про закриття провадження у справі
Справа № 500/2261/20
30 листопада 2021 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Якібчук О.Д.
представника відповідача: Яроша О.П.;
представника третьої особи: Марцун А.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська обласна прокуратура про визнання бездіяльності неправомірною, скасування рішення та стягнення моральної шкоди, -
В провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду перебуває справ а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська обласна прокуратура, в якому позивач просить:
визнати неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради у формі не розгляду по суті на засіданні виконавчого комітету Тернопільської міської ради звернення позивача від 05 травня 2020 року про скасування пункту 44 рішення виконкому Тернопільської міської ради №295 від 27 березня 2002 року;
визнати незаконним та скасувати пункт 44 рішення виконкому Тернопільської міської ради №295 від 27 березня 2002 року;
стягнути моральну шкоду в розмірі 114115,40 грн.
В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки спір у даній справі стосується житлових відносин та має розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Позивач в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд даної справи без його участі.
Представник третьої особи в судовому засіданні клопотання підтримала.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №295 від 27.03.2002 (п.44) одній із квартир даного будинку, а саме: квартирі АДРЕСА_1 , було присвоєно статус гуртожитку і передано прокуратурі області для поселення прокурорів.
Вважаючи, що дане рішення (п.44) було прийнято незаконно, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Визначаючись про наявність підстав для закриття провадження у даній справі, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, позивач вже звертався до суду із позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, в якому просив:
визнати неправомірною бездіяльність виконавчого комітету Тернопільської міської ради у формі нерозгляду звернення по суті від 05.05.2020 року;
зобов'язати виконавчий комітет Тернопільської міської ради розглянути по суті з прийняттям відповідного рішення на засіданні виконавчого комітету Тернопільської міської ради за участі ОСОБА_1 звернення від 05.05.2020 року.
Рішенням суду від 01.03.2021 у справі №500/3754/21, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.05.2020 року в частині скасування п.44 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.03.2002 року №295.
Зобов'язано виконавчий комітет Тернопільської міської ради переслати за належністю для розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.05.2020 року в частині скасування п.44 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.03.2002 року №295.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст.238 КАС України передбачає, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведених норм позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Висновки аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №804/5759/17.
Отже, оскільки рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №500/3754/21 було вирішено спір між тими самими сторонами, що стосується бездіяльності щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.05.2020 року в частині скасування п.44 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.03.2002 року №295, суд приходить до висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог, згідно з п.4 ч.1 ст.238 КАС України.
Крім цього, за нормами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Наведені норми закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням таким суб'єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Аналогічний правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 березня 2020 року в справі № П/811/245/16.
Відповідно до п. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Свої позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування пункту 44 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №295 від 27.03.2002 позивач обґрунтовує тим, що даним рішенням порушуються його права щодо отримання в користування квартири АДРЕСА_1 .
Отже, з наведеного слідує, що спірні правовідносини, у цій частині, виникли між учасниками справи щодо реалізації та захисту житлових прав позивача, а отже, існує спір про право приватне, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 215/1077/14-а.
Суд приходить до висновку, що спір у цій частині не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування пункту 44 рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №295 від 27.03.2002 та стягнення моральної шкоди на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі № 500/2261/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тернопільська обласна прокуратура про визнання бездіяльності неправомірною, скасування рішення та стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено 01 грудня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Виконавчий комітет Тернопільської міської ради (місцезнаходження: вул. Листопадова 5, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 04058344);
третя особа: Тернопільська обласна прокуратура (місцезнаходження: вул. Листопадова 4 , м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 02910098).
Головуючий суддя Баранюк А.З.