вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
18.06.10Справа №2а-7222/10/8/0170
(15:15год.) м.Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим
про визнання протиправною відмови та спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання протиправною відмови відповідача у видачі дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири № 1 в м.Сімферополі по вул.Козлова № 57; зобов'язання відповідача видати дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири № 1 в м.Сімферополі по вул.Козлова № 57.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом від 05.05.10р. вих. №7/1-р-667 відповідач неправомірно відмовив у наданні дозволу на виконання будівельних робіт по спірному об'єкту нерухомого майна на підставі того, що позивачем не наданий правовстановлюючий документ про право власності (користування) земельною ділянкою, або договір суперфіцію; не надана проектна документація, затверджена у встановленому порядку та наказ про затвердження проекту. Позивач вважає вимагання вищенаведених документів безпідставним.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. У наведеному клопотанні позивач повідомив суду, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
14.06.10р. до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, де відповідач зазначив, що відмова у видачі позивачу дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по вул. Козлова, 57, м. Сімферополь обґрунтована вимогами чинного законодавства, а саме положеннями ст. 29 Закону України “Про планування та забудову територій” та ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, про що позивача повідомлено листом відповідача від 05.05.10р. №7/1-р-667. Відмова відповідача мотивована неподанням позивачем документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, відсутністю проектної документації, затвердженої у встановленому порядку, відсутністю наказу про затвердження проекту. У вищенаведених запереченнях відповідач просить суд розглянути справу у відсутність його представника.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі рішення Кримського третейського суду при концерні «ДС» від 19.08.06р. № 02-08/163-2006, належить квартира №1 в м. Сімферополі по вул. Козлова №57, що підтверджується рішенням Кримського третейського суду при концерні «ДС» від 19.08.06р. №02-08/163-2006, зареєстрованим в Сімферопольському міжміському бюро реєстрації та технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11702619 від 01.09.06р., номер запису 2331 в книзі 209.
Таким чином судом встановлено, що саме позивач є власниками квартири № 1, по вул. Козлова №57 у м. Сімферополі.
Республіканським підприємством Кримська комплексна архітектуро-реставраційна майстерня «Укрпроектреставрація» (ліцензія АБ № 179229, що видана Міністерством будівельної політики, архітектури та житлово-комунального господарства АРК від 23.08.05р.) у 2006 році розроблено та складено робочий проект реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по вул. Козолова, 57 в м. Сімферополі (а.с.11-49).
Згідно рішення виконкому Центральної районної ради м.Сімферополя від 20.03.2007р. «Про дозвіл реконструкції кв. №1 житлового будинку по вул. Козлова, 57 з надбудовою мансардного поверху»: 1. затверджено «Проект реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по вул. Козлова, 57 в м. Сімферополі», шифр: 077-2006 - П, розроблений проектною майстернею ККАРМ «Укрпроектреставрація» (державна ліцензія АБ №179229), узгоджений у встановленому порядку; 2. дозволено ОСОБА_1 реконструкцію квартири №1 з надбудовою мансардного поверху по вул. Козлова, 57 в м. Сімферополі; 3. зобов'язано ОСОБА_1 будівельні роботи вести відповідно до затвердженої проектної документації, при проведенні будівельних робіт дотримуватися правил благоустрою міста; 4. до початку проведення будівельних робіт об'єкт будівництва зареєструвати в інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю м. Сімферополя та після їх закінчення пред'явити об'єкт до сдачі в експлуатацію; 5. Контроль за виконанням цього рішення покладено на КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя та відділу архітектури та дизайну районного середовища виконкому (а.с.37).
Судом встановлено, що дане приміщення - двокімнатна квартира - згідно відомостей технічної інвентаризації, проведеної Сімферопольським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації, розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею - 130,7 кв.м., позначена на плані літ. “А”, що підтверджується технічним паспортом, який складений за станом 31.08.07р. (а.с.38-39).
Згідно з наказом РП ККАРМ «Укрпроектреставрація» від 16.12.09р. №15/02-2009/111 відповідальним за здійснення авторського нагляду щодо реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по АДРЕСА_2 призначений ОСОБА_2 (а.с.43).
