79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.06.10 Справа№ 25/83
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом:Приватного підприємства “БОЛЕРО-СЕРВІС” (м.Львів)
до відповідача:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів)
про :стягнення заборгованості в сумі 99 574,18 грн.
Суддя :В.М. Пазичев
При секретарі :І.Є.Башак
Представники сторін:
від позивача:Антоненко В.А.-представник, довіреність від 30.04.2010 року
від відповідача :Не з»явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “БОЛЕРО-СЕРВІС” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) про стягнення заборгованості в сумі 99 574,18 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.05.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 20.05.2010 року. Ухвалою від 20.05.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 27.05.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 27.05.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 31.05.2010 року, за клопотанням сторін. Ухвалою від 31.05.2010 року розгляд справи відкладено до 07.06.2010 року, у зв»язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 07.06.2010 року розгляд справи відкладено до 14.06.2010 року, за клопотанням відповідача. Ухвалою від 14.06.2010 року розгляд справи відкладено до 18.06.2010 року, у зв»язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 18.06.2010 року розгляд справи відкладено до 25.06.2010 року, у зв»язку з неявкою представників сторін.
Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.05.2010 року, про оголошення перерви від 20.05.2010 року, від 27.05.2010 року, про відкладення від 31.05.2010 року, від 07.06.2010 року, від 14.06.2010 року, від 18.06.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
28.05.2010 року за вх.№10304 позивач надав пояснення по справі.
25.06.2010 року за вх.№12238 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу -73 024,38 грн., 20% річних - 12 360,58 грн., інфляційні збитки -6 489,75 грн., а також судові витрати.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.
Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.05.2010 року, про оголошення перерви від 20.05.2010 року, від 27.05.2010 року, про відкладення від 31.05.2010 року, від 07.06.2010 року, від 14.06.2010 року, від 18.06.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується записом під №19 в реєстрі вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області від 21.06.2010 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.
В судовому засіданні 20.05.2010 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи. Позивач проти заявленого клопотання не заперечив.
07.06.2010 року за вх.№249-06 від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 14.06.2010 року відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 25.06.2010 року.
Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Згідно укладеного 04.04.2009 року між Приватним підприємством «БОЛЕРО-СЕРВІС»(надалі -позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач) договору №8085, позивачем систематично поставлявся та передавався у власність (продавався) відповідачу товар (продукти харчування в асортименті). Про факти передачі свідчать складені та підписані представниками обох сторін товаро-транспортні накладні.
Загальна вартість переданого відповідачу протягом зазначеного періоду часу товару складає 185 666,78 грн.
Відповідач, прийнявши товар, зобов»язувався оплачувати його вартість. Відповідно до п.1.7.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару.
Однак, за твердженням позивача, всупереч умовам договору, відповідач лише частково оплатив поставлений товар в розмірі 112 642,40 грн., у зв»язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 73 024,38 грн.
Умовами договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору, зокрема, за порушення (прострочення виконання) покупцем зобов»язання оплатити прийнятий від продавця товар у встановлені строки, покупець повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню) в розмірі 1.0% від несплаченої суми (суми заборгованості) за кожен день прострочення. За підрахунком позивача, розмір пені становить -7 699,47 грн.
Згідно п.1.7.1 договору, у випадку прострочення оплати, продавець має право вимагати оплати товару і сплати покупцем 20% річних за користування чужими грошовими коштами.
За підрахунком позивача, загальна сума збитків від інфляції становить 6 489,75 грн., сума 20% річних -12 360,58 грн.
25.06.2010 року за вх.№12238 позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу -73 024,38 грн., 20% річних - 12 360,58 грн., інфляційні збитки -6 489,75 грн., а також судові витрати.
Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного :
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами -юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.
У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, проти позовних вимог не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить -91 874,71 грн.
Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз”яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “БОЛЕРО-СЕРВІС” (м.Львів) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (м.Львів) в частині стягнення заборгованості в сумі 91 874,71 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.
Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №728 від 05.05.2010 року на суму 995,74 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №729 від 05.05.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Уточнені позовні вимоги - задоволити.
2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; 79002; ідентифікаційний № НОМЕР_1; банківський рахунок №НОМЕР_2 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства «БОЛЕРО-СЕРВІС»(79037, м. Львів вул. Б.Хмельницького, 212, корп.2. Р/р 260003851 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 325570, код ЄДРПОУ 31073655) - борг у сумі 91 874 (дев»яносто одна тисяча вісімсот сімдесят чотири) грн. 71 коп., 995 (дев»ятсот дев»яносто п»ять) грн. 74 коп. - сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Суддя