вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
22.04.10Справа №2а-1331/10/11/0170
о 18 годині 52 хвилини
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю:
представника відповідача Синиціна О.В., довіреність від 22.04.2010р.,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 3125,00 грн.
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 3125,00 грн.
Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином - судовою повісткою, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.
Представник відповідача позов проти позову заперечував, зазначивши, що відповідачем на протязі 2008р. були прийняті заходи для працевлаштування інвалідів, надавалася інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості, а також надавалася інформація у засобах масової інформації.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), адреса: 96100, АДРЕСА_1, 30.11.2005 року зареєстрована, як фізична особа підприємець (а.с.7).
23.09.2009р. посадовою особою позивача проведено перевірку відповідача, за результатами якої складений акт, яким зафіксовано порушення у 2008р. відповідачем вимог ст.19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме встановлено, що средньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, з них: средньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавств встановлена інвалідність - відсутня; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - один; фонд оплати праці штатних працівників складає 50 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 6250,00грн.
Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3125,00грн., які у встановлений законодавством строк самостійно не сплачені.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 1 ст. 20 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України N 70 від 31.01.2007р. (далі Порядок) встановлено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно зі статтями 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
До суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Пунктом 4 ст. 20 закону України "Про зайнятість населення" N 803-XII, 01.03.1991р. встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" № 420 від 19.12.2005 формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.
Представником відповідача у судовому засіданні надані копії звітів про наявність вакансій, які надавалися відповідачем до Джанкойського центру зайнятості лише за два місяця 2008р. (а.с.21-22), що не є підтвердженням виконання відповідачем заходів працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 19 Закону на протязі 2008 року, також відповідачем не надано документальних доказів, відповідно до чинного законодавства, про те, що у 2008р. на підприємстві працював робітник, якому встановлені інвалідність ( довідка МСЕК), тощо).
Таким чином, суд дійшов висновку, що у 2008р. на підприємстві відповідача не працевлаштовувалися інваліди, а відтак, відповідач повинен був за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, самостійно провести розрахунок та сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 3125,00грн.
Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року № 875-12 , саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Приймаючи до уваги те, що відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, не надав ні доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, ні доказів сплати заборгованості в сумі 3125,00грн., суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 22.04.2010 року.
У повному обсязі постанову виготовлено 27.04.2010року.
На підставі викладено, керуючись ст. 158-161, п.4 ч.2 ст. 162, 163 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), адреса: 96100, АДРЕСА_1, адміністративно - господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2008 році у сумі 3125 (три тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Москаленко С.А.