Судом встановлено, що вищенаведений робочий проект узгоджено ДЗ Сімферопольської СЕС, Сімферопольським міським управлінням МНС України в АРК, Управлінням архітектури та містобудування Сімферопольської міської ради, що підтверджується відповідними відмітками на генеральному плані робочого проекту (а.с.22).
Судом також встановлено, що КП ЖЕО Центрального району м. Сімферополя, на балансі якого знаходиться будинок №1 по вул. Козолова, 57 в м. Сімферополі, 07.05.10р., надано згоду на реконструкцію квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху та улаштуванням додаткового входу, про що свідчить штамп про узгодження на робочому проекті з підписом головного інженера ЖЄО (а.с.22).
Судом з'ясовано, що листом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК від 05.05.10р. №7/1-р-667 позивачу відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт по спірному об'єкту у зв'язку з відсутністю документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договору суперфіцію; проектної документації, затвердженої в установленому законом порядку (проект стадія РП); наказу про затвердження проекту (а.с.10).
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, затвердженого Державною архітектурно-будівельної інспекцією України 06.12.2007р., відповідач є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, утвореним відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. № 45, входить до сфери її управління, підзвітний і підконтрольний їй.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 428 від 05.04.2006 р. "Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції" Державна архітектурно-будівельна інспекція як урядовий орган державного управління утворена в складі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.
Таким чином, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим є державним органом виконавчої влади з визначеними законодавчо повноваженнями і, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Оцінюючи правомірність прийнятих рішень, що оскаржуються позивачем, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" N 1699-III від 20.04.2000 р. (із змінами та доповненнями, що діяли на дату звернення позивача із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт, надалі Закон №1699) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (ч.2 ст. 29 Закону №1699).
Замовник для одержання дозволу на виконання будівельних робіт подає до відповідної інспекції державного архітектурно-будівельного контролю письмову заяву, до якої додаються:
документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в порядку, визначеному законодавством;
відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;
копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт (у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування);
фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копія ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (у разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб) (ч.3 ст. 29 Закону №1699).
Суд зазначає, що рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування серед документів, на підставі яких видається дозвіл на виконання будівельних робіт, відсутнє, через зміни в ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій", внесені підпунктом 17 пункту 10 розділу I Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI, які набрали чинності з 15 квітня 2009 року.
Отже позивачем дотримано приписи ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" і відповідачу надані всі передбачені законодавством України дозвільні документи по реконструкції спірної квартири.
Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Згідно п.2 ст. 383 Цивільного кодексу України власник квартири може на свій розсуд здійснювати зміни у квартирі при умові, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоповерховому житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог, правил експлуатації будинку.
Судом встановлено, що позивачем було отримано згоду сусідів, де вони не заперечують проти реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по вул. Козлова, 57 у м. Сімферополі (а.с.33,34).
Суд критично ставиться до вимоги відповідача про необхідність надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, зважаючи на наступне.
Згідно частини 2 ст.377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічний законодавчий припис міститься і в ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України.
Враховуючи наведені законодавчі норми, власник об'єкту нерухомості у будь-якому випадку набуває право користування земельною ділянкою і стає фактичним користувачем земельної ділянки. Після оформлення і реєстрації договору оренди земельної ділянки така особа набуває юридичного статусу землекористувача.
Крім того, суд звертає увагу на статус спірної будівлі. Так, згідно матеріалів справи (технічного висновку, технічного паспорта на зазначену квартиру), спірна квартира знаходиться в приміщенні багатоквартирного будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини 2, 3 ст. 42 ЗК).
При цьому прибудинковою територією вважають встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення та обслуговування жилого будинку й господарських і технічних будівель та споруд біля нього, тобто територію під жилим будинком, проїзди й тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських потреб та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.
З аналізу цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, та норм ст. 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29.11.01 N 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.02 N 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.
Як вбачається із матеріалів справи, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м.Сімферополь, вул. Козлова, 57 на момент розгляду судом справи не утворено, але квартири вказаного будинку приватизовані. Таким чином, в силу неврегульованості законодавством України питання статусу користувача земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку у разі не створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, позивач не зобов'язаний створювати чи приймати участь у діяльності такого об'єднання.
