73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
24.06.2010 Справа № 17/116-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства "Агрофірми "Анастасія Плюс", с. Кірове Оріхівського району Запорізької області
до відкритого акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат", м. Херсон
про стягнення 67130 грн. 71 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Василенко Л. О., дов. № 23/06 від 23.06.10р.
від відповідача - Колесникова Г. П., дов. № 767 від 18.02.08р.
Приватне підприємство "Агрофірма "Анастасія Плюс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" (відповідач) 67130 грн. 71 коп. боргу по грошових зобов'язаннях за договором постачання товару від 01.11.08р. № 98, з яких 58498 грн. 88 коп. основного боргу, 5468 грн. 29 коп. пені, 2363 грн. 30 коп. інфляційних збитків та 800 грн. 24 коп. річних.
Представник відповідача у судовому засіданні в якості доказів погашення боргу надав суду копії платіжних доручень, проведених банком у червні цього року, на суму 58500 грн., крім того, надано докази погашення понесених позивачем судових витрат у сумі 907 грн. 31 коп.
Посилаючись на скрутне фінансове становище ВАТ "Херсонський хлібокомбінат", представник відповідача в якості винятку просить не стягувати пеню, інфляційні збитки та річні.
Представник позивача підтвердив факт погашення основного боргу та понесених ним судових витрат, проте, на стягненні пені, інфляційних збитків та річних наполягає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
01 листопада 2008 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 98, за пунктами 5.1, 2.1 та 6.1 якого постачальник, за попередньою заявкою покупця, прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю товар у кількості, за ціною та в асортименті, вказаною у видаткових накладних, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар впродовж 10 банківських днів з дати фактичного отримання.
Крім того, пунктом 8.4 договору передбачено було право постачальника вимагати від покупця у разі невиконання останнім строків оплати товару сплати штрафу у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання, а пунктом 8.6 договору сторони узгодили право покупця нараховувати покупцю інфляційні збитки у разі невиконання останнім умов договору.
За умовами п.8.2 договору сторони узгодили право постачальника нараховувати та вимагати від покупця сплати пені у разі неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором.
На виконання умов договору, 18 грудня 2009 року за видатковою накладною № АА-0003166 від 16.12.09р. позивач поставив відповідачу товар на суму 101204 грн. 50 коп., який з боку покупця на підставі довіреності від 18.12.09р. ф.М-2 № 134 отримано громадянином Горностаєвим В. І.
Крім того, відповідно до видаткової накладної від 15.03.10р. № АА-0000712, 16 березня 2010 року покупцю було поставлено товар на суму 4170 грн. 00 коп., який з боку останнього на підставі довіреності від 16.03.10р. ф.М-2 № 60 отримано гр. Горностаєвим В. І.
За протоколом розбіжностей, складеним в межах договору постачання від 01.11.08р. № 98, сторони узгодили термін відстрочки платежу протягом 15 банківських днів, замість передбачених договором 10 банківських днів, та виключили з останнього пункт про право постачальника вимагати відшкодування інфляційних збитків.
Таким чином, останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання на суму 101204 грн. 50 коп. було 12 січня 2010 року, а на суму 4170 грн. - 06 квітня 2010 року.
Проте, відповідач виконував грошові зобов'язання у неповному обсязі та несвоєчасно.
30 квітня 2010 року уповноваженими представниками сторін було складено, підписано та скріплено печатками акт звірки взаєморозрахунків, за яким борг відповідача перед позивачем, що виник в межах договору постачання від 01.11.08р. № 98, сторони узгодили в сумі 62698 грн. 88 коп.
В зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором, 11 травня 2010 року позивач, з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з грошовою вимогою погасити заборгованість у тому числі з урахуванням індексу інфляції, пені та річних, яку останнім залишено без задоволення.
Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За умовами ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. В односторонньому порядку відмовитися від виконання договірних обов'язків відповідач, згідно з приписами ст.525 ЦК України, не може.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Представник позивача у судовому засіданні підтвердив факт погашення відповідачем основного боргу у сумі 58498 грн. 88 коп., що, крім того, підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи фотокопіями платіжних доручень.
За наведеного, враховуючи відсутність предмету спору в частині невиконання відповідачем грошових зобов'язань по основній сумі боргу у розмірі 58498 грн. 88 коп., провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.
Щодо грошових зобов'язань по пені, застосування якої передбачено ст.549 ЦК України, законодавство містить обмеження максимального її розміру, який може бути стягнений в разі прострочення. Так, відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
З наданого суду розрахунку пені в сумі 5468 грн. 29 коп. вбачається, що строк її нарахування, застосований позивачем, в тому числі з урахуванням умов протоколу розбіжностей, виконано правильно та в межах Закону.
