вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
21.06.10Справа №2а-13824/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Дрягіні В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ЗАТ «Укпостач»
до Красноперекопської ОДПІ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим
про скасування податкового повідомлення - рішення
за участю представників:
від позивача - Попова А.М. - пред-к, дов. № 01/09 від 12.01.2010 р.
від відповідачів - 1) не з'явився .
2) Коновалова П.С. - пред-к, дов. № 2/10-0 від 03.03.2010 р.
Суть спору: ЗАТ «Укпостач» (далі позивач) звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Красноперекопської ОДПІ (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Господарського суду АРК від 23.01.-07.02.2006 р. у справі №2-25/156-2006А позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ № 0000242304/0 від 29.11.05р.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2006 р. постанову Господарського суду АР Крим від 23.01.-07.02.2006 р. у справі №2-25/156-2006А залишено без змін, а апеляційну скаргу Красноперекопської ОДПІ - без задоволення.
Постановою Вищого Господарського суду України від 04.09.07р. касаційну скаргу Красноперекопської ОДПІ задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.04.2007р. у справі 2-25/156-2006А Господарського суду АР Крим скасовано, справу передано на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2007р. апеляційну скаргу Красноперекопської ОДПІ залишено без задоволення, постанову господарського суду АР Крим від 23.01.-07.02.2006 у справі №2-25/156-2006А залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.09 касаційну скаргу Красноперекопської ОДПІ задоволено частково, ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.10.2007р. та постанову Господарського суду АР Крим від 07.02.2006р. у справі № 2-25/156-2006А, скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа передана на розгляд до Окружного адміністративного суду АР Крим із привласненням номеру 2а-13824/09/2/0170.
У судовому засіданні , яке відбулось 10.02.2010 р. представник позивач наполягав на позовних вимоги з підстав, визначених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2010 р. заперечував проти позову, заявив клопотання про залучення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим в якості другого відповідача у зв'язку з тим, що відповідно до наказу Державної податкової адміністрації в АР Крим № 606 від 07.10.2009 року позивача з 01.01.2010 року переведено до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків в місті Сімферополі АР Крим та поставлено на облік.
Суд ухвалою від 10.02.2010 р. відповідно до ст.52 КАС України залучив для участі у справі в якості другого відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі ДПІ).
У судовому засіданні 15.04.2010 р. представник позивача надав додаткові пояснення на позов (вих. № 003/18/2-41 від 14.04.2010 р.), в яких зазначив, що у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту на суму, яка дорівнювала 20% від номінальної ціни векселя.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, про дні та час їх проведення був сповіщений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, вимоги ухвал суду щодо надання обґрунтування прийняття податкового повідомлення - рішення не виконав.
Представник ДПІ заперечував проти позову, у судовому засіданні 10.06.2010 р. надав заперечення на позов (вих. № 635/9/10-0 від 10.06.2010 р.), в яких зазначив на відсутність підстав для задоволення позову.
У судовому засіданні 21.06.2010 р. представники позивача та ДПІ наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву, вважали можливим продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.
Суд, вислухавши думку представників позивача та ДПІ, приймаючи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, невиконання ним вимог, викладених в ухвалах, наявність доказів того, що він був сповіщений про дні та час проведення судових засідань, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд
Відповідач провів документальну позапланову перевірку позивача з питань підтвердження вірогідності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.08.2005 р. по 31.08.2005 р., за результатами якої 16.11.2005 р. склав акт №158/30169718/23-4/251.
У висновках зазначеного акту зафіксовано порушення вимог п.п 3.1.1. п.3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» в наслідок того, що позивачем операції з передачі векселів у липні на суму 1472975,29 грн. не включені до об'єкту оподаткування та не нарахований ПДВ у сумі 294595 грн.
На підставі акту перевірки від 16.11.2005 р. № 158/30169718/23-4/251 відповідачем 29.11.2005 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000242304/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 294595 грн., в тому числі за вересень 2005 р. у сумі 248959 грн., за липень 2005 р. - 45636 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.
Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). Встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім - включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. На думку суду ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, визначає, що якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від'ємне значення податкових зобов'язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.
Матеріали справи свідчать про те, що 04.01.2005 р. між позивачем та ДП «Українська питна компанія» був укладений договір № 28-01-3/04, відповідно до умов якого останнє було зобов'язано поставити та передати платнику податків обладнання для розливу та охолодження пива та безалкогольних напоїв. Відповідно до п.3.4. вказаного договору оплата товару могла бути здійснена у вексельній формі.
Надані позивачем документи свідчать про те, що під час розрахунків з ДП «Українська питна компанія» за обладнання, отримане на підставі вказаного договору, позивачем в порядку індосаменту були передані векселя на суму 1472975,29грн.
У акті перевірки від 16.11.2005 р. № 158/30169718/23-4/251 податковим органом зазначено, що векселя, яки в подальшому по індосаменту були передані ДП «Українська питна компанія», були отримані від ТОВ «Контракт 2003» у рахунок погашення дебіторської заборгованості і не пред'явлені іметенту для оплати, не продані за кошти.
Під час розгляду справи позивач наполягав на тому, що сума ПДВ з зазначеної операції не була ним розрахована під час формування податкового кредиту за липень, серпень 2005 р., в наслідок того, що кошти у розмірі 1472975,29грн. ним не були отримані, на зазначену суму не здійснювалось перерахування коштів ДП «Українська питна компанія», в наслідок чого згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» були відсутні правові підстави для її врахування при формуванні податкового кредиту по ПДВ за зазначені звітні періоди.
Незважаючи на неодноразові вимоги суду, відповідач в порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав доказів того, що при визначені сум бюджетного відшкодування по ПДВ за липень та серпень 2005 р. позивач відніс ПДВ, розрахований, виходячи з вартості векселів, переданих ДП «Українська питна компанія», до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.
ДПІ також не надала доказів обґрунтування зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 294595 грн., в тому числі за вересень 2005 р. у сумі 248959 грн., за липень 2005 р. - 45636 грн.
В акті перевірки наданий арифметичний розрахунок суми ПДВ, виходячи з вартості векселів, ставок податку, зазначених в Законі України «Про податок на додану вартість».
З урахуванням визначеного стає зрозумілим, що викладений відповідачем в акті № 158/30169718/23-4/251 від 16.11.2005 р., на підставі якого складено спірне податкове повідомлення - рішення, висновок зроблений при неповному з'ясуванні обставин справи, на підставі припущень, без існування доказів порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень та серпень 2005 р.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 294595,06грн., в наслідок чого існують підстави для задоволення позову.
Під час судового засідання, яке відбулось 21.06.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 25.06.2010 р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноперекопської об'єднаної держаної податкової інспекції № 0000242304/0 від 29.11.2005 р.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.