феодосійському казенному оптичному заводі визначені в п.6 колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом Феодосійського казенного оптичного заводу на 2008 - 2014 роки, зареєстрованого 03.12.2008 року за № 707 виконавчим комітетом Феодосійської міської ради (надалі - колективний договір, а.с.15-17, т.1). П.6 колективного договору передбачено, що за зразкове виконання трудових обов'язків, успіх в праці, підвищення її продуктивності, поліпшення якості продукції, тривалу і бездоганну роботу, новаторство в праці, за інші досягнення в роботі адміністрація приймає заохочення у вигляді оголошення вдячності, видачі премії, нагородженні цінним подарунком.
В п.6 колективного договору зазначено, що заохочення у вигляді оголошення вдячності та видачі премії приймаються адміністрацією за узгодженням з заводським комітетом профспілки. Вказано, що заохочення оголошуються в наказі чи розпорядженні, доводяться до відома всього колективу та заносяться в трудову книжку працівника. При застосуванні заходів заохочення забезпечується поєднання матеріального та морального стимулювання праці.
Отже, проаналізувавши норми колективного договору, суд зазначає, що колективним договором визначено процедуру преміювання працівників на підприємстві.
Щодо посилань представників відповідача на відсутність в колективному договорі положень, якими передбачено нарахування премій при відсутності об'ємів виробництва, замовлень на виробництво продукції тощо, суд зазначає наступне.
Суд підкреслює, що колективним договором підприємства визначені загальні норми здійснення преміювання працівників.
При цьому, умови та розміри преміювання у кожному окремому випадку встановлюються підприємством самостійно.
Отже, вищевказані доводи представників відповідача суд зазначає необґрунтованими.
Суд також зазначає, що однією із складових частин діючої на підприємстві системи оплати праці є Положення про преміювання, в якому визначається коло працівників, на яких поширюється чинність преміальної системи, показники і умови преміювання щодо кожної категорії працівників, строки її виплати.
Судом встановлено, що преміювання працівників позивачем здійснюється в межах Положень про преміювання.
Так, наказом Феодосійського казенного оптичного заводу «Про введення в дію Положення» № 105 від 28.02.2008 року (а.с.18, т.1) з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників заводу в підвищенні ефективності виробництва, якості продукції з 01.03.2008 року введені в дію:
- Положення про преміювання керівників, спеціалістів та службовців Феодосійського казенного оптичного заводу (а.с. 19-21, т.1);
- Положення про преміювання працівників - відрядників основного та допоміжного виробництва за основні результати господарської діяльності (а.с.33-44, т.1);
- Положення про преміювання працівників повременщиков основного та допоміжного виробництва за основні результати господарської діяльності (а.с.45-81, т.1);
- Положення про преміювання працівників Феодосійського казенного оптичного заводу за виконання особливо важливих виробничих завдань (а.с.22-23, т.1);
- Положення по виплату винагороди працівникам Феодосійського казенного оптичного заводу за підсумками роботи за рік (а.с.24-32, т.1).
Суд зазначає, що вищевказані Положення про преміювання затверджені директором Феодосійського казенного оптичного заводу та узгоджені з Головою профкому.
Посилання представників відповідача на той факт, що Положення про преміювання Феодосійського казенного оптичного заводу не є невід'ємною частиною колективного договору у зв'язку з відсутністю його реєстрації, отже, не має юридичної сили, суд вважає необґрунтованими.
Суд підкреслює, що відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представники відповідача, посилаючись на відсутність юридичної сили у Положень Феодосійського казенного оптичного заводу про преміювання, не наводять конкретних норм закону, які порушені позивачем у зв'язку з відсутності реєстрації Положень про преміювання виконавчим комітетом Феодосійської міської ради.
Суд зазначає, що питання відносно преміювання працівників підприємство вирішує самостійно шляхом розроблення Положення про преміювання. Положення про преміювання має бути узгоджено з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, а при його відсутності - представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.
Отже, суд зауважує, що вимоги щодо необхідності реєстрації підприємством Положення про преміювання в виконавчому комітеті відповідної міської ради діючим законодавством не передбачені.
Більш того, судом проаналізовані накази про виплату премій працівникам Феодосійського казенного оптичного заводу (а.с. 66-81, т.2) та встановлено, що преміювання здійснювалося у зв'язку з виконанням певних виробничих завдань, високий професіоналізм, сумлінну працю, беззавітну відданість колективу підприємства.
Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість та наявність фактичних підстав для преміювання працівників шляхом видання відповідних наказів про преміювання працівників підприємства.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів правомірності зобов'язання позивача виконати п.5 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року за результатами ревізії Феодосійського казенного оптичного заводу щодо повернення необґрунтовано нарахованої та виплаченої премії на загальну суму 45,66 тис.грн.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання необґрунтованим та таким, що не підлягає виконанню п.6 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року за результатами ревізії Феодосійського казенного оптичного заводу, судом встановлено наступне.
Суд зазначає, що в п.6 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року відповідачем запропоновано працівникам Феодосійського казенного оптичного заводу, з якими укладено трудові угоди, повернути необґрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату на загальну суму 10,63 тис.грн. В якості причини необхідності такого повернення в акті ревізії вказано, що позивачем зайво нарахована заробітна плата за трудовими угодами, суми нарахованої заробітної плати є більшими ніж ті, що встановлені умовами самих трудових угод та актами виконаних робіт.