Суд приходить до висновку про те, що створити об'єкт земельних правовідносин, а саме земельну ділянку, яка вилучатиметься із прибудинкової території і надаватиметься в оренду одному із співвласників або співкористувачів ділянки під багатоквартирним будинком неможливо, оскільки неможливо встановити окреме місцерозташування (адресу) під прибудованими чи реконструйованими приміщеннями. Крім того, надаючи земельну ділянку в оренду власнику приміщення, що розташоване в багатоквартирному будинку, порушуватимуться права інших співвласників чи співкористувачів земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано суду докази того, що КП “Житлово-експлуатаційне об'єднання Центрального району м.Сімферополя”, як балансоутримувач будинку №57 по вул. Козлова в м.Сімферополі не заперечує проти проведеної реконструкції квартири №1, що підтверджується штампом про узгодження на робочому проекті (а.с.22).
Даним доказом у справі підтверджується дотримання вимог ст.42 Земельного кодексу України, що позбавляє відповідача вимагати подання документів, право на одержання яких у позивача відсутнє.
Враховуючи обставини справи суд дійшов висновку про те, що проведення реконструкції і будівництво прибудов, господарських будівель, додаткових входів та інших аналогічних об'єктів у багатоквартирних житлових будинках віднесено до поліпшення житлово-побутових умов і не може розглядатися як об'єкт містобудування, для оформлення права власності на які вимагатиметься документ, що встановлює право власності чи користування земельною ділянкою.
Додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до п.6.5 Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим, затверджених постановою Верховної Ради АР Крим від 18.09.02 №241-3/02 “Про затвердження Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим”, на виконання будівельних робіт з капітального ремонту, реставрації, реконструкції, якщо вона виконується в межах діючої забудови, замовник надає документацію згідно з п. 6.2, за виключенням документів, що підтверджують право власності земельною ділянкою (власності на неї).
Судом враховано, що позивачем у встановленому законом порядку отримано рішення виконкому Центральної районної ради м.Сімферополя від 20.03.2007р. (а.с.37).
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на реконструкцію об'єкта нерухомості, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Метою цього критерію - принципу є попередження та усунення несправедливої (безпідставної дискримінації). Суб'єкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дій за однакових (схожих) обставин. Несправедлива дискримінація буде відсутня, якщо орган влади надаватиме переваги певним категоріям осіб, виходячи із законних підстав та розумних об'єктивних обставин.
Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисливих цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не надав суду доказів ненадання позивачем у встановленому законом порядку проектної документації, затвердженої у встановленому законом порядку (проект стадія «РП»), тоді як навпаки, позивач надав суду Робочий проект реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по вул. Козлова, 57 в м. Сімферополь. Відповідач також не надав суду доказів правомірності вимагання від позивача наказу про затвердження проекту.
На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2, виконання позивачем вимог рішення виконкому Центральної районної ради м. Сімферополя від 20.03.2007р. «Про дозвіл реконструкції кв. №1 житлового будинку по вул. Козлова, 57 з надбудовою мансардного поверху», суд приходить до висновку про те, що позивачем обраний правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки для оформлення в установленому законом порядку права власності на нерухоме майно необхідно дотримуватися загальних правил введення житлових будинків в експлуатацію з подальшим отриманням свідоцтва про право власності, через що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з підстав відсутності документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, проектної документації, затвердженої в установленому законодавством порядку (проект стадія «РП»), наказу про затвердження проекту, цілком мотивовані та обґрунтовані, оскільки зворотного відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій.
Суд також погоджується з думкою позивача про те, що проведення реконструкції спірного об'єкту не може розглядатися як об'єкт містобудування, а є лише його поліпшенням, оскільки проведення реконструкції віднесено до поліпшення житлово-побутових умов і не може розглядатися як об'єкт містобудування.
У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, а тому суд знаходить вказану відмову противоправною, такою, що порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанову у повному обсязі складено 18.06.2010р.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим у видачі ОСОБА_1 дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по вул. Козлова, 57 у м. Сімферополі, викладену у листі від 05.05.2010 року №7/1-р-667.
3. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим надати ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №1 зі збільшенням площі, надбудовою мансардного поверху по вул. Козлова, 57 у м. Сімферополі.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.