Справа № 500/5971/21
02 грудня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання відмови протиправною та стягнення завданої майнової шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просить:
- визнати протиправною відмову Фонду у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду;
- стягнути з Фонду на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 95949,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
29.12.2015 між позивачем та Публічним акціонерним товариством “АВАНТ-БАНК” (далі - банк, ПАТ “АВАНТ-БАНК”) укладено договір банківського рахунку фізичної особи №РКО-Ф/1526209010025005 (далі - договір). 13.01.2016 було укладено договір №2150000284 про відкриття рахунку № НОМЕР_1 та обслуговування платіжної картки. Станом на 29.01.2016 залишок коштів на картці становив 95949,24 грн.
В подальшому банк віднесено до категорії неплатоспроможних, запроваджено тимчасову адміністрацію, пізніше розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК”. У зв'язку з тим, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” відмовлено ОСОБА_1 у включенні його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом, останній звернувся до суду.
Відповідно до постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 819/377/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017, тобто набрала законної сили, зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” подати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника ПАТ “АВАНТ-БАНК” на відшкодування коштів в сумі 95949,24 грн за рахунок Фонду. Постановою Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 819/377/16 зазначені вище судові рішення залишено без змін.
Судові рішення не виконані, незважаючи на перебування на примусовому виконанні та самостійні звернення позивача до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” щодо виконання судових рішень, гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно з договором Фондом позивачу не виплачено.
03.08.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ “АВАНТ-БАНК” як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим, і повноваження Фонду як ліквідатора банку припинено.
Позивач вважає, що оскільки уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” не надано Фонду додаткову інформацію щодо вкладника ОСОБА_1 , що має право на відшкодування коштів за вкладом, та інформація щодо вкладника у Загальному реєстрі вкладників ПАТ “АВАНТ-БАНК” відсутня, то Фондом фактично відмовлено позивачу у виплаті гарантованої суми відшкодування за вкладом. Такою відмовою порушено права ОСОБА_1 як вкладника за договором та споживача фінансової послуги, а також права та гарантії, надані у відповідності до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
В обґрунтування позовним вимог позивач цитує положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” від 23.02.2012 № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26.05.2016 (далі - Положення).
В позові зазначено, що позивачем дотримано усі необхідні умови та вжито передбачені Законом № 4452-VI та Положенням заходи для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, а неподання Фонду уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, та за дії якої відповідає Фонд, додаткової інформації щодо вкладника ОСОБА_1 , не свідчить про відсутність вини Фонду у невиплаті гарантованої суми відшкодування та не звільняє Фонд від обов'язку виплатити позивачу гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений частиною другою статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 04.10.2021 представник Фонду отримав 07.10.2021, що підтверджується розпискою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.47). Відповідач відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив наступні обставини.
29.12.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ “АВАНТ-БАНК” укладено договір банківського рахунку фізичної особи №РКО-Ф/1526209010025005, за умовами якого банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривнях.
13.01.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ “АВАНТ-БАНК” було укладено договір №2150000284 про відкриття рахунку № НОМЕР_1 та обслуговування платіжної картки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було перераховано із відкритого рахунку кошти в загальній сумі 105120,00 грн. Дана картка ОСОБА_1 використовувалась для розрахунків за товари та зняття готівки і станом на 29.01.2016 залишок коштів становив 95949,24 грн, що встановлено судовим рішенням - постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 819/377/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” Ларченко І.М., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління фінансами та економічний консалтинг» про зобов'язання вчинити дії, яке набрало законної сили, а тому такі обставини відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України не підлягають доказуванню (а.с.5-6).
На підставі постанови Правління Національного банку України № 44 “Про віднесення публічного акціонерного товариства “АВАНТ-БАНК” до категорії неплатоспроможних”, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 29.01.2016 № 96 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ АВАНТ-БАНК”, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “АВАНТ-БАНК” Ларченко І.М.
26.02.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 262 про початок процедури ліквідації ПАТ “АВАНТ-БАНК”.
