79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.05.10 Справа№ 19/69
За позовом: ТзОВ “ЮОН”, м.Львів; До Відповідача: ТзОВ “Металсервіс”, м.Львів;
Про: стягнення 19019,69грн.
Суддя Левицька Н.Г.
Секретар судового засідання: Байко А.Я.
В судовому засіданні взяли участь представники:
Позивача: Василько Н.І.- предст. (дов. №15 від 04.01.2010р.);
Відповідача: не з'явився;
Суть спору:
ТзОВ “ЮОН”, м.Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з відповідача: ТзОВ “Металсервіс”, м. Львів, 19019,69грн., в тому числі 13202,29грн. - заборгованості за поставлений товар із врахуванням індексу інфляції за Договором поставки №С-018 від 03.01.2007року, 5817,40грн. -пені, а також судових витрат у справі.
Обставини Справи:
Ухвалою від 06.05.2010р. судом порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до судового розгляду на 19.05.2010р.
В судовому засіданні 19.05.2010р. сторони відмовились від здійснення технічного запису судового процесу.
В судове засідання 19.05.2010р. представник позивача з'явився, позовні вимоги уточнив (Уточнення № 130 від 19.05.2010р.), відповідно до уточнення позивач просить суд стягнути із відповідача 7332,88грн. боргу, з яких: 4000,00грн.-основна заборгованість, 2202,29грн.- збитки від інфляції та 1130,59грн.-пеня.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, витребувані ухвалою суду матеріали не подав.
Суд, оглянувши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про те, що у справі достатньо доказів для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:
03.01.2007р. між ТзОВ “ЮОН” та ТзОВ “Металсервіс” було укладено Договір поставки № С-018, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача полімерну сировину (товар), а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та своєчасно провести оплату в терміни обумовлені договором.
На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 16980,00грн., що підтверджується накладними:
- № РН-1379 від 12.12.2008р. на суму 1380,00грн.;
- № РН-1373 від 10.12.2008р. на суму 3600,00грн.;
- № РН-1359 від 08.12.2008р. на суму 6000,00грн.;
- № РН-1351 від 05.12.2008р. на суму 6000,00грн.
Платіжним дорученням № 162 від 30.04.2009р. відповідачем перераховано на рахунок позивача 5980,00грн. На решту суми 11000,00грн. позивачем, внаслідок протермінування в оплаті, заявлено позов. Однак, в процесі розгляду справи відповідачем сплачено ще 7000,00грн.(копії банківських виписок від 17.05.2010р. та від 23.05.2010р.). Таким чином, сума основної заборгованості складає 4000,00грн.
Відповідно до умов п.6.1 Договору оплата товару здійснюється відповідачем упродовж 20-ти банківських днів з моменту передачі права власності на товар. Датою передачі товару вважається дата визначена п.5.3 Договору, а саме: дата вказана в накладній на відпуск товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 837, 844, 854, 875 ЦК України, ст.ст. 317, 321 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору купівлі-продажу.
Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір купівлі-продажу є консенсуальним, двохстороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна у грошовому вираженні.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За вимогами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 173, 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Проте, всупереч згаданим приписам закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення вчасного розрахунку за товар.
Згідно із вимогами ст.ст. 32. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
У відповідності до вимог ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання. В даному випадку зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.
Згідно із представленим до матеріалів справи розрахунками позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором поставки нараховано пеню в сумі 1130,59грн.
Підставою нарахування пені є п.8.3 Договору, відповідно до якого за несвоєчасну оплату поставленого товару покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної 0,1%від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно із вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до вимог п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із ч.3 ст.6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами укладеного сторонами Договору (п.8.3) передбачено нарахування пені.
Таким чином, підписавши договір без будь-яких зауважень, відповідач у відповідності до умов п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі, із застосуванням штрафних санкцій у вигляді пені, що в даному випадку складає 1130,59грн. із врахуванням останніх шість місяців.
Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов'язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.
Крім цього, позивачем правомірно нараховано 2202,29грн. інфляційних втрат.
Пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, а саме: сплату на вимогу кредитора (позивача по справі) суми боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
З огляду на викладене, суд задоволює позовні вимоги частково відповідно до поданого Уточнення.
Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати слід покласти на нього, пропорційно задоволеним позовним вимогам, керуючись ст.49 ГПК України.
Керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 80, 82, 84, 85 ГПК України,-
суд,-
1.Позовні вимоги задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Металсервіс” (м.Львів, вул. Навроцького,33 код ЄДРПОУ 13796147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮОН” (м.Львів, вул.Пасічна, 133 код ЄДРПОУ 20838581) 4000,00грн.-основного боргу, 2202,29грн. інфляційних, 1130,59грн. пені 142,58грн. державного мита та 169,50грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні стягнення 7000,00грн. провадження у справі припинити.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати позивачу довідку на повернення 35,54грн. державного мита.
Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.
Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.
Суддя