73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
29.06.2010 Справа № 13/82-ПН-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні ум. Херсоні справу
за позовом Прокурора Нововоронцовського району Херсонської області в інтересах держави в особі
позивача - Нововоронцовської районної ради
до Державного комунального підприємства "Нововоронцовська оптово-роздрібна центральна районна аптека № 11"
за участі представників сторін:
прокуратури -Павленко І.В. (прокурора відділу прокуратури Херсонської області),
позивача - Спица М.Ю. (представника за дорученням),
відповідача -Бідний М.М. (завідувача аптекою)
про визнання права власності,
Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання права комунальної власності територіальних громад сіл та селищ Нововоронцовського району Херсонської області на майновий комплекс, що знаходиться у володінні державного комунального підприємства „Нововоронцовська оптово-роздрібна центральна районна аптека № 11”, визначивши його склад як перелік майна, яке обліковується на балансі аптеки.
Ухвалою суду від 25 травня поточного року порушено провадження у справі та прокурора зобов'язано уточнити позовні вимоги відносно предмету спору та підстав спрямування позовних вимог до відповідача. На вимогу суду прокурором 10 червня 2010 року подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ним поряд з вимогами про визнання права власності доповнено позов вимогою про вилучення спірного майнового комплексу та передачі у власність територіальної громади району. Проте, в задоволенні заяви в частині доповнення позовних вимог вказаною вимогою судом відмовлено з посиланням на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України, за якою позивач, в тому числі прокурор згідно зі статтею 29 того ж Кодексу, користуючись правами сторони, вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити позовні вимоги. Право прокурора в диспозиції вказаної статті викладено альтернативно із застосуванням слово сполучника „або”, а в даному випадку прокурором доповнено вимоги, правове обґрунтування яких не є ідентичним визнанню права власності, у зв'язку з чим, фактично, ним змінено як предмет, так і підстави позовних вимог, що не є допустимим.
Безпосередньо позовні вимоги прокурора, які підтримані в судовому засіданні позивачем, ґрунтуються на факті передачі підприємства до комунальної власності територіальних громад району на підставі рішення Херсонської обласної ради № 771 від 28.11.2008 р. Прокурор вважає, що ненадання відповідачем документів, на підставі яких можна було б скласти акт приймання-передачі майна, підтверджує невизнання відповідачем права власності на спірне майно, а тому основує його на приписах статті 392 ЦК України.
Відповідач відзив на позов не надав, проте його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пославшись на неправомірність заявленого позову щодо спору на майно підприємства.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 10 та 29 червня поточного року. За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.
Крім викладеного судом встановлено, що відповідно до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної Ради народних депутатів № 32 від 20 березня 1992 року „Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області” та Херсонської обласної ради № 146 від 30 січня 1997 року „Про комунальну власність обласної ради народних депутатів” затверджено перелік об'єктів комунальної власності, в тому числі згідно до додатків до цих рішень, Центральна районна аптека № 11 у смт. Нововоронцовка відносилась до комунальної власності області.
Зокрема, за пунктом 1 Статуту державного комунального підприємства „Нововоронцовська оптово-роздрібна центральна районна аптека № 11” в редакції від 21.01.1998 р. державне комунальне підприємство „Нововоронцовська оптово-роздрібна центральна районна аптека № 11” є об'єктом права обласної комунальної власності зі статусом юридичної особи.
28 листопада 2008 року Херсонською обласною радою прийняте рішення № 771 „Про внесення змін до рішення Х сесії обласної ради ІV скликання від 19 березня 2004 року № 270 „Про створення обласного комунального фармацевтичного підприємства „Херсоноблфармація”, відповідно до пункту 3 якого вирішено державне комунальне підприємство „Нововоронцовська оптово-роздрібна центральна районна аптека № 11” передати до спільної власності територіальної громади Нововоронцовського району після прийняття відповідного рішення самою районною радою.
В свою чергу, Нововоронцовської районною радою 23 січня 2009 року прийняте рішення № 31 „Про прийняття у спільну власність територіальних громад району державного комунального підприємства „Нововоронцовська оптово-роздрібна центральна районна аптека № 11” та створення комісії по проведенню приймання-передачі”, відповідно до якого радою вирішено прийняти у спільну власність територіальних громад району вказане підприємство та зобов'язано його керівника підготувати і надати на затвердження ради статуту підприємства в новій редакції.
За твердженнями прокурора та позивача відповідачем вказані рішення про передачу майна підприємства від обласної комунальної власності до комунальної власності району не виконані, а безпосередньо сам директор підприємства відмовляється їх виконувати та надавати перелік майна, яке обліковується на балансі, чим, на їх думку, не визнає право власності територіальної громади на спірне майно.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що за змістом статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Тобто, метою подання такого позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права такою особою.
В даному контексті, з урахуванням приписів статей 29 та 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурор повинен довести факт невизнання відповідачем права власності на спірне майно, який проявляється не у висловлюваннях керівника відповідача, а конкретних діях самої юридичної особи по невизнанню права власності. Проте, прокурором не доведено шляхом надання відповідних доказів самого факту існування спору щодо права власності на майно, оскільки не доведено вчинення відповідачем дій, які б свідчили про невизнання права власності. В той же час, судом не приймаються до уваги посилання прокурора та позивача на ненадання відповідачем переліку майна підприємства як на факт невизнання права власності на майно, оскільки відсутній причинний зв'язок між ненаданням документів та невизнанням права власності.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі зазначених правових норм і керуючись статтями 44, 49, 84-85 ГПК України,
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -30 червня 2010 року
Суддя М.К. Закурін