У зв'язку із тим, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію у ПАТ “АВАНТ-БАНК” відмовлено у включенні ОСОБА_1 , до повного Переліку вкладників ПАТ “АВАНТ-БАНК”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, останній звернувся до суду.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 819/377/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” Ларченко І.М., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління фінансами та економічний консалтинг» про зобов'язання вчинити дії, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017 (а.с.8-9), які набрали законної сили, зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” Ларченко І.М. подати до Фонду додаткову інформацію на ОСОБА_1 як вкладника ПАТ “АВАНТ-БАНК” на відшкодування коштів в сумі 95949,24 грн за рахунок Фонду (а.с.5-6).
На виконання судового рішення у справі №819/377/16 Тернопільським окружним адміністративним судом 13.09.2017 видано виконавчий лист (а.с.7).
Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.04.2020 у справі № 819/377/16 касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” залишено без задоволення, а зазначені вище судові рішення - без змін (а.с.10-14).
Також судом встановлено, що з метою примусового виконання судового рішення позивачем звернуто до примусового виконання виконавчий лист у справі №819/377/16, виданий Тернопільським окружним адміністративним судом 13.09.2017. Старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62858132 від 20.08.2020, зобов'язано боржника добровільно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (а.с.15).
Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №62858132 від 17.03.2021 виконавчий лист №819/377/19, виданий 13.09.2017 Тернопільським окружним адміністративним судом, повернуто стягувачу (а.с.16).
З приводу виконання судового рішення ОСОБА_1 звертався безпосередньо до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК”, проте виконання судового рішення не проведено.
У відповідь на заяву позивача від 01.07.2020, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” листом від 16.07.2020 повідомлено, що для подачі відповідного листа до Фонду з метою включення рахунку заявника до переліку вкладників ПАТ “АВАНТ-БАНК”, що мають право на отримання коштів в межах гарантованої суми за рахунок Фонду та на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі №819/377/16 необхідно надати належним чином засвідчені судові рішення місцевого, апеляційного та касаційного судів. Також вказано, що на даний час процедура ліквідації ПАТ “АВАНТ-БАНК” перебуває в стадії завершення (а.с.19).
У подальшому на звернення позивача щодо виплати гарантованої суми відшкодування за вкладами, розміщеними в ПАТ “АВАНТ-БАНК”, листом Фонду від 25.05.2021 повідомлено, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” 31.07.2020 подано документи державному реєстратору юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для державної реєстрації припинення банку як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР). Таким чином з 31.07.2020 Фондом завершено виплати гарантованих сум відшкодування коштів вкладникам ПАТ “АВАНТ-БАНК”.
03.08.2020 внесено запис до ЄДР №10731110035017065 про державну реєстрацію припинення ПАТ “АВАНТ-БАНК” як юридичної особи, а отже, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною, а банк ліквідованим.
Таким чином, повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ “АВАНТ-БАНК” припинено (а.с.20).
03.08.2020 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис №10731110035017065 про державну реєстрацію припинення ПАТ “АВАНТ-БАНК” як юридичної особи (а.с.48).
Станом на день розгляду справи у суді постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі №819/377/16, яка з набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017, не виконані, ОСОБА_1 не отримав відшкодування коштів за вкладом в ПАТ “АВАНТ-БАНК” у розмірі 95949,24 грн за рахунок коштів Фонду.
З метою стягнення завданої майнової шкоди у сумі 95949,24 грн позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання юрисдикційності цього спору, суд врахував позицію Великої Палати Верховного суду, яка з цього питання є усталеною, та викладена, зокрема, в ухвалі Великої Палати від 13.07.2021, відповідно до якої Фонд є державною спеціалізованою установою, юридичною особою публічного права, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно виплати гарантованого державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати відшкодування, передбаченого законодавством за судовим рішенням.
Предметом позовних вимог в цій справі є визнання протиправною відмови Фонду у виплаті позивачу гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду та стягнення завданої майнової шкоди у розмірі суми вкладу. При цьому така майнова шкода завдана через невиконання уповноваженою особою Фонду судового рішення.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI.
Частинами першою та другою статті 6 Закону № 4452-VI визначено, що в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду, передбачене Законом № 4452-VI дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Відтак, спір у цій справі є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів, що відповідає правовим висновкам, які неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, у справах щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом до 200000,00 грн за рахунок коштів Фонду, оскільки такі спори пов'язані з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування.
