Справа №380/22146/21
з питань забезпечення позову
02 грудня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області із вимогою визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02 вересня 2021 року №Ф93623-17 на суму 25115,64 грн. (недоїмка) та 1847,75 грн. (пені) та нарахування, які відповідають цій вимозі.
Ухвалою судді від 02.12.2021 року в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
30.11.2021 року від позивача на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить суд зупинити виконавче провадження №67421733, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) про стягнення з позивача коштів за даною податковою вимогою.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у зв'язку з очевидною небезпекою заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, на думку заявника, існують підстави, передбачені ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, для зупинення виконавчого провадження №67421733. Окрім цього наголошує на очевидну протиправність даної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з огляду на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року в адміністративній справі №1.380.2019.006019 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області було скасовано вимогу №Ф-93623-17 від 15.05.2019 року, яка сформована на основі тих самих даних, що й оскаржувана вимога №Ф93623-17.
Вирішуючи подану заяву суд керується таким.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд також зазначає, що, виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суд звертає увагу, що у відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у Постанові від 19 червня 2018 року у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачем зазначено про існуванням очевидної небезпеки заподіяння до ухвалення рішення в даній справі шкоди правам та інтересам позивача.
У той же час, позивачем інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову, про які він просить, надано не було, так само як і не надано доказів, які б свідчили, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
З доданого до заяви про забезпечення позову витягу з Єдиного реєстру боржників від 17.11.2021 року не вбачається, що стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь держави у виконавчому провадженні №67421733 здійснюється на підставі саме оскаржуваної податкової вимоги №Ф93623-17. Суд резюмує, що належним доказом наявності виконавчого провадження є постанова про відкриття виконавчого провадження в якій зазначено виконавчий документ, на підставі якого здійснюється стягнення.
Окрім цього, суд зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 року в адміністративній справі №1.380.2019.006019, на яке посилається заявник у заяві, жодним чином не може свідчити про очевидну протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф93623-17.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами очевидної протиправності оскаржуваної вимоги. Водночас, обставини правомірності винесення такої підлягають встановленню під час судового розгляду справи по суті.
Таким чином, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вказує, що позивачем наразі не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
Враховуючи викладене та виходячи із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, передбаченому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана протягом 15-ти днів з дня складення її у повному обсязі.
Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.
Суддя Сасевич О.М.