Перевіряючи допущення позивачем зазначеного порушення суд зазначає наступне.
Суд, проаналізувавши надані позивачем трудові угоди, укладені з працівниками, акти виконаних робіт, акт службового розслідування з додатками за фактами виявлених КРУ порушень оформлення трудових угод та актів виконаних робіт (а.с.228-230), реєстри трудових угод Феодосійського казенного оптичного заводу за період з 01.04.2008 року - 1.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року (а.с.128 -129) встановив, що позивачем в трудових угодах вказана сума заробітної платі, яка підлягає виплаті, а не нарахована заробітна плата. Відповідно, підприємство відрахування до державних цільових фондів здійснювало не з сум зарплати, вказаних в трудових угодах, а з заробітної плати, яка підсумована підприємством в зведенні по зарплаті.
Суд підкреслює, що проти вищевказаного факту позивач не заперечує. Однак, вважає, що зазначення в трудових угодах сум заробітної плати, яка підлягає виплаті працівникам, не є порушенням законодавства України. Також позивач не вважає порушенням здійснення відрахувань до державних цільових фондів не з сум зарплати, вказаних в трудових угодах, а з заробітної плати, яка підсумована підприємством в зведенні по зарплаті.
Перевіряючи зазначені доводи позивача, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про оплату праці" відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.
Згідно зі ст.30 Закону України "Про оплату праці" при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
- загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
- розміри і підстави утримань із заробітної плати;
- сума заробітної плати, що належить до виплати.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 р. N 2213 базою для нарахування страхових внесків до Фонду є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. N 889 (далі - Закон N 889) особою, уповноваженою державою здійснювати нарахування, утримання та сплату податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, і який, як податковий агент, несе фінансову відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку (п. 1.15 ст. 1, п. 20.2 ст. 20 Закону N889-IV).
Пунктом 4.4 статті 4 Закону N 889-IV також визначено, що базою (об'єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян є заробітна плата платника цього податку.
Статтею 3.5 Закону N 889 передбачено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що страхові внески до державних цільових фондів підприємство має нараховувати (утримувати) із суми заробітної плати найманого працівника, вказаної в трудовій угоді.
Отже, доводи позивача про відсутність порушення норм діючого законодавства України при здійсненні відрахувань до державних цільових фондів не з сум зарплати, вказаних в трудових угодах, а з заробітної плати, яка підсумована підприємством в зведенні по зарплаті, суд вважає необґрунтованими.
Таким чином, суд вважає доведеним факт допущення позивачем вищезазначеного порушення, а, отже, вимога відповідача щодо необхідності повернення необґрунтовано нарахованої та виплаченої заробітної плати на загальну суму 10,63 тис.грн. є обґрунтованою.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем в акті ревізії зазначено, що позивач, зазначивши в трудових угодах суми заробітної плати, які підлягають виплаті працівникам, та здійснивши відрахування до державних цільових фондів не з сум зарплати, вказаних в трудових угодах, а з заробітної плати, яка підсумована підприємством в зведенні по зарплаті, порушив вимоги п.1 ст. 626, п.1,3 ст.632 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435 -IV.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Суд підкреслює, що норми Цивільного кодексу України на правовідносини з укладення, зміни, припинення трудових угод та оплати праці працівників за укладеними трудовими угодами не розповсюджуються.
Правовідносини з укладення, зміни, припинення трудових договорів регулюються Кодексом законів про працю України. При цьому, засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами визначені Законом України "Про оплату праці".
Отже, суд приходить до висновку про безпідставність зазначення відповідачем в акті ревізії про порушення позивачем п.1 ст. 626, п.1,3 ст.632 Цивільного кодексу України.
Однак, враховуючи той факт, що проведеною ревізією фінансово-господарської діяльності Феодосійського казенного оптичного заводу виявлено порушення позивачем діючого законодавства України при здійсненні відрахувань до державних цільових фондів не з сум зарплати, вказаних в трудових угодах, а з заробітної плати, яка підсумована підприємством в зведенні по зарплаті, суд приходить до висновку, що п.6 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року є законним та обґрунтованим, тому, позовні вимоги в частині визнання необґрунтованим та таким, що не підлягає виконанню п.6 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги те, що у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, враховуючи, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання п.5,6 вимог КРУ в АРК необґрунтованими та такими, що не підлягають виконанню, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі та визнати п.5 вимог КРУ в АРК № 05-4/7520 від 30.10.2009 року протиправним та скасувати.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині визнання протиправним та скасування п. 5 вимог Контрольно-ревізійного управління в АР Крим № 05-4/7520 від 30.10.2009 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи, що позивачем при подачі позову сплачено судовий збір із немайнових вимог 3,40грн., щодо якого у разі часткового задоволення позову не розповсюджується правило про пропорційне стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.
У зв'язку зі складністю справи судом 17.06.2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21.06.2010 року постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимог Контрольно-ревізійного управління в АР Крим № 05-4/7520 від 30.10.2009 року.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь Феодосійського казенного оптичного заводу (98100, м.Феодосія, вул. Московська,11, банківські реквізити невідомі) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.