У постанові від 21.08.2019 по справі № 498/496/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що порушення судами правил юрисдикційності спору може поставити під загрозу сутність гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод прав позивачки на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, а тому дану справу суд вирішує за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Позивачем заявлено вимогу до Фонду про визнання протиправною відмову Фонду у виплаті йому гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, та пов'язану з нею вимогу про відшкодування завданої такими протиправними діями Фонду майнової шкоди позивачу в сумі 95949,24 грн, що відповідає наведеним положенням статті 21 КАС України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Частиною третьої статті 1068 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Особливості виконання банком власних зобов'язань перед контрагентами в разі віднесення банків до категорії неплатоспроможних та запровадження в банках тимчасової адміністрації або початку процедури ліквідації таких банків, встановлюється, окрім ЦК України, спеціальним законодавством, зокрема Законом №4452-VI.
Частиною другою статті 1 цього Закону визначено, що метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Відповідно до статті 2 Закону №4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (пункт 3 частини першої статті 2).
Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (пункт 4 частини першої статті 2).
Відтак, позивач як клієнт банку, що уклав договір банківського рахунку в ПАТ “АВАНТ-БАНК” і якому банк відкрив поточний рахунок, в розумінні Закону №4452-VI є вкладником, а кошти на його банківському рахунку в сумі 95949,24 грн є вкладом.
Система гарантування вкладів фізичних осіб - сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники (пункт 15 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (пункт 17 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI).
Як зазначалось вище Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права (стаття 3 Закону №4452-VI).
Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (стаття 4 Закону №4452-VI).
Відповідно до пунктів 2-4 частини третьої статті 12 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами відповідно до цього Закону та затверджує реєстри відшкодувань вкладникам у порядку та у черговості, що встановлені нормативно-правовими актами Фонду.
До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку належить затвердження ліквідаційного балансу та звіту уповноваженої особи Фонду про завершення ліквідаційної процедури (пункт 15 частини п'ятої статті 12 Закону №4452-VI).
Згідно з положеннями частин третьої, п'ятої статті 34 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Частиною першою статті 35 Закону №4452-VI передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду.
Оплата праці уповноваженої особи Фонду здійснюється Фондом у межах затвердженого штатного розпису (частина шоста статті 35 Закону №4452-VI).
Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку Закону №4452-VI (частина восьма статті 35 Закону №4452-VI).
Проаналізувавши процедуру визначення уповноваженої особи Фонду, обсяг її повноважень, порядок оплати праці, слід дійти висновку, що уповноважена особа Фонду за своїм правовим статусом є представником Фонду, діє у межах повноважень, наданих Фондом, отримує визначену Фондом оплату, несе відповідальність перед Фондом, тоді як за дії такої особи перед іншими суб'єктами правовідносин відповідальність несе Фонд. Уповноважена особа Фонду у правовідносинах з іншими особами виступає як представник Фонду у межах делегованих ним повноважень.
Вказане відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 757/56680/16-ц.
Частиною першою статті 26 Закону №4452-VI визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів (частина друга статті 26 Закону №4452-VI).
Відтак, одним із основних завдань (функцій) Фонду є відшкодування вкладникам коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, сума якого не може бути меншою 200000 гривень.
Окрім того, Фонд виконує функцію виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, та, зокрема, вирішує питання про задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку.
Тобто, Закон №4452-VI диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V “Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами” цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та регулюються положеннями розділу VІІІ “Ліквідація банків” цього Закону.
При цьому, правовідносини щодо отримання вкладником гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми складаються між Фондом та вкладником без участі банку-боржника, та у таких правовідносинах Фонд виконує функції з організації виплати гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна), і у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
Разом з тим, у правовідносинах щодо задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку за рахунок майна такого банку, котрі складаються за участі кредиторів неплатоспроможного банку та самого банку, Фонд виконує функції з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом, зокрема, його ліквідації, із дотримання встановленого законом порядку ліквідації банків, та у вказаних відносинах майнові вимоги у кредиторів банку виникають до банку-боржника, що ліквідується. При цьому, такі вимоги кредиторів банку задовольняються в порядку та черговості, що визначені статтею 52 Закону, і у разі їх незадоволення через недостатність майна банку такі вимоги вважаються погашеними.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Закону №4452-VI у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повноваження Фонду як ліквідатора щодо такого банку припиняються і Фонд надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.
