вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
21.06.10Справа №2а-14963/09/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Сімферопольської міської ради АР Крим
до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим
про визнання незаконними дії та скасування постанови
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився;
Обставини справи: Сімферопольська міська рада АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про визнання незаконними дії та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Законів України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні» позивач виконує повноваження власника земельної ділянки, яку за рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя було зобов'язано продати ОСОБА_1, а відтак накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду, яке зобов'язує його вчинити дії, які суперечать чинному законодавству, є порушенням чинного законодавства.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст. 128 КАС України, неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої сторони, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд
Постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим про накладення штрафу від 05.11.09р. на Сімферопольську міську раду накладено штраф у сумі 1020,00грн. (а.с.40).
Оскаржувана постанова відповідача винесена у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого документа -виконавчого листа №2-370/2004, що виданий Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим 22.05.06р. на примусове виконання рішення суду, яким зобов'язано Сімферопольську міську раду задовольнити заяву ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомості, належить на праві власності останній та розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається із матеріалів справи рішенням Сімферопольської міської ради № 81 від 15.09.06р. позивач вирішив відмовити ОСОБА_1 в продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на якій розташовано об'єкт нерухомості, що належить ОСОБА_1 на праві власності(а.с.20).
Окрім того, рішенням Сімферопольської міської ради від 29.03.07. №238 також відмовлено ОСОБА_1 в продажу вищезазначеної земельної ділянки (а.с. 21).
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюється Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно зі ст. 2 Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Частиною 1 ст.5 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 6 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Як вбачається із матеріалів справи постановою державного виконавця від 31.03.09р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа -виконавчого листа №2-370/2004, що виданий Центральним районним судом м. Сімферополя АР Крим 22.05.06р. Зазначеною постановою боржнику встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду, на виконання якого відкрито виконавче провадження, який обчислюється з моменту отримання постанови боржником (а.с. 48).
В установлений державним виконавцем строк вимоги, щодо виконання рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим позивачем не виконане.
Замість цього позивачем в адресу Підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ МЮУ в АР Крим було направлено лист, в якому зазначено, що рішенням сесії 5 скликання від 19.03.09р. розглянуто питання ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки, що знаходиться під об'єктом нерухомості, належить на праві власності останній та розташована за адресою: вул. Севастопольська, б.72, м. Сімферополь, однак для прийняття рішення з даного питання не була набрана необхідна кількість голосів, в зв'язку з чим зазначене питання включене до проекту рішення чергової сесії міської ради, відкриття пленарного засідання планувалося 16.04.2009р., але сесія міської ради не відбулася, а відтак пленарне засідання перенесено на 28.04.2009р.
24.04.2009р. державним виконавцем був складений акт, яким встановлено, що рішення за виконавчим документом - виконавчим листом №2-370/2004, виданого Центральним районним судом м. Сімферополя 22.05.06р. не виконано (а.с. 46).
05.11.09р. державним виконавцем була винесена постанова про накладення на Сімферопольську міську раду штрафу у розмірі 1020,00грн. за невиконання законних вимог державного виконавця, встановлених у попередній постанові про накладання штрафу від 24.04.09р. та ухилення від виконання рішення суду.
Оскаржувана постанова прийнята на підставі ст.87 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, зокрема на юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Зі змісту наведеної норми слідує, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з'ясувати, зокрема наявність або відсутність поважних причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником, а також чи сплинув строк, якій був встановлений державним виконавцем боржнику для виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію суб'єкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, має ретельно дослідити обставини, які зумовили невиконання рішення суду.
Боржником, відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Боржником, за виконавчим документом -виконавчим листом № 2-370/2004, виданим Центральним районним судом м. Сімферополя є саме Сімферопольська міська рада, яка є юридичною особою відповідно до закону.
Таким чином суд дійшов висновку про відсутність з боку державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим порушень вимог діючого законодавства щодо прийняття постанови про накладення штрафу за невиконання виконавчого документу - виконавчого листу № 2-370/2004, виданого Центральним районним судом м. Сімферополя 22.05.06р.
Посилання позивача на те, що зобов'язання Сімферопольської міської ради до здійснення дій, направлених на виконання рішення суду є незаконними та фактично примушують до прямого порушення норм діючого законодавства, суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. ст.255, 258 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є законною та обґрунтованою, обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.06.2004р. та додаткове рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 25.04.2006р., якими Сімферопольську міську раду АР Крим було зобов'язано задовольнити заяву ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки площею 0,0212га по АДРЕСА_1, набрали законної сили, а відтак є обов'язковими для виконання відповідно до ст.124 Конституції України.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя Цикуренко А.С.