вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
19.05.10Справа №2а-2389/10/10/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючої судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі - Дєрюшковій І.А.,
за участю представників сторін:
прокурора - Рибкін О.Ю.;
позивача - ОСОБА_1,
від відповідача в/ч А-4519 - Савіцький Ю.О., довіріність б/н від 07.04.10 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом військового прокурора Євпаторійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1
до військової частини А-4519
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення,
До Окружного адміністративного суду АР Крим звернувся військовий прокурор Євпаторійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А-4519 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 заборгованість по матеріальної допомоги за 2009 рік для вирішення соціально-побутових питань в розмірі 2802,75 гривень.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.
Під час розгляду справи військовий прокурор в інтересах ОСОБА_1 змінив позовні вимоги та просив визнати бездіяльність військової частини А-4519 щодо невиплати начальнику штабу - першому заступнику начальника Євпаторійського зонального відділення військової служби правопорядку підполковнику ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2009 рік для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 2802,75 копійок протиправною та стягнути з відповідача зазначену суму на користь позивача.
Прокурор у судовому засіданні на задоволені позовних вимог наполягав з підстав викладених у позові.
Позивач просив суд задовольнити змінені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях та пояснив, що виплати не були проведені у зв'язку з відсутністю коштів передбачених для цих виплат, однак, підтвердив, що у в/ч А 4519 у якої перебуває на фінансовому забезпечені Євпаторійське зональне відділення ВСП рахується заборгованість перед позивачем з виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік у сумі 2802,75 гривень.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що підполковник ОСОБА_1 дійсно перебуває на військової службі у Євпаторійському зональному відділенні Військової служби правопорядку на посаді начальника штабу - перший заступник начальника Євпаторійського зонального відділення Військової служби правопорядку (а.с.14), яке знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини А 4519.
Таким чином, всі правовідносини, що виникають між ОСОБА_1 та військовою частиною А-4519, у тому числі з командуванням зазначеної частини, з приводу проходження військової служби, звільнення, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту військовослужбовців, відносяться до публічної служби.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини А-1904 за № 247 від 28.12.2009 року наказано виплатити підполковнику ОСОБА_1, начальнику штабу-першому заступнику начальника Євпаторійського зонального відділення Військової служби правопорядку матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік у розмірі 2802,75 гривень на підставі рапорту від 30.10.09р., дозволу Головного фінансово-економічного управління Збройних Сил України на виплату матеріальної допомоги від 24.12.09 № 330/3/6606 стосовно виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 (а.с.9).
Відповідно до довідки Євпаторійського зонального відділення Військової служби правопорядку за № 46 від 14.01.2010 року перед підполковником ОСОБА_1 існує заборгованість з виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік, яка складає 2802,75 гривень (а.с.13).
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи зазначена заборгованість в сумі 2802,75 гривень відповідачем ОСОБА_1 не виплачена.
Позивач у питаннях грошового та інших видів забезпечення користується всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на нього розповсюджується Постанова КМУ "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" № 1294 від 7 листопада 2007 року, яка набрала чинності з 01.01.2008 року (далі - Постанова КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року).
Під час проходження служби позивача у 2009 році питання виплати матеріального забезпечення позивачеві регулювалися вищевказаною Постановою КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року.
Відповідно до п.1 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п.п.3 п.5 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Тобто, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
У той же час, згідно з п. 2 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань.
На виконання п. 2 Постанови КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року такий порядок встановлений Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену Наказом Міністра оборони України N 260 від 11.06.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за N 638/15329 (далі -Інструкція), яка на час спірних правовідносин безпосередньо регулювала питання виплати матеріального забезпечення позивачеві.
Питання виплати матеріальної допомоги регулюється розділом XXXIII Інструкції.
Згідно п. 33.1. Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (п.33.2, 33.3 Інструкції).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік в сумі 2802,75 гривень підлягають задоволенню.
При цьому, на думку суду позиція відповідача щодо відсутності коштів, призначених на виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є необґрунтованою з наступних підстав.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання відповідачем на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі “Кечко проти України Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що з боку командування військової часини А-4519 щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 мало місце порушення вимог чинного законодавству, а саме: частині 1 статті 91 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пунктів п. 33.1., 33.2, 33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену Наказом Міністра оборони України N 260 від 11.06.2008 року, Постанови КМУ “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” № 1294 від 7 листопада 2007 року, отже позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та неможе проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності щодо не виплати позивачу матеріальної допомоги за 2009 рік для вирішення соціально-побутових питань.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність командування військової частини А-4519 стосовно не проведення виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, не можуть бути визнані такими, що відповідають закону, є безсторонніми (неупередженими) та добросовісними.
З урахуванням викладеного, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 19.05.2010 року проголошені вступна та резолютивна частини постанови, постанову у повному обсязі буде складено 25.05.2010 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати бездіяльність командування військової частини А-4519 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 2009 рік для вирішення соціально-побутових питань протиправною.
3. Стягнути з військової частини А-4519 (97402 АР Крим, м. Євпаторія) на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 2009 рік для вирішення соціально-побутових питань в сумі 2802 (дві тисячі вісімсот дві) гривень 75 копійок.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження в порядку цивільного судочинства, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кудряшова А.М.