Отже, суб'єктом, відповідальним за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, є Фонд, котрий виконує власні спеціальні функції та завдання безпосередньо та/або делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора та ліквідатора неплатоспроможного банку уповноваженій особі Фонду - працівнику Фонду, який діє від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, підзвітний Фонду та несе відповідальність перед Фондом, та за дії якого відповідальність несе Фонд.
Право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, підтверджено постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 у справі № 819/377/16, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2017, які набрали законної сили, та залишені без змін постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.04.202.
В силу положень частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012, у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26.05.2016, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно, від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами (пункт 7 Розділу І Положення).
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Розділу І Положення уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення.
Згідно з пунктом 3 Розділу III Положення Фонд складає зміни та/або доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та/або доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.
Відповідно до абзацу першого пункту 9 Розділу III Положення для отримання коштів за результатами розгляду індивідуального звернення до Фонду вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування.
Абзацом п'ятим пункту 9 Розділу III Положення визначено, що заяви про виплату гарантованої суми відшкодування, надіслані (подані) не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, розглядаються у строк, що не перевищує трьох місяців. Заявник повідомляється про результат розгляду індивідуального звернення.
Згідно з пунктом 15 Розділу III Положення Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Після здійснення виплат відшкодування за заявами, що надіслані (подані) до Фонду не пізніше дня подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про ліквідацію банку як юридичної особи, отримання від банків-агентів звітів про виплати Фонд здійснює відображення в обліку списання зобов'язань Фонду з виплати відшкодування вкладникам, які не отримали відшкодування.
Судом встановлено, що позивачем вчинені всі дії, передбачені Положенням, зокрема подано у строк, визначений абзацом першим пункту 9 Розділу III Положення, заяву (довільної форми) від 01.07.2020 до Фонду та уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” із проханням виконати судові рішення у справі № 819/377/16, котрі набрали законної сили, та виплатити ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно Договору.
В подальшому, враховуючи відповідь Фонду від 16.07.2020 №1313, позивач звернувся до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання вищевказаного судового рішення.
У строк, встановлений абзацом п'ятим пункту 9 Розділу III Положення (у тримісячний строк), заява ОСОБА_1 . Фондом не розглянута та гарантовану суму відшкодування за вкладом згідно з договору Фондом позивачу не виплачено.
Отже, позивачем дотримано усі необхідні умови та вжито передбачені Законом №4452-VI та Положенням заходи для отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Разом з тим, у суду відсутні будь-які належні та допустимі докази щодо включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №62858132 від 17.03.2021 свідчить, що судове рішення у справі №819/377/16, яким зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ “АВАНТ-БАНК” надати Фонду додаткову інформацію на ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ “АВАНТ-БАНК” за рахунок Фонду, не виконане.
При цьому суд критично оцінює покликання Фонду у листі від 25.05.2021, адресованому позивачу у відповідь на його звернення щодо виплати гарантованої суми відшкодування, на той факт, що 03.08.2020 внесено запис до ЄДР №10731110035017065 про державну реєстрацію припинення ПАТ «АВАНТ-БАНК» як юридичної особи, та на те, що згідно зі статтею 52 Закону №4452-VI вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, і повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ «АВАНТ-БАНК» припинено.
Суд зауважує, що до припинення банку відповідач мав достатньо часу для виконання зобов'язань перед позивачем щодо виплати йому відшкодування коштів за вкладом, в тому числі майже три роки після винесення судового рішення, яким було визначено статус позивача як вкладника. Однак зобов'язання не виконав. Зважаючи на вищенаведене, припинення банку як юридичної особи не може бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством та судовим рішенням.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №200/14379/19.
