вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
02 грудня 2021 року Справа №480/6509/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6509/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та визнання відмови протиправною,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 110570 гривень 11 копійок;
- визнати протиправною відмову Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за період з 2014 року по 14.06.2021р. та зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за період з 1997 року по 14.06.2021р.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що станом на день звільнення позивача зі служби, відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Позивач звертався із рапортом від 09.06.2021 року до відповідача про виплату компенсації вартості речового майна. Проте відповіді на вказаний рапорт відповідачем не надано, належних виплат не здійснено. Також в червні 2021 року позивач звертався до відповідача із заявою щодо виплати йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку. Листом від 11.06.2021р. Військова частина лише повідомила позивача про те, що в особливий період надання деяких додаткових оплачуваних відпусток припинено. Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам діючого законодавства.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.
На виконання зазначеної ухвали відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши, що станом на час звільнення зі служби позивача, в/ч НОМЕР_1 не мала належних бюджетних призначень на закупівлю речового майна або виплату грошової компенсації вартості неотриманого речового майна для військовослужбовцям, які звільняються з військової служби. Потреба у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно подавалась в/ч НОМЕР_1 до Головного управління Національної гвардії України. Тому в/ч НОМЕР_1 здійснила усі законні, допустимі, необхідні і достатні заходи для реалізації позивачем свого права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Тому на думку відповідача, в діях в/ч НОМЕР_1 по відношенню до позивача відсутні ознаки протиправності. Стосовно вимог позивача про визнання бездіяльності протиправною та стягнення на його користь грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 1997 по 2021 рік , відповідач зазначив, що позивач в рік звільнення з військової служби з рапортом (заявою) до командування військової частини НОМЕР_1 про виплату йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Постановою № 702, за період 2014-2019 роки не звертався, тобто маючи статус військовослужбовця позивач не звертався із рапортами, заявами до військової частини НОМЕР_1 стосовно додаткової відпустки. Також звернув увагу суду на те, що у 2013 році позивач скористався зазначеним правом та був направлений у відпустку на додаткові 8 діб (а.с. 17-20).
В подальшому, з метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи, судом було направлено запит до позивача з вимогою надати докази перебування його у період з 1997 року по 2021 рік на посаді, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах", дає право на щорічну додаткову відпустку (а.с. 27).
Засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про виконання вимог суду, до якої було додано копії військового квитка, витягу з наказу від 28.05.2013 року № 105, контрактів від 2010 року та від 2015 року (а.с. 29-34).
Оскільки з наданих позивачем документів не можливо було встановити перебування ОСОБА_1 у період з 1997 року по 2021 рік на посадах, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, дають право на щорічну додаткову відпустку, судом повторно направлено запит до позивача з вимогою надати належним чином завірену копію послужного списку (а.с. 36).
На виконання вимог суду позивачем було надано суду належним чином завірену копію послужного списку (а.с. 40).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 14.06.2021 № 120, прапорщика ОСОБА_1 (Г-024678), який здав справи і обов'язки за посадою контролера (кулеметника) 2-го відділення 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону та звільненого відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 28.05.2021 № 91 о/с (у зв'язку із закінченням строку контракту) 14 червня 2021 року, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 6).
Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 09.06.2021 року щодо нарахування та виплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно (а.с. 7). Проте, як зазначено позивачем у позовній заяві, відповіді на даний рапорт відповідачем надано не було.
При цьому відповідно до довідки від 11.06.2021 року № 221 Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 110 570,11 грн. (а.с. 8).
Як зазначено у позовній заяві, позивач також у червні 2021 року звертався до відповідача із заявою щодо виплати йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку.
Листом від 11.06.2021 року № 2/22/12/5-1205 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила позивача, що у зв'язку з настанням особливого періоду надання щорічних додаткових відпусток в кількості 8 діб, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (зі змінами) було призупинено згідно п. 19 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (а.с. 9).
Оскільки ані під час звільнення позивача з військової служби, ані до цього часу відповідачем не було здійснено виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Спеціальним законом, який, відповідно до Конституції України, визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), відповідно до статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Згідно з частиною 1 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з п. 4 розділу III Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України №232 від 29.04.2016 року, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року N 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
З вищенаведених законодавчих приписів суд вбачає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 (адміністративне провадження № К/9901/38716/18) та постанові від 23.08.2019 року у справі № 2040/7697/18 (адміністративне провадження №К/9901/16211/19).
З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до довідки від 11.06.2021 року № 221 Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 становить 110 570,11 грн. (а.с. 8).
При цьому під час звільнення позивач звертався до відповідача із рапортом від 09.06.2021 року щодо нарахування та виплати йому компенсації вартості за неотримане речове майно (а.с. 7). Проте до цього часу, відповідачем не було виплачено ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 110 570,11 грн.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 110 570, 11 грн.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною відмову Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за період з 2014 року по 14.06.2021р. та зобов'язання Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за період з 1997 року по 14.06.2021р., суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року (далі Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з абз. 1-2 ч. 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п 1 та 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.
Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
З матеріалів справи судом встановлено, а саме з послужного списку особової справи прапорщика запасу, що позивач з 25.07.1997 до 14.06.2021 року проходив військову службу за контрактом на посадах контролера та контролера-кулеметника у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка здійснює охорону та оборону Шосткинського казенного заводу "Зірка та Шосткинського казенного заводу “Імпульс”, про що зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 18, 40).
Відповідно до Переліку військових посад Національної гвардії, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (додаток № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702, далі - Перелік), посади військовослужбовців, які здійснюють охорону державних підприємств "Горлівський хімічний завод", "Павлоградський хімічний завод", Шосткинського казенного заводу "Зірка" та Шосткинського казенного заводу "Імпульс", Донецького казенного заводу хімічних виробів, Рубіжанського казенного хімічного заводу "Зоря", зокрема, контролера (п. 91 Переліку) відноситься до посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я. Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки складає 8 календарних днів.
Тобто позивач має право на щорічну додаткову відпустку пов'язану з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, проте це право виникло у позивача з 13.08.2012 року, а саме з дня набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702. Крім того судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 28.05.2013 року № 105, позивач з 03.06.2013 по 22.07.2013 року вибув у щорічну основну відпустку за 2013 рік на 50 календарних днів (з яких 8 днів - додаткові із збереженням грошового та матеріального забезпечення згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702) (а.с. 22). Тобто фактично, позивачем вже було використано 8 днів додаткової відпустки за 2013 рік.
При цьому посилання відповідача у відзиві на те, що лише факт перебування на посаді не дає права позивачеві на отримання додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, суд вважає необгрунтованими, оскільки нормативно-правовий акт, який регулює спірні правовідносини, не ставить у залежність набуття права на спірну відпустку від фактичного часу виконання таких обов'язків, наявності наказу командира тощо, а визначає вказане право на додаткову відпустку виключно з фактом перебування на посаді згідно Переліку.
А відтак, враховуючи викладене та те, що право на отримання додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я у позивача виникло з 13.08. 2012 року та за 2013 рік позивачем було використано 8 днів додаткової відпустки, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині про визнання протиправною відмову Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2014 року по 14.06.2021 року та зобов'язання Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2014 року по 14.06.2021 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України суму судового збору у розмірі 454,00 грн., сплаченого відповідно до фіскального чеку від 15.07.2021 року платіж № 1016127094 (а.с. 4).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та визнання відмови протиправною - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 110 570, 11 грн.
Визнати протиправною відмову Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2014 року по 14.06.2021 року.
Зобов'язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 13.08.2012 року по 31.12.2012 року та з 01.01.2014 року по 14.06.2021 року, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Павлічек