Крім того, стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За протоколом розбіжностей сторони виключили з договору лише пункт про право нарахування позивачем інфляційних збитків, проте, не виключили саме право вимагати сплати інфляційних збитків, яке у позивача, в цьому випадку, виникло після звернення до відповідача з письмовою вимогою, докази надсилання якої відповідачу знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, позивач не позбавлений права вимагати сплати інфляційних збитків в порядку ст.625 ЦК України.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора. Індекс інфляції, застосований у розрахунку, відповідає таким даним.
В разі, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.
Позивач не надав суду розрахунку позовних вимог в частині стягнення 2363 грн. 30 коп. інфляційних збитків зазначивши, що цей розрахунок міститься в тексті позовної заяви, не навівши, таким чином, використаної методики їх обрахунку, проте, зазначив період їх нарахування.
При перевірці обґрунтованості розміру заявлених до стягнення 2363 грн. 30 коп. інфляційних збитків судом встановлено, що він вийшов за межі Закону, та не може перевищувати 2025 грн. 21 коп., решта вимог в частині стягнення 338 грн. 09 коп. інфляційних збитків є необґрунтованими.
Розрахунок річних в сумі 800 грн. 24 коп. позивачем виконано вірно, в межах предмету спору.
Доказів погашення боргу суду не надано.
Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 8293 грн. 74 коп., з яких 5468 грн. 29 коп. пені, 2025 грн. 21 коп. інфляційних збитків та 800 грн. 24 коп. річних.
Провадження у справі в частині стягнення 58498 грн. 88 коп. основної суми боргу підлягає припиненню.
Решта позовних вимог в сумі 338 грн. 09 коп. інфляційних збитків, задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.
Оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, а часткове погашення боргу було здійснено після порушення провадження у справі, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, підлягають стягненню 667 грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита та 234 грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього - 902 грн. 74 коп. судових витрат.
Проте, платіжним дорученням від 23.06.10р. № 1500, відповідач підтвердив факт відшкодування відповідачу 907 грн. 31 коп. понесених останнім судових витрат, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача судові витрати не стягуються, а 4 грн. 57 коп. судових витрат, надмірно відшкодованих відповідачем позивачу, підлягають поверненню останнім на користь відповідача.
Надмірно сплачене при подачі позову до суду позивачем державне мито у розмірі 8 грн. 69 коп. підлягає поверненню позивачу з держбюджету.
За згодою представників сторін у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про час виготовлення його у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково, в сумі 8293 грн. 74 коп., з яких 5468 грн. 29 коп. пені, 2025 грн. 21 коп. інфляційних збитків та 800 грн. 24 коп. річних.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" (м. Херсон, вул. Червоностудентська, буд. 30, код ЄДРПОУ 00380267, р/рах. 2600301692557 в ХФ ВАТ "Укрексімбанк", МФО 352639) на користь приватного підприємства "Агрофірми "Анастасія Плюс" (Запорізька область, Оріхівський район, с. Кірове, вул. Чапаєва, буд. 125, код ЄДРПОУ 31533784, р/рах. 26001406501 в АБ "Металург" м. Запоріжжя, МФО 313582) 5468 грн. 29 коп. пені, 2025 грн. 21 коп. інфляційних збитків та 800 грн. 24 коп. річних.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Провадження у справі в частині стягнення 58498 грн. 88 коп. основної суми боргу припинити.
4. В решті позову в частині стягнення 338 грн. 09 коп. інфляційних збитків відмовити.
5. Стягнути з приватного підприємства "Агрофірми "Анастасія Плюс" (Запорізька область, Оріхівський район, с. Кірове, вул. Чапаєва, буд. 125, код ЄДРПОУ 31533784, р/рах. 26001406501 в АБ "Металург" м. Запоріжжя, МФО 313582) на користь відкритого акціонерного товариства "Херсонський хлібокомбінат" (м. Херсон, вул. Червоностудентська, буд. 30, код ЄДРПОУ 00380267, р/рах. 2600301692557 в ХФ ВАТ "Укрексімбанк", МФО 352639) 4 грн. 57 коп. суми надмірно відшкодованих судових витрат.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути приватному підприємству "Агрофірмі "Анастасія Плюс" (Запорізька область, Оріхівський район, с. Кірове, вул. Чапаєва, буд. 125, код ЄДРПОУ 31533784, р/рах. 26001406501 в АБ "Металург" м. Запоріжжя, МФО 313582) з державного бюджету 8 грн. 69 коп. надмірно сплаченого державного мита.
Довідку про повернення держмита видати після набрання законної сили.
Суддя М. Б. Сулімовська
Рішення складено у повному обсязі
та підписано 29 червня 2010 року.