Відтак уповноваженою особою Фонду та Фондом не вжито всіх та достатніх заходів щодо виконання судового рішення у справі №819/377/16 та не проведено відшкодування коштів в межах гарантованої суми вкладу, тобто фактично вкладнику ОСОБА_1 відмовлено у виплаті коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
При цьому суд звертає увагу, що виконання судового рішення зобов'язального характеру не потребувало від вкладника вчинення додаткових дій, як от, подання заяви до Фонду тощо.
З огляду на встановлені обставини справи та наведенні положення законодавства, суд приходить до висновку, що Фондом протиправно відмовлено ОСОБА_1 у виплаті гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.
Отже, обов'язок доведення відсутності вини покладається на заподіювача шкоди, тобто до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди.
На вказані обставини звернув увагу Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-2.
Частиною першою статті 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, право на одержання якої має вкладник, та за шкоду, завдану вкладнику такою невиплатою, діючим законодавством покладено на Фонд, котрий в обґрунтування відсутності своєї вини у невиплаті гарантованої суми відшкодування не вправі покликатися на невчинення тих чи інших уповноваженою особою Фонду, котра є працівником Фонду і діє від імені Фонду, підзвітна Фонду і відповідає перед Фондом, та за дії якої відповідає Фонд.
Суд погоджується з твердженням позивача, що невиплатою йому гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду порушено його права та гарантії, надані йому як вкладнику у відповідності до Закону №4452-VI, та завдається шкода.
Розмір шкоди, завданої Фондом позивачу, складає суму коштів, котрі знаходилися на банківському рахунку позивача, відкритому у ПАТ “АВАНТ-БАНК” станом на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в банку тимчасової адміністрації, а саме 95949,24 грн, у відшкодуванні яких протиправно відмовлено Фондом.
З огляду на наведене та враховуючи невиконання судового рішення, що забезпечило б відшкодування ОСОБА_1 як вкладнику ПАТ “АВАНТ-БАНК” гарантованої суми за вкладом за рахунок коштів Фонду в розмірі 95949,24 грн, та відмову Фонду, як спеціального суб'єкта, відповідального за забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та відшкодування кожному вкладнику банку гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, а також недотримання Фондом, у тому числі його працівником - уповноваженою особою Фонду, вимог Закону та Положення, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача в користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 95949,24 грн.
Також суд враховує, що згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 70 рішення “Рисовський проти України” (заява 29979/04 від 20.10.2011) Європейського суду з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах “Беєлер проти Італії”, “Онерїлдіз проти Туреччини”, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови”, і “Москаль проти Польщі”). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах “Лелас проти Хорватії”, і “Тошкуце та інші проти Румунії”) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
У пункті 71 цього рішення зазначено: “… державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються”.
Отже, на Фонд покладено обов'язок забезпечення виплати гарантованого відшкодування за вкладом шляхом вчинення дій, передбачених Законом №4452-VI та Положенням, з метою захисту прав вкладників. Невиконання Фондом, як установою, що виконує спеціальні функції, зокрема функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, та є юридичною особою публічного права, що має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, та котрий здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами, свого обов'язку виплатити гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду, право на отримання якої підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили, свідчить про не виконання державою в особі уповноважених нею органів свого позитивного зобов'язання щодо забезпечення своїм громадянам конвенційного права на мирне володіння своїм майном та захист від позбавлення своєї власності, та про не ефективність доступних засобів захисту таких прав, і, відповідно, про порушення державою в особі уповноважених нею органів принципу “належного урядування”.
Відтак позов відлягає задоволенню повністю шляхом ухвалення рішення про визнання протиправною відмови Фонду у виплаті ОСОБА_1 суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та стягнення матеріальної шкоди, завданої позивачу Фондом такою протиправною відмовою, у розмірі суми вкладу.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 959,49 грн, сплачений відповідно до квитанції від 29.09.2021 (а.с.30).
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною відмови та стягнення завданої майнової шкоди задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виплаті ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 95949,24 грн (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять грн 24 коп).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 959,49 грн (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн 49 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (вулиця Січових Стрільців, 17, місто Київ, 04053, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016).
Повний текст рішення складено та підписано 02 грудня 2021 року.
Суддя Чепенюк О.В.