02 грудня 2021 року Справа № 480/9990/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9990/21 за позовом ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у день виключення із списків особового складу;
- зобов'язати нарахувати та виплатити, з урахуванням раніше нарахованих сум, одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що при звільненні з військової служби відповідач не виплатив позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки загальна вислуга років становить 10 років 00 місяців 01 день, що, на думку позивача, надає йому право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема зазначивши, що відповідно до норм законодавства військовослужбовцям, одноразова грошова допомога виплачується за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги років 10 років і більше. При цьому, на думку відповідача, за пільгові роки виплата не нараховується, а враховуються лише календарні роки служби.
У подальшому позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу № 113-ОС від 12.03.2021 «По особовому складу» з позивачем, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України», припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону, у запас без права носіння військової форми одягу. Вислуга років станом на 12.03.2021 становить: календарна: 08 років 07 місяців 08 днів; пільгова: 0 роки 0 місяць 0 днів; загальна: 08 років 07 місяців 08 днів. Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважається 13.03.2021.
Під час звільнення позивача, відповідачем не здійснено розрахунок пільгового стажу служби позивача та не нараховано у зв'язку із цим одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця по закінченню строку дії контракту у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення з дотриманням положень Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.18 № 558, Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей».
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звертався до Сумського окружного адміністративного суді із позовом.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі №480/2419/21 визнано протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо нездійснення ОСОБА_1 розрахунку вислуги років в пільговому обчисленні за період проходження служби позивачем з 05.05.2017 по 12.03.2021.
Зобов'язано 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) обчислити станом на 12.03.2021 вислугу років ОСОБА_1 в пільговому обчисленні за період проходження служби з 05.05.2017 по 12.03.2021 та внести відповідні зміни до наказу 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) № 113-ОС від 12.03.2021 «По особовому складу» в частині обчислення загальної вислуги років позивача, із зарахуванням ОСОБА_1 до вислуги років період служби на пільгових умовах.
У задоволенні вимог про зобов'язання 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відмовлено як передчасних, оскільки право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги буде визначається із загальної кількості вислуги років, у тому числі пільгових років, які відповідач зобов'язаних здійснити. Крім того, в разі розрахунку вислуги років позивача, які в сукупності будуть перевищувати 10 років у відповідача у відповідності частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виникне обов'язок здійснити нарахування та випаду такої грошової допомоги із врахуванням кількості календарних років служби позивача.
На виконання вказаного рішення, відповідачем внесено зміни до наказу 113-ОС від 12.03.2021 якими визначено вислугу років: у календарному обчисленні - 8 років 7 місяців 8 днів; пільгова - 1 рік 4 місяці 23 дні; всього - 10 років 00 місяців 01 день.
Позивач звертався до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
Розглянувши вказану заяву відповідач листом від 07.09.2021 №11/А-427 (а.с.12) повідомив, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2021 по справі №480/2419/21 позивачу відмовлено у задоволенні вимоги стосовно нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 1, 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам служби Судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393).
Згідно з п.п. "в" п.3 Постанови №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п. 10 Постанови №393 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наказом Міністерства Внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі по тексту - Інструкція № 558).
Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції № 558, ця Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Пунктом 1 глави 9 розділу V Інструкції № 558 визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).
Із системного аналізу зазначених правових норм суд вбачає, що поняття “календарна вислуга років” застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: “в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби”. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність “вислуги 10 років і більше”.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в частині другій статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24 листопада 2020 року по справі №822/3008/17 та від 21 квітня 2021 року по справі №380/2427/20, які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 12.03.2021 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв'язку з його звільненням на підставі підпунктом “а” (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”. Цим же наказом (зі змінами, внесеними наказом начальника 5-го прикордонного загону від 16.07.2021 №313-ОС) (а.с.11) встановлено вислугу років позивача станом на 12.03.2021: календарна - 8 років 7 місяців 8 днів; пільгова - 1 рік 4 місяці 23 дні; всього - 10 років 00 місяців 01 день. Тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана.
Враховуючи викладене та оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відповідачем не зазначено, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. А відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1 400,00 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 24.02.2021 № 16-02/21 (а.с.14-15), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ВН №000695 (а.с. 13), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.09.2021 № 25-09/21 (а.с. 9) та квитанція до прибуткового касового ордера щодо сплати 1 400,00 грн (а.с. 16).
Як вбачається із акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 20.09.2021 адвокатом були надані такі послуги: складання позовної заяви; складання процесуальних документів (заяв. скарг, пояснень, відповідей, тощо) незалежно від кількості та обсягу; представництво в суді (незалежно від кількості засідань) - 1400,00 грн.
При цьому суд зазначає, що адміністративна справа №480/9990/21, в силу пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України, є справою незначної складності та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. А отже адвокатом не докладено надмірних та значних професійних зусиль та навичок для складання позовної заяви.
Крім того при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20.
Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №480/9990/21 є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи складність справи та наявність усталеної судової практики в аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг, які зводилися виключно до формування позовної заяви, а також враховуючи, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви, суд, виходячи з критерію пропорційності, співмірності та реальності, вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 1 400,00 грн. є завищеними та підлягають стягненню з відповідача частково, в сумі 500,00 грн.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до 5-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність 5-го прикордонного загону регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) щодо ненарахування та невиплати у день виключення із списків особового складу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зобов'язати 5-й прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (пров. Громадський, 1, м.Суми, Сумська область,40030, код ЄДРПОУ 14321759) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 5-ого прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч 9953) (пров. Громадський, 1, м.Суми, Сумська область,40030, код ЄДРПОУ 14321759) суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.), а також витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот гривень 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька