вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10.06.10Справа №2а-2981/10/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Тарасової О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Совєтская Родіна»
до Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним акту
за участю представників:
від позивача - Щербина О.В. - ліквідатор , паспорт АР № 353154
від відповідача - Горбунов О.І. - пред-к,дов. № 295/5/10-0 від 13.05.2009 р.
Суть спору: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Совєтская Родіна» (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсним акт про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації по ПДВ № 159/15-02/03759524 від 15.02.2010 р. складений Первомайською міжрайонною державною податковою інспекцією (далі відповідач). Вимоги мотивовані тим, що позивач визнаний банкротом, введена процедура розпорядження майном, в наслідок чого згідно з вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено нарахування податків, в тому числі ПДВ, висновки відповідача про заниження ним податкових зобов'язань з умовного продажу товарних запасів у сумі 25146,60 грн. зроблені при невірному застосуванні вимого Закону України «Про податок на додану вартість» .
До суду 29.04.2010р. надішли заперечення на позов (вих. №805/10-0 від 29.04.2010р.), в якому зазначено,що про відсутність підстав для задоволення позову.
Позивач, керуючись ст. 49,51 КАС України, надіслав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000051502/03759524 від 19.02.2010р.
Представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення позову (з урахуванням клопотання про уточнення позову).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд
Відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за листопад 2007 р. стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ за період з 01.11.2007 р. по 15.02.2010р., за результатами якої 15.02.2010р. складено акт № 159/15-02/03759524.
У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.3.1. ст.7 та п. 9.8. ст. 9 «Про податок на додану вартість», п.п п.п.5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого занижені податкове зобов'язання з умовного продажу у сумі 25146,60 грн.
За результатами зазначеної перевірки відповідачем 19.02.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051502/03759524, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 25146,60грн.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.
У п.1.4. ст.1 цього Закону визначено, що поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання - це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платником податку у звітному ( податковому ) періоді , яка визначена згідно з Законом.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.
У ст. 9 Закону визначений порядок реєстрації осіб як платників податку на додану вартість .
Згідно з п. 9.3 ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
У п. 9.8. ст.8 Закону визначені підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, а також зазначено,що при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У ст.1 цього Закону визначено,що неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
У ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено,що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;
скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
У ст. 26 Закону визначено,що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
Позивач надав докази того, що 31.08.2005 р. Господарським судом АРК порушено провадження у справі про банкрутство СВК «Советськая Родіна», ухвалою від 20.09.2005 р. відкрита процедура розпорядження майном, призначений арбітражний керуючий.
Матеріали справи свідчать про те,що постановою Господарського суду АРК від 14.03.2006 р. по справі № 2-8/2650-2006 позивач визнаний банкротом , відносно нього булла відкрита ліквідаційна процедура , кінцевий строк ліквідаційної процедури був встановлений 14.03.2007 р. Відповідно до ухвали Господарського суду АРК від 19.01.2010 р.по справі №2-6/2650-2006 строк ліквідаційної процедури позивача та повноваження його ліквідатора були продовжені до 20.07.2010р.
Судом встановлено, що 29.10.2007 р. згідно з актом № 46/29-00/ 03759524 проведено анулювання реєстрації позивача в якості платника податку на додану вартість.
Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку,що з 20.09.2005 р. відповідно до вимог п. 7.8 ст. 7 Закону Україні «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з моменту прийняття Господарським судом АРК ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство позивача порядок сплати ним податкового зобов'язання або погашення податкового боргу визначається згідно з нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
На думку суду після визнання позивача банкрутом реалізація його майна має здійснюватися виключно для погашення вимог кредиторів в черговості, визначеній в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На вимогу суду представником позивача надані документи, яки свідчать про те,що після 14.03.2007 р. ліквідатором були вчинені заходи щодо реалізації майна, яке було включено в ліквідаційну масу, отримані кошти направлялись ним виключно на погашення вимог кредиторів.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надані докази , яки б свідчили про здійснення ліквідатором дій по проведенню після 14.03.3007 р. будь-яких господарських операцій , виникнення у нього обов'язку по сплаті податків.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позивач не здійснював продаж товарів в розумінні вказаних вище положень Закону України “Про податок на додану вартість”, в наслідок чого у нього не виникло зобов'язання по сплаті податку на додану вартість.
На думку суду зазначення в податковій декларації по податку на прибуток за 2007 р. товарних запасів у сумі 125733 грн. не може бути згідно зі ст. 70 КАС України належним доказом виникнення у платника податку зобов'язання по сплаті ПДВ у сумі 251346,60 грн.
В силу викладеного суд вважає, викладені в акті перевірки № 159/15-02/03759524 від 15.02.2010 р. висновки зроблені без з'ясування віх обставин справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними на скасуванню податкового повідомлення-рішення відповідача податкового повідомлення-рішення № 0000051502/03759524 від 19.02.2010р.
Під час судового засідання, яке відбулось 10.06.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 17.06.2010 р.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000051502/03759524 від 19.02.2010р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Совєтская Родіна» ( Раздольненськй район, с. Руч'і , вул.Тітова 1А, код ЄДРПОУ 03759524) 3,40 грн. - судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.